Прекаріат

Прекаріа́т (англ. precarious — ненадійність, лат. precarium — непевність) — соціальна група, що об’єднує індивідів з різних соціальних верств суспільства, які тривалий час перебувають у стані екзистенційної непевності. Це становище зумовлене балансуванням на межі бідності, нестачею ресурсів матеріальних для задоволення споживчих запитів, відсутністю стабільної високооплачуваної та престижної роботи за здобутою спеціальністю, загрозою її втрати, невизначеність життєвих перспектив.

Історична довідка

До наукового обігу поняття ввів економіст Ґ. Стендінг (1948; Велика Британія) у праці «Прекаріат: новий небезпечний клас» («The Precariat: The New Dangerous Class»; 2011). Учений означив ним абстрактну невдоволену верству постмодерної сучасності, в умовах якої зникає соціально-класова структура суспільства, розмиваються традиційні стратифікаційні межі, що зумовлює поширення нестійких, плинних соціальних ідентичностей.

Характеристика

В інтерпретації З. Баумана до прекаріату належить більшість представників середнього класу і так зване «покоління Y» (народжені від початку 1980-х до середини 1990-х). Перші мають престижну високооплачувану роботу, проте відчувають постійну загрозу звільнення або погіршення умов праці через рецесію чи реструктуризацію. Другі часто не здатні до професійної самореалізації, постійно шукають нову роботу та виховують у собі цинічне ставлення до будь-якої праці загалом.

Невід’ємними соціально-психологічними рисами представника прекаріату часто є почуття гніву та відчаю від безвихідного становища.

Категорія «прекаріат» використовується для аналізу складу учасників масових протестних рухів, мітингів і маніфестацій, що відбулися в державах Заходу від початку світової кризи економічної 2008. Прекаріат називають рушійною силою циклу революційних рухів, що розпочався з Арабської весни та поширився на країни в інших частинах світу, зокрема Революції гідності в Україні.

Література

Сеймур Р. Ми всі вразливі: про концепцію «прекаріату» та її хибні використання // Спільне. 2012. URL: http://commons.com.ua/ru/mi-vsi-vrazlivi-pro-kontseptsiyu-prekar/
Бауман З., Донскіс Л. Моральна сліпота. Втрата чутливості у плинній сучасності / Пер. з англ. О. Буценка. Київ : Дух і Літера, 2014. 280 с.
Афенченко Г. В., Лубенець С. В. Прекаріат як анонімний клас // Вісник Харківської державної академії культури. Серія: Соціальні комунікації. 2015. Вип. 47. С. 213–224.
Ткаченко В. М. Прекаріат: «веймарський синдром» // Суспільно-політичні процеси. 2016. Вип. 2. С. 7–54.
Синюченко А. Політичний потенціал прекаріату: передумови формування та можливості реалізації // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. 2022. Вип. 43. С. 314–321.

Автор ВУЕ

П. С. Долганов

Покликання на цю статтю: Долганов П. С. Прекаріат // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Прекаріат (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.05.2025