Бібліометрія
Бібліоме́трія (від грец. βιβλίον — книга та …метрія) — багатозначний термін.
1) Дисципліна наукова, що займається вивченням документів на основі кількісного аналізу первинних і вторинних джерел інформації за допомогою різних формалізованих методів з метою отримання даних про ефективність галузей науки та прогнозування їхнього розвитку.
Історична довідка
Термін уперше використав бібліограф П. Отле у праці «Трактат з документації: книга про книгу, теорія та практика» (1934). Один із розділів цієї праці мав назву «Книга і міра. Бібліометрія». Бібліограф А. Притчард (1941–2015; Велика Британія) ужив термін «бібліометрія» у статті «Статистична бібліографія, або бібліометрія» (1969) і використав для математичних і статистичних методів дослідження друкованої комунікації.
У 1960–1970-х інтенсивний розвиток бібліометрії був пов’язаний з появою Індексу цитування наукових праць (англ. Science Citation Index), розробленого хіміком і лінгвістом Ю. Е. Гарфілдом (1925–2017; США). Розвиток індексів цитувань значно розширив можливості бібліометричних досліджень. Завдяки ним дослідники оцінюють науковий вплив статей, журналів і окремих вчених. Сучасні бібліометричні дослідження, що активно розвиваються у 21 столітті, інтегрують великі обсяги даних і методи навчання машинного. Це дозволяє здійснювати точний аналіз наукової діяльності.
Характеристика
Бібліометрія пов’язана зі застосуванням математичного та статистичного аналізу в бібліографії. Вона побудована на кількісному аналізі книг, статей та інших публікацій і використовується для оцінки впливу наукових праць. Бібліометричні зв’язки (цитування, взаємне цитування та взаємні посилання, авторське співцитування та колективне авторство) забезпечують документальне підтвердження комунікацій у межах наукових галузей і між ними.
Бібліометричні дослідження трактують як кількісні дослідження документів. Об’єктом бібліометрії є документ — один із об’єктів не лише бібліотекознавства (поряд із читачем, бібліотекарем та матеріально-технічною базою), а й наукової інформатики, де під об’єктом розуміють наукову інформацію та наукову комунікацію.
Бібліометрія використовує кількісні методи для аналізу текстів, визначення їхньої цитованості, індексу впливовості наукових журналів, продуктивності авторів тощо. Компетенція бібліометрії — вивчення відносин у межах літератури або опису літератури.
Засоби бібліометрії:
- аналіз цитування;
- аналіз вторинних інформаційних видань;
- аналіз кількісних характеристик первинних документів;
- кількісний аналіз публікацій окремих авторів та їх цитування;
- кількісний аналіз публікацій вчених окремих країн і колективів;
- теоретичні дослідження закономірностей зростання, старіння, рангового розподілу наукових документів;
- контент-аналіз тощо.
Значення
Бібліометрія забезпечує комплекс ефективних інструментів для оцінки публікаційної ефективності наукової діяльності: аналіз первинних документів та вторинних інформаційних видань, облік цитувань документів і звернень до них, анкетування, контент-аналіз тощо.
2) Використання математичних та статистичних методів вивчення потоків наукових документів (книг, періодичних видань та ін.) з метою виявлення тенденцій розвитку предметних галузей, особливостей авторства і взаємного впливу публікацій.
Література
- Асєєв Г. Наукометрія, інформетрія, бібліометрія: визначення і розмежування // Бібліотечний вісник. 2016. № 2. С. 3–10.
- Кобєлєв О. М. Бібліометрія як засіб оптимізації бібліотечної діяльності: історія та сучасний стан // Вісник Харківської державної академії культури. 2020. № 58. С. 18–26.
- Копанєва В. О. Бібліотека в середовищі цифрової науки: системно-інтеграційна взаємодія. Київ : Ліра-К, 2020. 322 с.
- Костенко Л., Копанєва В., Симоненко Т. Бібліографія і бібліометрія: коеволюція суспільних функцій // Вісник Книжкової палати. 2020. № 7. С. 49–52.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Копанєва В.О. Бібліометрія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бібліометрія (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.10.2024
