Бізон

Бізо́н (Bos bison, або Bison bison) — вид ссавців родини бикові ряду оленеподібні. Слово «бізон» запозичене з французької, а походить з прагерманської мови й означає «дикий бик».

Зміст

1 Таксономія і характеристика
- 1.1 Спосіб життя
2 Поширення
3 Охорона
4 Додатково
5 Література
6 Автор

Таксономія і характеристика

Вид бізон відносять до роду бізон (Bison), до якого також входить зубр, або до роду бик (Bos), оскільки бізони дуже близькі до типових видів биків.

Сучасний бізон є нащадком степового бізона (Bos priscus), який мешкав на великих степових просторах Євразії та Північної Америки у плейстоцені й голоцені (зокрема, в Україні). Виділяють два підвиди сучасних бізонів: бізон рівнинний (Bos bison bison) і бізон лісовий (Bos bison athabascae). Бізон лісовий від типової форми відрізняється більшими розмірами й довшими рогами.

Бізон є найбільшим наземним ссавцем Північної Америки. Висота в плечах 1,5–1,9 м, довжина голови й тулуба 2,1–3,8 м, хвіст завдовжки 43–90 см, вага самців 450–900 кг і більше, вага самиць 350–550 кг. Волосяний покрив коричневого забарвлення; на передній частині тіла шерсть довша, ніж на задній, і ця різниця помітніша в самців. Волосяний покрив складає м’яке, густе підшерстя та довший, грубіший, верхній шар шерсті. Бізони мають плечовий горб і величезну голову. Роги короткі, чорні, загнуті вгору та всередину, з гострими кінчиками; наявні в особин обох статей.

Спосіб життя

Бізони здебільшого пасуться на місцинах із трав’яною рослинністю, споживають переважно злакові трави, але коли їх не вистачає, то їдять інші рослини (наприклад, полин). На бізонів полюють пуми, вовки й люди (див. Людина). Бізони — вправні плавці та бігуни, здатні розвивати швидкість до 62 км/год.

Бізони — стадні тварини, які об’єднуються в групи за статтю, віком, сезонами й середовищами проживання. У такі групи входять самиці, самці до трьох років і кілька старших самців. Із наближенням гону до цих груп приходить більше самців, що до цього вели поодинокий спосіб життя, або були об’єднані в групи до 30 особин. Домінування як між самцями, так між самицями лінійне. Самці, що мають вищий ранг в угрупованні розмножуються частіше, ніж нижчі за рангом.

Сезон розмноження триває з кінця червня до вересня. Період вагітності становить близько 285 днів. Для народження самиці усамітнюються, відокремлюючись від стада в безпечних місцях, захищених укриттями. За сезон 1 самиця народжує 1 червоно-коричневе теля вагою 15–25 кг. Телят вигодовують протягом 7–8 місяців і повністю відлучають від молока до кінця першого року життя.

У дикій природі бізони живуть 15–20 років, у неволі — до 40 років.

Поширення

Ареал бізонів первинно простягався від півночі Мексики до Аляски. Сучасний ареал цього виду обмежений землекористуванням і політикою управління дикою природою (загалом становить не більше як 1,2% початкового ареалу). Історично бізони були поширені на луках і відкритих саванах Північної Америки, однак їх також можна було знайти на всьому просторі від бореальних до напівпустельних регіонів. На сьогодні окремі популяції бізонів є на заповідних територіях заходу Північної Америки, зокрема в Канаді та США.

Охорона

За класифікацією Міжнародного союзу охорони природи бізон належить до категорії «види, близькі до загрозливого стану». Важливу роль у підтриманні стад бізонів у Канаді та США відіграють природоохоронні території. Доколумбова популяція бізонів у Північній Америці налічувала близько 60 млн особин. Сучасна популяція диких бізонів (станом на 2017) становить понад 10 тис. статевозрілих особин і вважається стабільною.

Додатково

Великі стада бізонів, що колись мандрували луками Північної Америки, мали значний вплив на склад рослинних і тваринних угруповань. У минулому бізони були основним джерелом м’яса та шкур і складали основу економіки низки груп корінних жителів Америки. Зараз бізонів можна побачити в багатьох зоопарках (див. Зоологічний парк) світу, а національні парки, в яких охороняють популяції бізонів, є привабливими об’єктами екологічного туризму. Бізон — один із найвідоміших символів дикої природи Північної Америки, національний символ-ссавець 2016 у США, його зображення можна побачити на монетах, поштових марках, логотипах, прапорах деяких штатів США.

Література

Gee H. The Distinction Between Postcranial Bones of Bos primigenius Bojanus, 1827 and Bison priscus Bojanus, 1827 from the British Pleistocene and the Taxonomic Status of Bos and Bison // Journal of Quaternary Science. 1993. № 8 (1). P. 79–92.
Newell T., Sorin A. Bison Bison // Animal Diversity Web. 2003. URL: https://animaldiversity.org/accounts/Bison_bison/
Sanderson E., Redford K., Weber B. et al. The Ecological Future of the North American Bison: Conceiving Long‐term, Large‐scale Conservation of Wildlife // Conservation Biology. 2008. № 22 (2). P. 252–266.
Douglas K., Halbert N., Kolenda C. et al. Complete Mitochondrial DNA Sequence Analysis of Bison bison and Bison–cattle Hybrids: Function and Phylogeny // Mitochondrion. 2011. № 11 (1). P. 166–175.
Решетило О. Зоогеографія. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013. 232 c.
Aune K., Jørgensen D., Gates C. Bison Bison // The IUCN Red List of Threatened Species. 2017. URL: https://www.iucnredlist.org/species/2815/123789863
Ranglack D. H., Plumb G. E., Rogers L. R. American Bison (Bison bison): A Rangeland Wildlife Continuum // Rangeland Wildlife Ecology and Conservation. Cham : Springer, 2023. P. 791–827.