Будзан, Антін Федорович

Будза́н, Анті́н Фе́дорович (27.08.1911, с. Лозівка, тепер Тернопільського району Тернопільської області, Україна — 06.10.1982, м. Львів, тепер Україна) — священник катакомбної Української греко-католицької церкви (УГКЦ; 1945), мистецтвознавець, етнограф, музейник, старший науковий співробітник, кандидат мистецтвознавства (з 1959), член Спілки радянських художників України та Спілки художників СРСР (з 1960).

Чоловік К. Матейко.

Будзан, Антін Федорович
Народження	27.08.1911
Місце народження	Лозівка
Смерть	06.10.1982
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Янівський цвинтар
Alma mater	Греко-католицька богословська академія у Львові, Львівський національний університет імені Івана Франка
Місце діяльності	Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України
Напрями діяльності	священник, мистецтвознавець, етнограф, музейник

Життєпис

Народився в сім’ї селян. Початкову освіту здобув у сусідньому с. Ободівці. 1923 вступив до Тернопільської української гімназії (1930 заклад ліквідовано Міністерством віровизнань і освіти Польщі). За законом «Права мови» (1924) навчання проводили лише польською мовою (тоді державною). 1932 закінчив 8 клас і склав іспит зрілості в Малій духовній семінарії (м. Львів), 1933 навчався у Державній гімназії (м. Львів), де зацікавився історією та мистецтвознавством. 1933–1938 — студент Греко-католицької богословської академії у Львові (теологічний і філософський відділ). Серед його вчителів: Андрей Шептицький (аскетиза східних і західних отців); Йосиф Сліпий (історія схоластичної філософії, догматика спеціальна); І. Крип'якевич (історія Близького Сходу, Галицько-Волинська держава, історія культури України, історія Церкви); археолог, доктор філософії, професор Я. Пастернак (археологія Палестини, ранні історичні культури Галичини, культура залізної доби на Україні); мистецтвознавець В. Залозецький-Сас (введення в історію старохристиянського мистецтва на Україні, історія візантійського мистецтва, історія церковного мистецтва на Україні); М. Драган (основи композиції).

Від 1939 навчався на історичному факультеті Львівського університету імені Яна Казимира (на гуманітарному відділі; тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). Водночас працював лаборантом на кафедрі етнографії і етнології. 14.06.1939 захистив магістерську працю з етнології «Монографія села Лозвівка п. Збараж».

Під час літніх вакацій (1937) брав участь в археологічних розкопках стародавнього Галича, під керівництвом Я. Пастернака. 1940 на розкопках у с. Крилосі (тепер Івано-Франківського району Івано-Франківської області) знайшов унікальну пам’ятку — золотий колт (зберігається в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького; НМЛШ).

А. Будзан в кожусі (1960 р.)

Після встановлення радянської влади (1939) душпастирська діяльність священників перейшла в підпілля. З відродженням діяльності Греко-католицької богословської академії на запрошення Йосифа Сліпого працював у Музеї Богословської академії (1941–1945; згодом приєднано до НМЛШ). 1943 викладав українську мову в Малій духовній семінарії.

05.01.1945 Йосифом Сліпим висвячений на священника.

1945–1981 працював у Музеї художньої промисловості у м. Львові, який 1951 був об’єднаний із Музеєм етнографії НТШ в Музей етнографії та художнього промислу (МЕХП) АН УРСР (тепер Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України).

1947–1953 навчався на заочному відділенні Інституту живопису, скульптури і архітектури імені І. Ю. Рєпіна АН СРСР (тепер Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна) на факультеті теорії та історії мистецтв. Після успішного закінчення навчання зосередився на науково-дослідницькій та музейній роботі.

Похований на Янівському цвинтарі (м. Львів).

Діяльність

Наукова діяльність

А. Будзан з колегами-музейниками 1950-ті рр.

Ікона «Різдво Христове»
(с. Колодрібка Чортківського р-ну Тернопільської обл. 19 ст.).

Досліджував декоративне мистецтво: народне будівництво, художнє різьблення по дереву, меблі, народну кераміку, ткацтво, вироби з бісеру, творчість народних майстрів та художників, народні художні промисли, інші види традиційної культури.

