Білі комірці

«Бі́лі комірці́», білокомірце́ві робітники́ (англ. white collar workers) — наймані працівники нефізичної праці (менеджери, професіонали, спеціалісти, адміністратори, секретарі, клерки). У вузькому сенсі — службовці низького рангу, які виконують рутинні операції з оброблення, використання, зберігання інформації.

Історія виникнення поняття

Термін «білі комірці» набув поширення в 1920–1930 у США переважно в публіцистиці у зв’язку зі стрімким зростанням сектору нефізичної праці в умовах становлення суспільства індустріального.

У соціології першу фундаментальну роботу, присвячену «білим комірцям», написав учений Ч. Р. Міллз — «Білий комірець: американські середні класи» (1951). Він розглядав «білі комірці» як новий клас середній на противагу традиційному середньому класу дрібної буржуазії. Він складається з менеджерів, високоосвічених спеціалістів, продавців та офісних робітників, які утворюють ієрархічні структури («білокомірцеві піраміди»). Формування цього класу пов’язано з підвищенням ролі таких чинників стратифікації соціальної, як рід занять, професія. Положення старого середнього класу в системі соціальної стратифікації визначалося власністю та підприємницькою активністю. Статус «білих комірців» залежить від можливостей продажу своїх послуг на ринку праці. «Білі комірці» більшою мірою залежать від крупних структур індустріального виробництва, залучені до бюрократичних процесів і процедур, іноді їм делегуються повноваження з контролю над іншими робітниками. До специфічних властивостей стилю життя «білих комірців» Ч. Р. Міллз відніс високу стурбованість власним престижем, намагання отримати престижну освіту для себе і власних дітей, високий рівень турботи про здоров’я, високий інтерес до засобів масової інформації.

Характеристика «білих комірців» у неовеберіанському підході

У роботах представників неовеберіанського підходу (Д. Локвуд, Дж. Голдторп, Е. Гідденс) «білі комірці» зіставляють із робітничим класом («синіми комірцями») за критеріями ринкової, трудової, статусної ситуацій. Зроблено висновок про принципові відмінності в їхньому класовому становищі.

Д. Локвуд у роботі «Робітник у чорних нарукавниках» (1958) відзначив більш амбітні кар’єрні орієнтації та кращі шанси «білих комірців» на подальше просування кар’єрними сходами. Із менеджерами їх пов’язують неформальні міжособистісні відносини. Умови праці є більш комфортними. Фізично вони локалізовані в офісних приміщеннях, а не у виробничих цехах. Ці особливості класового становища впливають на свідомість класову, політичні орієнтації, форми колективної дії. «Білі комірці» демонструють прив’язаність та лояльність до конкретної фірми, більш схильні до поміркованих форм протесту, проявляють меншу групову консолідацію та солідарність, ніж робітничий клас. Доведено наявність у «білих комірців» переваг із точки зору гарантій праці та щорічного зростання доходів при меншій кількості годин роботи, відмінності у практиках проведення дозвілля, порівняно із «синіми комірцями». Значна частина «білих комірців» мала різноманітні додаткові пільги.

Дж. Голдторп специфіку становища «білих комірців» пов’язав із характером їхніх трудових відносин із роботодавцем, що описуються терміном «службові відносини». Такі відносини виникають з приводу роботи, яку складно контролювати з точки зору кількості та якості, а також роботи, що потребує специфічних навичок, кваліфікації, знання. Сутність службових відносин полягає у довгостроковому наданні послуг організації наймачеві за винагороду, що складається із заробітної плати і додаткових заохочуючих виплат, інших стимулів (гарантії довгострокової зайнятості та кар’єрного зростання, пенсійні права, різноманітні пільги). Такі відносини характерні для позицій професіоналів, менеджерів та адміністраторів, які утворюють так званий службовий клас. За схемою Дж. Голдторпа, інші білокомірцеві робітники нижчих рангів (офісні службовці, секретарі, клерки) потрапляють у «проміжний клас», їхні відносини з роботодавцем характеризуються як «змішана форма», що містить окремі елементи службових відносин (фіксована заробітна плата, вільний або гнучкий робочий графік). Проте вони не мають цінних специфічних навичок та знань, виконують допоміжні функції, тому роботодавець не надає їм чіткої перспективи кар’єрного зростання та додаткових винагород і пільг.

Характеристика «білих комірців» у неомарксизмі

Е. О. Райт із позицій неомарксизму визначив становище «білих комірців» як «суперечливе класове положення». На відміну від класу капіталістів, вони не мають повного контролю над основними ресурсами виробництва (фінансовий капітал, фізичні засоби виробництва, робоча сила), проте частково отримують обмежені контролюючі повноваження відповідно до сфери своєї компетенції, що відрізняє їх від робочого класу, який повністю позбавлений доступу до цих ресурсів. «Білі комірці», з одного боку, є найманими працівниками, які продають свою робочу силу капіталістам та експлуатуються ними, з іншого — їм делеговані повноваження з контролю та управління виробничим процесом та працею робітників. Розвиваючи концепцію багатомірної експлуатації, Е. О. Райт розглянув позиції «білих комірців» як експлуататорські за критеріями владних повноважень (менеджери і супервайзери) та дефіцитних умінь і знань (висококваліфіковані експерти з вищою освітою та кваліфіковані працівники зі спеціальною підготовкою нижчого рівня).

Диференціація «білих комірців» у постіндустріальному суспільстві

Сучасні дослідження постіндустріального суспільства свідчать про розмивання та подальшу диференціацію білокомірцевих робітників. Г. Еспін-Андерсен (1947; Данія) розглянув суттєві відмінності між позиціями «білих комірців» у фордистській ієрархії (менеджери, адміністратори, офісні працівники) та постіндустріальній ієрархії (професіонали, напівпрофесіонали, техніки). М. Кастельс відзначив подальшу фрагментацію середніх класів. Це, з одного боку, призводить до формування нечисленних груп «золотих» та «платинових» комірців із високим рівнем життя та престижу, з іншого — до зниження статусу традиційних «білих комірців» низького рангу, проявом чого є втрата позицій на ринку праці, гарантій соціальних та привілеїв, зниження ресурсного потенціалу.

Значення

В останні десятиліття 20 ст. на базі «білих комірців» високого рангу формуються нові класові утворення: «клас знання», «службовий клас» (саларіат), «креативний клас». «Білі комірці» низьких рангів втрачають соціальні позиції, змішуються з кваліфікованими робітниками або поповнюють соціально виключені групи (андерклас, прекаріат). Це призводить до відмови у сучасній соціології від традиційного розподілу найманої робочої сили на «білі» та «сині комірці».

Література

  1. Lockwood D. The Blackcoated Worker: A Study in Class Consciousness. London : George Allen & Unwin, 1958. 224 p.
  2. Куценко О. Д. Общество неравных. Харьков : Харьковский Национальный Университет им. Каразина, 2000. С. 161–188.
  3. Mills C. W. White Collar: The American Middle Classes. 50th ed. New York : Oxford University Press, 2002. 416 p.
  4. Шкаратан О. И. Новый средний класс на Западе. Полвека дискуссий, полвека перемен // Общественные науки и современность. 2007. № 4. С. 49–66.
  5. Симончук О. Соціальні класи в сучасних суспільствах: евристичний потенціал класового аналізу. Київ : Інститут соціології НАН України, 2018. С. 78–128.

Автор ВУЕ

В. С. Нікулін

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Нікулін В.С. Білі комірці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білі комірці (дата звернення: 15.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.05.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