Андерклас

HomelessParis 7032101.jpg

Андеркла́с (англ. underclass) — частина населення, що перебуває на найнижчих щаблях соціально-економічної «драбини»; на так званому «дні» соціально-класової структури суспільства.

Поняття «андерклас» у науковий обіг запровадив Г. Мюрдаль (Gunner Myrdal, 1962), схарактеризувавши ним постійних безробітних, частково / тимчасово зайнятих («underemployed») та непрацездатних.

Інтерпретації цього явища залежать від соціально-класової позиції дослідників і варіюються від марксистських до соціал-дарвіністських (див. Марксизм, Соціал-дарвінізм). Загальним критерієм приналежності субʼєкта до андеркласу вважається виключення із ринку праці, бідність і залежність від отримання державної соціальної допомоги.

Історична довідка

Поняттю «андерклас» передувало поняття «люмпен-пролетаріат», яким К. Маркс позначив «найнижчий прошарок відносно надлишкового населення».

Ч. Мурей (Charles Murray, 1984) використав термін «андерклас» для опису тимчасово або постійно бідного населення, низькодохідний статус якого передається з покоління в покоління внаслідок дисфункціональної поведінки його представників.

К. Аулетта (Ken Auletta, 1982) схарактеризував цю маргінальну соціальну групу як сконцентровану здебільшого в міських районах, позбавлену достатніх професійних умінь і поведінкових навичок, необхідних для отримання роботи в сучасній економіці.

Згідно з визначенням В. Вілсона (William Julius Wilson, 1985), до складу андеркласу входять ті, хто не має достатньої підготовки або професійних навичок, виключені зі сфери праці або є безробітними тривалий час. В. Вілсон також вказав на властиві представникам цієї соціальної групи риси: девіантна поведінка, сімейна нестабільність, залежність від соціальної допомоги.

Е. Рікеттс та І. Соухілл (Erol Ricketts & Isabel Sawhill, 1988) запропонували емпірично операціоналізоване визначення місця зосередження андеркласу, характерними ознаками якого, за даними перепису населення, є: висока питома вага відсіяних із середньої школи, незайнятої чоловічої робочої сили, реципієнтів соціальної допомоги і неповних сімей на чолі з матерями-одиначками.

Серед українських науковців питання андеркласу досліджують Н. Левчук, А. Рябчук, М.Трифонов.

Характеристика

Структура

Андерклас — неоднорідна соціальна група, що складається з маргінальних і / або «соціально виключених» верств суспільства.

У західній соціології сформувалося вузьке і широке розуміння андеркласу.

У вузькому значенні до цієї групи відносять переважно «пасивних бідних», змушених жити на соціальну допомогу після втрати роботи.

У широкому значенні до складу андеркласу включають, крім безробітних, частково зайнятих і непрацездатних, також жебраків, безхатченків, алкоголіків, наркоманів, душевнохворих, представників кримінального світу, зайнятих у тіньовій економіці тощо.

Поняття андеркласу також використовується як синонім «чорного андеркласу» і «міського андеркласу», оскільки історія питання андеркласу бере початок у США і тісно повʼязана з формуванням «чорних ґетто» в індустріальних центрах.

Ознаки

Ключовими характеристиками андеркласу є:

  • виключеність із ринку праці;
  • бідність;
  • економічна залежність від соціальної допомоги з боку держави;
  • високі показники злочинності;
  • велика питома вага матерів-одиначок;
  • виключеність із домінуючої у суспільстві культури і способу життя основної маси населення.

До андеркласу нерідко потрапляють працездатні люди, які могли би працювати, але з різних обʼєктивних і субʼєктивних причин не ведуть активний пошук роботи або взагалі відмовляються від можливості працевлаштування. Чимало консервативних дослідників цієї проблеми стверджують, що державна соціальна допомога безробітним не стільки сприяє активному пошуку ними роботи, скільки звиканню до утриманського способу життя. Тому останнім часом багато урядів вважають за краще зменшувати розмір допомоги по безробіттю й одночасно знижувати податки на низьку заробітну плату для стимулювання повернення безробітних у сферу праці.

Механізми формування

Виникнення і відтворення андеркласу зумовлено структурними і поведінковими чинниками.

До структурних чинників належать зміни в економіці, деіндустріалізація, передислокація робочих місць із центральної частини міст у передмістя, внаслідок чого відбувається концентрація бідності й соціальних патологій в анклавах сегрегації, що виникають.