Автор близько 100 наукових праць і публікацій з мистецтвознавства та етнографії (зокрема монографії «Різьба по дереву в західних областях України», альбому «Різьба по дереву. Роботи різьбярів Юри, Василя та Миколи Шкрібляків»; обидві — 1960). Співавтор колективних праць «Довідник по фондах Українського державного музею етнографії та художнього промислу академії наук УРСР» (1956), «Історія українського мистецтва у 6 томах. Т. 3. Мистецтво другої половини XVII–XVIII століття» (1968), «Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва» (1969), «Словник художників України» (1973), «Бойківщина» (1983); журналів «Матеріали з етнографії та художнього промислу» (1956), «Матеріали з етнографії та мистецтвознавства» (1961, 1975), «Народна творчість та етнографія» (1959, 1963, 1964, 1968, 1971, 1973, 1976, 1979) та ін.

Музейна і пам’ятко-охоронна діяльність

Сприяв розвиткові музейної справи та зберіганню пам’яток старовини. Був охоронцем музейного фонду коштовностей, годинників, художнього дерева (понад 12 000 одиниць).

1952–1956 брав участь у музейній справі (перевезенні експонатів у будинок колишньої Галицької ощадної каси — тепер приміщення Інституту народознавства НАН України, до складу якого входить МЕХП; складав описи музейних експонатів, звіряв із книгами вступу головного інвентаря, робив фахову атрибуцію творів, дбав про збереження пам’яток у фондах, брав участь у формуванні постійно діючих і тимчасових виставок, проводив екскурсії тощо).

Учасник мистецтвознавчих та етнографічних експедицій на Гуцульщину, Бойківщину, Поділля, Полісся (у декількох був керівником). Придбав для музею унікальну народну ікону «Різдво Христове» (19 ст., с. Колодрібка).

У різні роки співпрацював із науковцями: Д. Фіголем (1911–1985), О. Кубаєвич (1922–2003), С. Сидорович (1907–1996), В. Рожанківським (1906–1973), В. Сеньківим (1912–1994), Л. Долинським (1907–1963), І. Добрянською (1892–1982; усі — тепер Україна), П. Жолтовським, К. Матейко.

Громадська діяльність

У часи репресій і переслідувань зберігав відданість катакомбній УГКЦ. За посередництва Будзана Йосиф Сліпий підтримував листування з галичанами. Довірливі стосунки склалися з Н. Суровцовою, яка подарувала МЕХП власну колекцію слобожанських писанок, гобелен М. Жука та килими 18 ст.

Був членом художньої ради з народного мистецтва Львівської організації Спілки радянських художників України.

Один з ініціаторів і організаторів відділу народних художніх промислів (1979) у МЕХП АН УРСР (тепер — відділ народного мистецтва Інституту народознавства НАН України).

Піклувався про розвиток сучасного мистецтва, відродження традиційних осередків народних художніх промислів у селах Гавареччині та Шпиколосах (обидва — Золочівського району), Миколаєві (Стрийського району; усі — Львівської області); Брустурах, Яворові, м. Косові (усі — Косівського району Івано-Франківської області). Спрямовував роботу осередків на розвиток локальних традицій. Підтримував ініціативу майстрів родини Шкрібляків та Корпанюків, майстрів художніх виробів із дерева В. Прийми (1897–?), В. Гуза (1904–1991), М. Тимківа (1909–1985; усі — тепер Україна) та ін.

Збирав фольклорні матеріали про «Весілля в селі Лозівка» (рукопис, 24 с.), «Прислів’я та приказки с. Лозівка» (рукопис, 4 с.), ткацтво, килимарство і місцевих майстрів та ручні знаряддя обробітку землі.

