Біосеміотика

Біосеміо́тика (від біо… і грец. σημεῖον — знак, ознака) — порівняно молода царина міждисциплінарних досліджень, що вивчає комунікаційно-інформаційні процеси, знаки, значення і смисли в живих системах.

Зміст

1 Історична довідка
2 Особливості біосеміотичного підходу
3 Література
4 Автор ВУЕ

Історична довідка

Поодинокі праці з біосеміотики уперше з’явилися у 2-й половині 1980-х.

У міжнародний науковий дискурс термін увійшов на початку 1990-х: Т. Шебек (1920; тепер Угорщина — 2001; США), Є. Гоффмеєр (1942‒2019; Данія), М. Андерсон (нар. 1934; США), К. Кулль (нар. 1952; Естонія), К. Еммеке (нар. 1956; Данія) та інші.

Початки біосеміотики пов’язують переважно з підходами філологів і лінгвістів, які екстраполювали методологію «вербальної» семіотики на невербальні системи комунікації. Чимдалі випрацювання універсальних засобів аналізу структури й функцій технічних і мовних знакових систем стало справою фахівців з кібернетики та теорії інформації, а також предметом філософсько-методологічних рефлексій.

Сучасна біосеміотика є складним синтезом гуманітарних, біологічних і технічних знань.

Особливості біосеміотичного підходу

Новітній біосеміотичний підхід розглядає інформаційно-знакові аспекти як вихідну, базову характеристику феномену життя та еволюції, постулює наявність знаків, значень і смислів як специфічну та фундаментальну особливість усіх живих систем. Біосеміотика відтак висуває завдання досліджувати знакові системи різних рівнів організації живого:

молекулярно-біологічного (генетичний код);
внутрішньоклітинного (сигнальні пептиди);
міжклітинного (медіатори, імунні взаємодії);
внутрішньоорганізмового (гормони, умовно-рефлекторні реакції);
міжорганізмового (телергони, феромони, атрактанти тощо).

Семіотичні системи двох останніх рівнів вивчає також етологія.

Серед ключових дослідницьких проблем царини — існування мови та мислення у тварин; глибинні біологічні основи комунікації між людьми та феноменів культури. Біосеміотика ґрунтується на світоглядних основах біоцентризму.

Предмет, терміносистема, методологічний апарат цього напряму досліджень перебувають на стадії формування. Триває полеміка й щодо статусу біосеміотики в системі наук: розділ загальної семіотики; окрема біологічна дисципліна; метасеміотика (наука про знакові системи всіх форм життя, включно із сучасною семіотикою та міждисциплінарними утвореннями — лінгвосеміотикою, семіотикою культури); інтегральна система знань про структури, функціонування та еволюцію живих систем або ін.

Міждисциплінарний характер досліджень знакових систем та комунікаційних процесів спричинив появу інших наукових підходів, зокрема біогерменевтики, біосемантики, біолінгвістики, біологіки тощо.

Література

Semiosis, Evolution, Energy: Towards a Reconceptualization of the Sign / Ed. by E. Taborsky. Aacen : Shaker, 1999. 309 р.
Reading Hoffmeyer. Rethinking Biology / Ed. by Cl. Emmeche, K. Kull, Fr. Stjernfelt. Tartu : University of Tartu Press, 2002. 80 p.
Introduction to Biosemiotics. The New Biological Synthesis / Ed. by M. Barbieri. Dordrecht : Springer, 2008. 530 р.
Kull K., Deacon T., Emmeche C. et al. Theses on Biosemiotics: Prolegomena to a Theoretical Biology // Biological Theory. 2009. Vol. 4 (2). P. 167–173.
Towards a Semiotic Biology: Life is the Action of Signs / Ed. by C. Emmeche, K. Kull. London : Imperial College Press, 2011. 304 р.
Лівицька І. А. Лінгвістичний потенціал біосеміотики в дослідженні знакових систем // Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences. 2020. Vol. 8 (38). Р. 37‒39.