Бісау

Герб м. Бісау

Прапор м. Бісау

Біса́у (порт. Bissau) — місто, адміністративний центр автономного сектора Бісау, столиця держави Гвінеї-Бісау.

Бісау (Bissau)
Країна	Гвінея-Бісау
Засновано	1687
Чисельність населення (тис.осіб)	492
Територія (кв.км.)	77,5

Зміст

1 Географічне положення
2 Історична довідка
3 Населення
4 Клімат
5 Господарство
6 Освіта. Наука. Культура
7 Архітектура
8 Спорт
9 Персоналії
10 Україніка
11 Література
12 Автор ВУЕ

Географічне положення

Завантаження мапи…

Розташоване у низинній та заболоченій місцевості на правому (північному) березі естуарію р. Жеби, за 80 км до західноафриканського відкритого узбережжя Атлантичного океану. Висота центру — 2 м над рівнем моря.

Територія — 77,5 км².

м. Бісау

Історична довідка

Назва походить від власного імені клану народу пепель (Itchassu, згодом N'nssassu, Bôssassum, букв. — хоробрий, як ягуар). Представники цього клану були королями і вождями місцевих племен.

У 13 ст. на березі р. Жеби оселилася група мисливців.

До прибуття португальців тут мешкало місцеве. населення, яке займалося рибальством, сільським господарством і торгівлею з іншими африканськими народами.

Бісау вперше згадується (1687) як португальська факторія з торгівлі рабами. Поселення засноване пізніше (1692), коли розпочалося будівництво укріпленого форту (1696). Воно виникло, щоб служити стратегічним пунктом для торгівлі та оборони колонії.

Бісау стало столицею Португальської Гвінеї (1836), але поселення розвивалося вкрай повільно — через несприятливий клімат, регулярні напади войовничих місцевих племен та конкуренцію з іншими португальськими поселеннями.

Цивільний муніципалітет створено 1855. Поселення набуло офіційного статусу міста у 1858. Бісау постраждало від епідемій віспи та жовтої гарячки (1867–1868). За першим опублікованим демографічним звітом (1868) у місті мешкало 573 особи: 391 гвінеєць, 166 вихідців із Кабо-Верде і 16 португальців.

Місто двічі було столицею округу Португальської Гвінеї (1836 та 1915) і стало колоніальною столицею 1942. Під час португальського правління Бісау — важливий адміністративний і військовий центр. Упродовж 18 і 19 ст. відігравало ключову роль у торгівлі (особливо в работоргівлі). Було одним із епіцентрів боротьби за незалежність у Гвінеї-Бісау. Після Революції гвоздик уряд Португалії відмовився від боротьби за колонії, надавши їм незалежність.

Від 10.09.1974 — столиця Республіки Гвінея-Бісау. Постколоніальний період історії міста пов’язаний зі швидким зростанням населення. Бісау переживало періоди політичної нестабільності, але також зазнало економічного та соціального зростання.

Є членом Союзу португало-афро-америко-азійських столичних міст (з 1985). Значних збитків завдала місту громадянська війна (1998–1999). Частина інфраструктури була зруйнована, більшість населення залишила місто. Місто відновилося після війни; за переписом 2009 тут мешкало понад 25 % населення країни, зводилися нові будівлі.

У 21 ст. Бісау — центр комерційної, культурної та урядової діяльності, найбільший військовий центр.

26.11.2025 у країні відбувся військовий переворот, чинного президента У. С. Ембало (нар. 1972), а також кількох вищих урядовців усунули від виконання обов'язків. Військові оголосили про встановлення повного контролю над країною, призупинення виборчого процесу (офіційні результати виборів мали бути оприлюднені 27.11.2025), а також діяльності всіх державних установ, перекрили сухопутні та повітряні кордони. Безпекова ситуація в столиці складна.

Населення

Загальна кількість населення — 492 тис. осіб (2015, перепис), густота — 6 348 осіб/км².

