Буй

Буй (нідерланд. boei — бакен, буй, від давньофранц. boye, нижньофранк. bokan — знак, з лат. bucina — сигнальний горн, ріг) — плавучий навігаційний або гідротехнічний (див. Гідротехніка) знак, закріплений на якорі чи вантажі до дна водойми або річки.

Зміст

1 Характеристика
2 Застосування
3 Література
4 Автор ВУЕ

Характеристика

Призначення

Призначений для позначення фарватерів, небезпечних місць, меж акваторій, а також для проведення гідрометеорологічних, океанографічних і технічних спостережень.

Функції:

навігаційна (вказує напрямок руху суден, межі фарватеру, повороти, розгалуження);
попереджувальна (позначає мілини, рифи, затонулі об’єкти, зони обмеженого плавання);
сигнальна (передає світлові, звукові або радіосигнали);
науково-дослідна (вимірювання параметрів води й атмосфери);
технічна (слугує опорою для кабелів, трубопроводів, маркерів підводних споруд).

Конструкція

Складається з плавучого корпусу, якірного ланцюга (троса), вантажу (якоря), надбудови із сигнальними елементами (ліхтар, відбивач, антена).

Форми корпусу — конічна, циліндрична, сферична. Є одним із ключових елементів навігаційної (див. Навігація) ідентифікації та має нормативно закріплене значення. Вона забезпечує візуальне розпізнавання типу знаку з великої відстані, підвищує стійкість буя на хвилях та сприяє правильному орієнтуванню суден у фарватері. Регламентована міжнародними стандартами. Конічні буї застосовують переважно для правобічного огородження, циліндричні — для лівобічного, сферичні — як спеціальні або дослідні знаки у гідрометеорологічних і океанографічних спостереженнях, а також як маркери підводних споруд.

У сучасній навігаційній практиці використовують комбіновані та спеціалізовані форми (стовпчасті, спарені, плоскоциліндричні). Вибір форми визначається умовами експлуатації та регламентується міжнародними і національними стандартами судноплавства.

Різновиди

Залежно від призначення виокремлюють типи буїв:

навігаційні (використовують для безпечної організації руху суден: позначають межі фарватеру, напрямок судноплавного ходу, повороти та розгалуження, а також вказують на небезпечні місця — мілини, рифи, затонулі об’єкти чи зони обмеженого плавання);
світлові (оснащені автономними акумуляторними або сонячними джерелами світла, забезпечують видимість у темний час доби);
звукові — подають сигнали (дзвони, гонги, сирени) за умов туману чи поганої видимості;
гідрометеорологічні — обладнані давачами та телеметричними (див. Телеметрія) приладами для передачі даних у режимі реального часу;
швартові та допоміжні — призначені для стоянки суден або маркування робочих зон.

Застосування

Буї використовують для забезпечення безпеки навігації, гідрографічних робіт і наукових спостережень. У військовій авіації застосовують гідролокаційні буї для виявлення ворожих підводних човнів засобами гідролокації.

Маркувальні буї встановлюють на місці затонулого судна з метою убезпечення навігації; використовують як рятувальні, для позначення місць перебування пірнальників, огородження безпечної території, місць припливів (див. Припливні ритми).

Комунікаційні буї застосовують для наукових спостережень: вимірювання придонного тиску, температури води й повітря, висоти й періоду хвиль, солоності, течій, виявлення цунамі.

Див. також Бакен.

Література

Гідротехнічний словник / за ред. В. С. Бойка. Київ : Будівельник, 1987. 312 с.
International Association of Marine Aids to Navigation and Lighthouse Authorities (IALA). Maritime Buoyage System. Paris : IALA, 2010. 64 p.
Завітаєв В. Лоція та навігаційно-гідрографічне обладнання водних шляхів. Київ : Ліра-К, 2019. 304 с.