Бігнонієві

Бігно́нієві, біньйо́нієві (Bignoniaceae) — родина квіткових рослин порядку губоцвіті (Lamiales) згідно з класифікаційною системою Групи з філогенії покритонасінних рослин.

Таксономія і характеристика

Родина включає 79 родів і близько 800 видів, поширених здебільшого в тропіках. В Україні бігнонієві відомі завдяки культивованим рослинам із цієї родини, а саме: кампсис повзучий (Campsis radicans), катальпа бігнонієподібна (Catalpa bignonioides), катальпа яйцеподібна (Catalpa ovata) і катальпа чудова (Catalpa speciosa).

Дерева, кущі, найчастіше — виткі рослини (ліани), зрідка також трав’яні рослини. Листкорозміщення супротивне, зрідка кільчасте або чергове. Листки пальчасто- або пірчастоскладні, рідше прості. Суцвіття верхівкові, пазушні або розташовані на стовбурі чи гілках дерева (кауліфлорія); за формою китице- або щиткоподібні. Квітки двостатеві, дзвоникоподібні або лійчасті. Чашечка (зі зрослими чашолистками) і віночок (зрослопелюстковий) п’ятичленні. Тичинок загалом 4 (2 довгі й 2 короткі, що виходять з трубки віночка) і 1 стамінодій. Пиляки зазвичай двогнізді. Маточка розташована на диску над місцем прикріплення інших частин квітки. Зав'язь верхня, зародок із двох зрощених плодолистків, що мають дві (зрідка одну) порожнини з багатьма насінними зачатками, прикріпленими уздовж центральної осі. Плід — коробочка, зрідка ягода. Насінини здебільшого сплющені, з перетинчастим крилом, без ендосперму.

Поширення та екологія

Представники родини мають переважно тропічне поширення, з кількома видами, які мешкають у помірних зонах. Найбільша різноманітність — на півночі Південної Америки. Зростають у відкритих лісах низькогір’їв, по узбіччях доріг, на схилах; у вологих високогірних лісах.

Значення

Низка видів родини має господарське значення як декоративні, їстівні або лікарські рослини в регіонах природного ареалу. Використовують бігнонієві в харчовій і текстильній галузях промисловості, релігійних обрядах (здебільшого як джерело натуральних барвників). У деревообробній галузі цінують деревину видів родів гандроантус (Handroanthus) і табебуя (Tabebuia).

Додатково

Серед важливих декоративних і корисних представників — африканське тюльпанове дерево або спатодея дзвіночкова (Spathodea campanulata), калабашове дерево (Crescentia cujete), кігелія африканська або ковбасне дерево (Kigelia africana), кампсис повзучий (Campsis radicans), бігнонія вушкувата (Bignonia capreolata), котячий кіготь (Dolichandra unguis-cati), трубне дерево (Tabebuia), жакаранда (Jacaranda), квітуча верба (Chilopsis linearis) і капська жимолость (Tecoma capensis). Крилатий черешок і тричі-надрізаний листок Crescentia alata зовні нагадують хрест розп’яття, тому його іноді висаджують на Філіппінах як релігійний символ. Представники роду Handroanthus мають найтвердішу, найважчу та найдовговічнішу деревину в американських тропіках. Важливими деревними породами цього роду є види Handroanthus heptaphyllus, H. serratifolius, H. guayacan, H. chrysanthus та H. billbergii. Tabebuia rosea (включно з Tabebuia pentaphylla) збирають для виробництва пиломатеріалів у всіх тропіках Нового Світу. Tabebuia heterophylla і Tabebuia angustata є важливими джерелами пиломатеріалів для деяких островів Карибського басейну. Деякі види катальпи також застосовують у деревообробному виробництві. Parmentiera aculeata вирощують у Центральній Америці та південній Мексиці задля їстівних плодів. Fridericia chica є джерелом червоного пігменту, який використовують в басейні р. Амазонки для фарбування тіла та сировини для плетіння кошиків. Cybistax antisyphilitica є джерелом синього барвника, який популярний у Перу. Кору Sparattosperma leucantha використовують у Болівії для виробництва коричневого барвника і фарбування бавовняних ниток. Adenocalymma flavida застосовують для полегшення болю в суглобах і м’язах, а екстракт кореня мартінелли — для лікування кон’юнктивіту та інших захворювань очей.

Література

1. Armstrong J. E. The Delimitation of Bignoniaceae and Scrophulariaceae Based on Floral Anatomy, and the Placement of Problem Genera // American Journal of Botany. 1985. № 72 (5). P. 755–766.
2. Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин. Київ : Наукова думка, 2004. 800 с.
3. Fischer E., Theisen I., Lohmann L. Bignoniaceae // The Families and Genera of Vascular Plants : in 15 vol. Berlin; Heidelberg : Springer, 2004. Vol. 7. P. 9–38.
4. Chase M. W., Christenhusz M. J., Fay M. F. et al. An Update of the Angiosperm Phylogeny Group Classification for the Orders and Families of Flowering Plants: APG IV // Botanical Journal of the Linnean Society. 2016. № 181 (1). P. 1–20.

Автор

С. Л. Жигалова

Покликання на цю статтю: Жигалова С. Л. Бігнонієві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бігнонієві (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.09.2024

[[Категорія:Ботаніка] [[Категорія:Таксон рослин]