Склад населення за етнічними групами (2015, перепис): баланте (20,5 %), фульбе (18,0 %), пепель (15,7 %), мандінка, біафада, манджак, налу, нащадки португальців, бразильців, кубинців, китайців та ін. За релігійними групами: християни (40,2 %), мусульмани (34,2 %), анімісти (7,9 %). За статевими групами: жінки (50,4 %), чоловіки (49,6 %).

Населення зростає (за 1974–2024 збільшилося вшестеро).

Клімат

Клімат тропічний саванний (майже на межі переходу до мусонного), з дощовим сезоном, на який припадає понад 90 % атмосферних опадів (червень — листопад), та вкрай високою вологістю повітря протягом року (дискомфортною для проживання людини). Середньодобова температура — +27,4 °С (упродовж року коливається у межах кількох градусів), середньорічна кількість опадів — 1387 мм.

Господарство

Промисловість

Бісау — головний промисловий центр країни. У місті та на його околицях розміщено більшість (бл. 60 %) підприємств (лісопильної, харчової, меблевої та легкої промисловості, гончарне виробництво, судноремонтні майстерні) Гвінеї-Бісау. Значну частину робочих місць забезпечують урядові структури та благодійні організації.

Сфера послуг

Основним в економіці міста є третинний сектор, який охоплює торгівлю, послуги та логістику. Найбільший ринок міста Бондін має щоденний обіг бл. 1 млн дол. США. Установи та заклади Бісау надають широкий спектр фінансових, медичних, готельних, ресторанних та ін. послуг.

У місті розташоване відділення Центрального банку держав Західної Африки. Національна лікарня Сімау Мендеша на 2018 мала понад 500 ліжок, на її території 2016 відкрито центр зберігання та перетворення медичного кисню. Бісау — найбільший туристичний центр у регіоні.

Транспорт

Міжнародний аеропорт на північному заході Бісау (відкритий 1955) названо на честь О. Вієйри (1938–1974; Гвінея-Бісау) — революціонера і воєначальника часів війни за незалежність. Злітно-посадкова смуга завдовжки 3 200 м придатна для використання великими вантажними та пасажирськими перевізниками. Літаки здійснюють з аеропорту регулярні рейси до міст Лісабона, Дакара та Касабланки, а також до столиць сусідніх держав.

Через місто пролягає Трансафриканське шосе № 7, що є частиною Трансафриканської мережі шосейних доріг. Існують також кілька магістралей, які з’єднують Бісау з містами Бафата, Габу та ін.

Функціонує автобусне сполучення й таксі.

В естуарії р. Жеби розташований порт Бісау, який має дві пристані та пірс. Через порт експортують пальмову олію, арахіс, шкіри, лісоматеріали, каву та бавовну. Поромними маршрутами здійснюють пасажирські й товарні перевезення до міст Бубаке та Енксуд.

Освіта. Наука. Культура

Освіта. Наука

У місті розташований найстаріший у країні державний заклад середньої освіти — Національний ліцей Кваме Нкрума (засновано 1950). Функціонує Університет ім. Амілкара Каблара (засн. 1999) — єдиний державний університет у Гвінеї-Бісау. Медична школа імені Рауля Діаса Аргуельєса (засн. 1986) готує кадри у галузі охорони здоров’я. Національна школа адміністрування (засн. 1982) сприяє підвищенню кваліфікації високопосадовців задля ефективності державного управління. Діють також приватні заклади: Католицький університет Гвінеї-Бісау (засн. 2007), Університет ім. Жана Піаже (засн. 2010). У Португальській школі Гвінеї-Бісау викладання здійснюється за португальськими програмами.

Національний інститут освіти і досліджень (засн. 1984) — державна установа, яка сприяє просуванню досліджень в галузі соціальних і природничих наук.

У місті розташована штаб-квартира Академії літератури та мистецтв Гвінеї-Бісау, створеної з метою сприяння розвитку культури, історії, літератури, мистецтва та наукових досліджень у країна.

Найбільша та головна книгозбірня країни — Публічна бібліотека Національного інституту освіти і досліджень (засн. 1984) містить колекцію бл. 70 тис. назв (періодичні видання, монографії, публікації колоніальної епохи).

