Біломорсько-Балтійський канал

Біломо́рсько-Балті́йський кана́л, Біломорканал — судноплавний канал, що з’єднує Біле море з Онезьким озером, частина водного шляху між Білим морем і Балтійським морем.

Географічне положення

Канал розташований у Республіці Карелія Російської Федерації.

Піднімається від смт Повенця Медвеж’єгорського району до вододільного б’єфу (7 шлюзів — так звані Повенецькі сходи на південному схилі), потім спускається (12 шлюзів, зарегульовані озера — Маткозеро, Вигозеро та інші на північному схилі) та виходить у Біле море біля м. Бєломорська.

Через Онезьке озеро, р. Свір (роботи зі шлюзування проведено 1930) та Ладозьке озеро Біломорсько-Балтійський канал з’єднаний із Балтійським морем та Волго-Балтійським водним шляхом.

Історична довідка

Проекти будівництва каналу обговорювали багаторазово, зокрема 1798–1799 і 1914–1916, відповідне рішення ухвалили 1930. Біломорсько-Балтійський канал став першим великим об’єктом народного господарства СРСР, що був споруджений із використанням праці ув’язнених. У різні періоди їх кількість змінювалася та 1932 досягла 108 тис. осіб. Підрозділ ГУЛагу на каналі називався Біломорсько-Балтійським табором. Канал збудований 1931–1933. За цей період на будівництві померло 12 318 осіб. Офіційно введений в експлуатацію в серпні 1933. До 1961 був відомий як канал імені Й. Сталіна.

До 1941 Біломорсько-Балтійський канал використовували переважно з військово-стратегічною метою: було переведено 10 есмінців, 3 сторожові кораблі, 26 підводних човнів із Балтики для Північного й частково Тихоокеанського флотів. Під час Другої світової війни південною частиною каналу проходила лінія фронту між радянськими й фінляндськими військами (до 1944). Споруди каналу були підірвані 1941 радянськими військами для затримання просування противника, відновлені 1946. Північну частину продовжували експлуатувати.

Великі судна зі значною осадкою не могли пересуватися каналом до його поглиблення в 1970-х, тому великі вантажі перевозили буксирами на баржах.

1960–1990 проведено реконструкцію.

Характеристика

Загальна протяжність каналу становить 227 км, із них 37 км — штучні водні шляхи.

Має 19 шлюзів. На трасі каналу також є 15 гребель, 49 дамб, 12 водоспусків.

Гарантовані мінімальні габарити фарватеру: глибина — 4 м, ширина — 36 м, радіус заокруглення — 500 м. Розміри камер усіх шлюзів — 135 × 14,3 м.

Умовний напрямок течії — від Онезького озера до Білого моря (з півдня на північ). Усі навігаційні знаки (буї, маяки) відповідно обладнані.

Використання і значення

Швидкість руху суден на штучних ділянках каналу обмежена 8 км/год. В умовах обмеженої видимості (до 1 км) рух суден заборонений. Середня тривалість навігації становить 5,5 місяця. Каналом ходять судна змішаного плавання (річка — море). У навігацію 2017 було перевезено 6 276,4 тис. т вантажів (за номенклатурою: будівельні матеріали — 90,6 %, ліс — 7,7 %, інше — 1,7 %).

Перепад рівнів на північній частині каналу використовують для вироблення електроенергії каскадом Вигських ГЕС (див. Гідроелектрична станція). Його потужність на 2020 — 160 МВт. Будівництво п'яти ГЕС здійснювали окремо з 1949 до 1967.

На берегах каналу розташовані такі населені пункти: смт Повенець, м. Сегежа, смт Надвоїці, смт Сосновець, м. Бєломорськ.

Діє історико-культурний комплекс «Біломорсько-Балтійський канал» — гідротехнічні споруди, житлові та адміністративні будівлі, пам’ятні місця будівництва каналу.

Уздовж каналу встановлено кілька пам’ятників ув’язненим, які загинули під час будівництва. У смт Повенці в пам’ять про загиблих побудовано дерев’яну церкву.

Література

  1. Беломорско-Балтийский канал имени Сталина: История строительства / Под ред. М. Горького, Л. Авербаха, С. Фирина. Москва : Государственное издательство, 1934. 408 с.
  2. Кузнецов Н. Н. Навигация длиной в полвека. Петрозаводск : Карелия, 1989. 192 с.
  3. Чухин И. И. Каналоармейцы: История строительства Беломорканала в документах, цифрах, фактах, свидетельствах участников и очевидцев. Петрозаводск : Карелия, 1990. 248 с.
  4. Ruder C. Making History for Stalin: The Story of the Belomor Canal. Gainesville : University Press of Florida, 1998. 284 p.
  5. Белое море: энциклопедия / Авт. и сост.: И. С. Зонн, А. Г. Костяной, А. В. Семёнов. Москва : Международные отношения, 2014. 253 с.
  6. Водные ресурсы Беломорско-Балтийского водного пути // Администрация «Беломорканала».URL: http://bbkanal.ru/page2395016.html

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Біломорсько-Балтійський канал // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біломорсько-Балтійський канал (дата звернення: 25.02.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