Біоцентризм

Біоцентри́зм (від біо… і центризм) — світоглядний принцип та етико-філософська концепція, згідно з якими всі живі істоти гідні поваги до власної внутрішньої цінності як різні форми й способи життя, мають рівне з людиною право на існування та розвиток. Звідси вимога радикального переспрямування розвитку людського суспільства в бік екологічних пріоритетів, уникнення заподіяння якнайменшої шкоди іншим видам живого.

Історична довідка

Біоцентричний підхід формується із розвитком екології, уґрунтований на засадах екологічної етики.

Постульований на початку 1970-х у межах концепції «глибинної екології» філософа й логіка А. Несса (1912‒2009; Норвегія). Учений сформулював сім принципів, які, на його думку, відрізняють справжній, «глибинний» екологічних рух від поверхового реформізму та націлені змінити теперішню цивілізаційну модель, що промислово використовує ресурси біосфери. З-поміж них такі:

рівність усіх складників біосфери;
обов’язок людини зміцнювати біологічне різноманіття, симбіоз і коеволюцію усіх живих істот як «членів екосистем»;
нагальність боротьби із забрудненням довкілля та виснаженням природних ресурсів;
прийняття складності екологічних взаємозв’язків та їхньої вразливості до людської дії тощо.

Подальший розвиток ідей «глибинної екології» призвів до утвердження погляду на самоцінність усіх форм життя на Землі, незалежно від їхньої корисності/шкідливості для людини-споживача, як і цінності біологічного різноманіття назагал. Поряд із тим заперечували право людини панувати над природою, надмірно і нищівно втручатися у живий світ, зменшувати різноманіття і багатство життєвих форм. Висунуто імператив відповідального та морально-свідомого ставлення до задоволення своїх потреб та завдання формування нового «екологічного світогляду» (а також екологічної етики, екологічної культури, екологічної політики, екологічної теології тощо).

Серед екологів, істориків і філософів, які розпрацьовували філософські проблеми біоцентризму: А. Швейцер, Л. Т. Вайт-молодша (1907‒1987; США), П. В. Тейлор (1923‒2015; США), К. М. Маєр-Абіх (1936‒2018; Німеччина), Б. Г. Нортон (нар. 1944; США), Р. Роззі (нар. 1960; Чилі).

Основні підходи

У межах біоцентризму виділяють радикальний та поміркований підходи (перший зазнає більшої критики як джерело політично й економічно нежиттєздатних моделей існування людства).

Біоцентризм нерідко протиставляють антропоцентризму як принципу вищості інтересів, потреб, цілей і життя людини у Всесвіті. Інший підхід шукає не протиставлення, а шляхів інтеграції, гармонізації антропо- та біоцентричної парадигм.

Біоцентризм характеризують також як глобальну ідею, здатну впровадити нове розуміння гуманізму та етнонаціональної толерантності, стати чинником соціального, наукового і морально-етичного поступу людства.

Література

Taylor P. W. In Defense of Biocentrism // Environmental Ethics. 1983. Vol. 5 (3). P. 237‒243.
Taylor P. Respect for Nature: a Theory of Environmental Ethics. Princeton : Princeton University Press, 1986. 329 р.
Næss A. Ecology, Community and Lifestyle: Outline of an Ecosophy / Trans. from norw. by D. Rothenberg. Cambridge; New York : Cambridge University Press, 1990. 240 р.
Маєр-Абіх К. М. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільносвіту / Пер. з нім. А. Єрмоленка. Київ : Лібра, 2004. 196 с.
Norton G. B. Sustainability: A Philosophy of Adaptive Ecosystem Management. Chicago : The University of Chicago Press, 2005. 608 p.
Чопик В. І. Біоцентризм — нова парадигма охорони біорізноманіття // Науковий часопис Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Серія 20: Біологія. 2012. Вип. 4. С. 126‒143. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchb_020_2012_4_23
Rozzi R. Biocultural Ethics: From Biocultural Homogenization Toward Biocultural Conservation // Linking Ecology and Ethics for a Changing World. Dordrecht : Springer, 2013. P. 9‒32. URL: https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-94-007-7470-4_2
Кравець А. Ю. Біоцентризм як одна з основних категорій сучасного біополітичного дискурсу // Грані. 2018. Т. 21. № 7. С. 5‒10.