Музеї

Національний етнографічний музей Гвінеї-Бісау

Функціонують Національний етнографічний музей Гвінеї-Бісау (засн. 1988; під час громадянської війни 1998–1999 зазнав пошкоджень, втрачено артефакти; роботу відновлено 2017), Військовий музей національно-визвольної боротьби (засн. 2017). ,

Театри

Відомі театральні трупи поч. 21 ст. — «Театральна трупа Радіофоніко», «Нетуш де Кансала», «Но Джунто Мом», «Но кумпо Чанчунго», «Школа контролс», «Болама Болама», «Театр Естудос Африкана», «Фінтор» тощо.

Центр трансдисциплінарного мистецтва Бісау є місцем творчого самовираження та культурного обміну. Тут відбуваються різноманітні спектаклі, художні виставки та майстер-класи. Відвідувачі можуть побачити низку вистав, від традиційної гвінейської музики й танців до сучасного театру та образотворчого мистецтва.

27–31.03.2024 тут проходив 1-й Міжнародний фестиваль виконавчих мистецтв Гвінеї-Бісау. Місто відоме своїм щорічним карнавалом, одним із найважливіших у Західній Африці.

Архітектура

В архітектурі Бісау помітні африканські та португальські впливи. На ранніх колоніальних картах місто було невеликим і зосередженим навколо форту та порту. З часом, особливо у 20 ст., Бісау розширилося на нові території, будували ринки, церкви, школи, лікарні та військову інфраструктуру. Карти 1940–1950-х уже демонструють складне міське планування з чітко визначеними кварталами, широкими проспектами та більшою кількістю громадських і приватних будівель. У цей період було збудовано деякі з головних проспектів і площ.

Серед пам’яток міста: фортеця Амура (побудов. португальцями 1753 із подальшими перебудовами), де розміщено мавзолей інженера та політика А. Кабрала (1924–1973); будівля Торговельної палати (1949–1952, арх. Ж. Феррейра Шавеш), кафедральний собор Бісау (1945–1950, арх. В. Регалейра), мечеть Аттадамун (1989–2000).

Під час громадянської війни (1998–1999) значну частину будівель пошкоджено, зокрема Президентський палац Гвінеї-Бісау та Французький культурний центр. З-поміж пам’ятників: меморіал у Піджигіті на честь докерів і робітників порту, загиблих під час розстрілу страйкарів (1959).

Спорт

Культивують футбол, легку атлетику, дзюдо, боротьбу. Найтитулованіші професійні футбольні клуби «Спортінг» (засн. 1936; базується на Національному стадіоні 24 вересня, відкритий 1989, 20 тис. глядачів) та «Бенфіка» (засн. 1944; базується на стадіоні Ліно Коррея, відкритий 1948, 12 тис. глядачів) — багаторазові чемпіони країни. Інші спортивні клуби міста — «Порту» (засн. 1957), «Інтер» (засн. 1971), «Ештрела негра» (засн. 1937). Серед найвідоміших футболістів — Едер (нар. 1987) і Д. Перейра (нар. 1991) — чемпіони Європи (2016) у складі збірної Португалії; А. Фаті (нар. 2002) — чемпіон Іспанії (2023, 2025) у складі клубу «Барселона».

Персоналії

У місті народилися: перший президент незалежної Гвінеї-Бісау Л. С. ді Алмейда Кабрал (1931; Гвінея-Бісау — 2009; Португалія); музикант і поет Ж. К. Шварц (1949; Гвінея-Бісау — 1977; Куба); актор, режисер і драматург К. Ваш (нар. 1954) та ін.

Україніка

У жовтні 2022 Україну відвідав президент Гвінеї-Бісау У. С. Ембало. Він зустрівся із Президентом України В. Зеленським, що стало першою в історії міждержавних відносин зустріччю лідерів обох країн.

Справами України у Гвінеї-Бісау відає Українське посольство в Сенегалі.

Література

Cahen M. Bissau, ville coloniale // «Vilas » et « cidades » : bourgs et villes en Afrique lusophone. Paris : L'Harmattan, 1989. 299 р.
Africa. An Encyclopedia of Culture and Society: in 3 vol. Santa Barbara : Bloomsbury Academic, 2015.