Бикові

Бико́ві (Bovidae) — родина ссавців ряду оленеподібних.

Зміст

1 Таксономія та еволюція
2 Характеристика
3 Спосіб життя
4 Поширення
5 Загрози
6 Значення
7 Література
8 Автор

Таксономія та еволюція

Згідно з сучасними філогенетичними (див. Філогенія) дослідженнями сестринською до бикових є родина кабаргові. Обидві родини відокремилися від оленевих 27–28 млн р. тому. У складі родини бикових відомо 54 роди й 153 види сучасних тварин.

Найдавнішим (викопним) представником родини бикових вважають рід еотрагус (Eotragus) з Євразії та Африки, що виник наприкінці раннього міоцену, ≈ 20 млн. р. тому. Це були невеликі тварини вагою ≈ 18 кг. Упродовж міоцену відбулося еволюційне розділення бикових на 3 підродини: бикові (Bovinae) з трьома трибами, антилопові (Antilopinae) з 9 трибами та гіпсодонтові (Hypsodontinae). У плейстоцені бикові досягли Америки через сухопутний міст Берингової протоки.

Характеристика

Для бикових характерні довгі чотирипалі кінцівки. Для ходіння тварини використовують 2 центральні пальці зі сформованими на них копитами. Сучасні види відрізняться за розмірами. Найбільшим серед них є гаур (Bos gaurus) з максимальними висотою в плечах 3,3 м і масою понад 1 т. Карликові антилопи (Neotragus pygmaeus) мають максимальні висоту в плечах 30 см і масу тіла 3 кг. Самці зазвичай більші та важчі за самиць.

Забарвлення волосяного покриву варіює від блідо-білого, як у білого орикса (Oryx leucoryx) до чорного, як у чорного гну (Connochaetes gnou), однак найпоширенішими є коричневе й червонувато-коричневе. Шерсть буває з помітними чи слабкими смугами. У деяких видів колір шерсті може змінюватися залежно від сезону, що ймовірно зумовлено линянням або її зношенням.

Важливою характеристикою бикових є роги, з якими пов’язана одна з давніх назв родини — порожнисторогі. Вони утворені кістковим стрижнем і ороговілим чохлом, а тому не галузяться. Роги є у самців усіх видів, самиці (особливо великих видів) також часто мають роги. Повністю роги тварини ніколи не скидають, а у деяких видів вони ростуть протягом усього життя. Роги використовуються для ритуальних боїв між самцями і для захисту від хижаків. Самці антилопи чотирирогої (Tetracerus quadricornis) мають 4 короткі кинджалоподібні роги, що є їхньою специфічною ознакою.

Будова зубного ряду зумовлена спеціалізацією до рослиноїдності. Моляри з високою коронкою, верхні ікла редуковані чи відсутні, нижні ікла разом з різцями формують єдину «ложечку» для зрізання трави чи листя. Зубна формула: 0/3, 0/1, 2–3/3, 3/3 = 30–32.

Спосіб життя

Більшість видів бикових ведуть денний спосіб життя з піком активності на світанку й у сутінках. Вони використовують різні форми голосової, нюхової й мімічної комунікації. Бикові можуть бути солітарними або зграйними, територіальними чи не прив’язаними до певної території, міграційними чи осілими.

Солітарні види здебільшого невеликі за розміром, мають маскувальне забарвлення шерсті, що допомагає їм уникати хижаків.

Багато видів бикових є зграйними й утворюють великі стада; стадна поведінка ймовірно сприяє захисту від хижаків.

Бикові відомі бійками під час шлюбного сезону, самці використовують свої роги та силу під час турнірів. Попри жорстокий характер взаємодії, травми трапляються рідко. Більшість видів бикових є полігінними (див. Полігінія), але є й моногамні (див. Моногамія). У деяких видів новонароджені малюки малорухливі й залишаються у різних природних схованках протягом 1–2 тижнів. У інших видів новонароджені малюки супроводжують своїх матерів від народження і не намагаються ховатися.

Хоча бикові рослиноїдні тварини, час від часу вони доповнюють свій раціон продуктами тваринного походження. Малі бикові переважно шукають їжу в густих, закритих біотопах, натомість великі харчуються на відкритих луках. З-поміж бикових за особливостями живлення вирізняються дуїкери (триба Cephalophini), які живляться переважно плодами, пагонами, листками та насінням дерев.

Тривалість життя у бикових дуже різна. Більшість диких бикових живуть від 10–15 років, а більші за розмірами види найчастіше живуть довше (наприклад, гаур — до 30 р.).

Поширення

Види родини бикових поширені у Африці, Європі, Азії, Північній Америці. Кілька видів, насамперед одомашнених (див. Доместикація), були інтродуковані по всьому світу, включно з Австралією та Південною Америкою. Більшість сучасних видів мешкають на відкритих луках, багато видів живе у саванах, деякі населяють заболочені місцевості, пустелі, густі ліси, високогір’я, а вівцебик — лише арктичну тундру.

Загрози

Наразі багато видів бикових мають високу чисельність популяцій і широкі ареали, що забезпечує їхнє виживання протягом багатьох років. За категоріями Міжнародного союзу охорони природи 60 видів зі 139 відомих належать до найменш загрожених серед рідкісних тварин, 25 — до вразливих, 23 види близькі до загрозливого стану, 19 видів — під загрозою вимирання, 6 видів перебувають на межі зникнення.

Охорону бикових частково забезпечено завдяки створенню великих заповідних об’єктів, зокрема національних парків, наприклад Серенгеті. На території деяких регіонів Землі биковим загрожує надмірне полювання і втрата середовища проживання.

Значення

Великі травоїдні бикові можуть істотно впливати на чисельність і різноманітність рослинних угруповань, разом з тим, вони є кормовою базою для різних хижих тварин.

Одомашнення бикових призвело до дуже важливих змін в історії людства. Зокрема вони є дикими родичами багатьох свійських тварин — великої рогатої худоби, що стали основою і сприяли розвитку тваринництва.

На Близькому Сході ≈ 10 тис. років тому були одомашнені кози та вівці, а ≈ 7,5 тис. років тому — корови. В Україні одним із центрів одомашнення була Ольвія.

Тепер загальна чисельність корів у світі сягає понад мільярд.

Література

Prothero D. R., Schoch R. M. Horns, Tusks, and Flippers: the Evolution of Hoofed Mammals. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2002. P. 87–90.
Hassanin A., Douzery E. Molecular and Morphological Phylogenies of Ruminantia and the Alternative Position of the Moschidae // Systematic Biology. 2003. № 52 (2). Р. 206–228.
Gomez W., Patterson T., Swinton J. et al. Bovidae // Animal Diversity Web. 2011. URL: https://animaldiversity.org/accounts/Bovidae/
Vaughan T., Ryan J., Czaplewski N. Mammalogy. 5th ed. Sudbury : Jones and Bartlett Publishers, 2011. P. 355–358.
Bovidae // Fossilworks. URL: http://www.fossilworks.org/cgi-bin/bridge.pl?a=taxonInfo&taxon_no=42742
Explore Current Mammalian Taxonomy // The Mammal Diversity Database. URL: https://www.mammaldiversity.org/taxa.html
The IUCN Red List of Threatened Species. URL: https://www.iucnredlist.org/search?taxonomies=100491&searchType=species