Поведінкові чинники розглядаються в широкому соціокультурному контексті — порівнюючи способи життя і норми поведінки представників андеркласу та основної частини населення.

Перебування в перманентній бідності призводить до формування культури, що поступово адаптує виключених до вразливих умов існування. Відмінними рисами їхнього буття є низький рівень запитів, брак досяжних цінностей, схильність до утриманства, безвідповідальність, безпорадність, асоціальні типи поведінки. Це призводить до утвердження в маргінальному середовищі «культури бідності», яка одночасно є і наслідком, і причиною бідності, а також різко обмежує можливості вертикальної мобільності.

Однак дослідження, проведені у 1990-х британськими вченими, свідчать про брак вагомих доказів наявності особливої культури андеркласу. Навіть ті, хто тривалий час перебував у резервній армії праці, здатні активно шукати роботу й не засвоювати антитрудову культуру («anti-work culture»).

Значення

З кінця 1980-х поняття «андерклас» — у центрі соціологічного дискурсу. До нього залучено учених і коментаторів, що мають різні світоглядні позиції, тож їхні висновки нерідко суперечливі і несуть негативні конотації.

Поняття «андерклас» не окреслює певний клас у соціально-класовій структурі суспільства — це радше метафора, зручна для пояснення того, як насамперед представники непривілейованих етнічних груп та інших вразливих категорій працівників (жінок, особливо матерів-одиначок, і мігрантів) опиняються на економічному та соціальному «дні» внаслідок множинної депривації. Водночас, на думку канадських соціологів, зокрема А. Джао (Angela Wei Djao, 1983), андерклас є одним з 4 основних класів у класовій структурі сучасної Канади (разом із буржуазією, дрібною буржуазією і пролетаріатом).

Оцінки масштабів андеркласу істотно залежать від конкретних критеріїв, за якими різні дослідники визначають приналежність до цієї соціальної групи.

У сучасних умовах правлячі еліти змушені вживати заходи, спрямовані на зниження соціальної напруженості у маргінальному середовищі та суспільстві в цілому, а також попереджати соціальні вибухи з боку знедолених і виключених. Проте найчастіше такі заходи радше усувають наслідки, а не глибинні причини цього соціального явища. Вина за витіснення депривованих громадян до лав андеркласу перекладається на них самих.

В українському суспільстві проблема андеркласу (попри численні прояви цього феномену) перебуває на маргінесі не тільки суспільно-політичного, а й наукового вітчизняного дискурсу. У країнах Європи дослідники здебільшого надають перевагу концепту «соціальне виключення», а не концепту «андерклас».

Література

  1. Gunnar M. Challenge to Affluence. New York : Pantheon Books, 1963. 160 p.
  2. Gunnar M. The Challenge of World Poverty: A World Anti-Poverty Program in Outline. New York : Vintage Books, 1970. 518 p.
  3. Auletta K. The Underclass. New York : Random House, 1982. 348 p.
  4. Djao A. W. The Underclass // Inequality and Social Policy. The Sociology of Welfare. Toronto : John Wiley & Sons, 1983. P. 65–67.
  5. Wilson W. J. Cycles of Deprivation and the Underclass Debate // Social Science Review. 1985. Vol. 59. № 4. P. 541–559.
  6. Ricketts E., Sawhill I. Defining and Measuring the Underclass // Journal of Policy Analysis and Management. 1988. Vol. 7. Is. 2. P. 316–325.
  7. Ricketts E., Mincy R. Growth of the Underclass: 1970–1980 // Journal of Human Resources 1990. № 25. P. 137–145.
  8. Katz M. B. The «Underclass» Debate: Views from History. Princeton : Princeton University Press, 1993. 507 p.
  9. Балабанова Е. С. Андеркласс: Понятие и место в обществе // Социологические исследования. 1999. № 12. C. 65–70.
  10. Murray Ch. The Underclass Revisited. Washington : AEI Press, 1999. 43 p.
  11. Wilson W. J. The Truly Disadvantaged. Chicago : University of Chicago Press, 2012. 330 p.
  12. Giddens A., Sutton P. W. Is there an underclass? // Sociology. 7th ed. Cambridge : Polity Press, 2013. P. 504–507.
  13. Murray Ch. Losing Ground: American Social Policy, 1950–1980. New York : Basic Books. 2015. 352 p.
  14. Струченков О. В. Особливості андеркласу в Україні // Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки. 2016. Т. 21. Вип. 3. С. 61–72.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арсеєнко А. Г., Петрушина Т. О. Андерклас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андерклас (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
10.04.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