Додатково

Навчаючись у Богословській академії, брав участь у семінарському хорі, драматичному гуртку, виступав із рефератами на богословських урочистостях. 20.10.1936 брав участь у святковій академії на честь св. Йосафата в Духовній семінарії.
Під час літніх канікул 1937 під керівництвом родича Д. Кравчука опанував килимарство (килим його роботи зберігається в МЕХП).
1938–1939 працював у Комісії з вивчення феномену стигматиків Степана Навроцького, Насті Волошиної та ін. (керівник — професор о. Г.Костельник).
12.07.1943 одружився з К. Матейко в її рідному с. Поздячі (з 1986 — с. Лешно) неподалік м. Перемишля (тепер — Польща). Сюди подружжя приїжджало на вакації, у великі свята. Записували фольклор, організовували підлітковий таємний гурток ОУН, ставили театральні вистави, вертепи, очолювали паломництво на Прощу до сіл Зарваниці (тепер Тернопільського району Тернопільської області) та Гошова (тепер Калуського району Івано-Франківської області).
Брав участь у підготовці похорону митрополита Андрея Шептицького (01.11.1944), ніс хрест на чолі жалобної ходи.
Повертаючись із заслання, 1958 колишній випускник Богословської академії В. Мороз (1913–1996; Україна) передав на зберігання Будзану 560 листів митрополита Йосипа Сліпого.
Автор ідеї створення колективної монографії «Регіональний історико-етнографічний атлас України. Народне житло». 30 років збирав і систематизував матеріали, підготував тексти і карти разом із колегами із міст Львова та Києва. Працю не опубліковано.

Праці

Різьба по дереву в західних областях України. Київ : Видавництво Академії наук Української РСР, 1960. 105 с.
Різьба по дереву. Роботи різьбярів Юри, Василя та Миколи Шкрібляків : [альбом]. Київ : Видавництво Академії наук Української РСР, 1960. 25 с.
Різьблення по дереву та рогові // Історія українського мистецтва : в 6 т. / Гол. ред. кол. М. П. Бажан (голова) [та ін.]; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. Київ : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1968. Т. 3 : Мистецтво другої половини XVII–XVIII століття. С. 355–360.
Різьба по дереву // Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів : Видавництво Львівського університету, 1969. С. 10–11, 35–37, 75–81, 176–182.
Українські народні скрині // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. Київ : Наукова думка, 1975. С. 112–117.
Народні художні промисли Бойківщини // Народні художні промисли України. Київ : Наукова думка, 1979. С. 7–19.
Вироби з дерева // Бойківщина : історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. Ю. Г. Гошко ; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. від-ня. Київ : Наукова думка, 1983. С. 120–121.
Господарсько-промислові виробництва // Бойківщина : історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. Ю. Г. Гошко ; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. від-ня. Київ : Наукова думка, 1983. С. 128–134.
Поселення, садиби, житло // Бойківщина : історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. Ю. Г. Гошко ; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. від-ня. Київ : Наукова думка, 1983. С. 159–166.
Вироби з бісеру // Бойківщина : історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. Ю. Г. Гошко ; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. від-ня. Київ : Наукова думка, 1983. С. 280–281.
Різьба по дереву // Бойківщина : історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. Ю. Г. Гошко ; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. від-ня. Київ : Наукова думка, 1983. С. 281–284.

Література

Світильник істини. Джерела до історії Української католицької Богословської академії у Львові. 1928/29–1944 / Ред. кол. : П. Сенниця (голова) [та ін.]. Торонто ; Чікаго : Накладом Комітету колишніх студентів Богословської академії, 1976. Ч. 2. С. 83, 417, 619. (Матеріяли до історії Української католицької Богословської академії у Львові).
Світильник істини. Джерела до історії Української католицької Богословської академії у Львові. 1928/29–1944 / Ред. кол. : П. Сенниця (голова) [та ін.]. Торонто ; Чікаго : Накладом Комітету колишніх студентів Богословської академії, 1983. Ч. 3. С. 486, 802. (Матеріяли до історії Української католицької Богословської академії у Львові).
Станкевич М. Антін Будзан : широчінь інтересів дослідника // Народознавчі зошити. 1998. № 4. С. 429–433.
Горинь Г., Никорак О. Катерина Матейко : штрихи до творчого портрета на відстані часу // Народознавчі зошити. 2000. № 6. С. 1102–1113.
Станкевич М. Богослов і вчений Антін Будзан (до 90-річчя від дня народження) // Мистецтвознавство’01. Львів : Скім, 2002. С. 155–168.
Никорак О. Антін Будзан // Мала енциклопедія українського народознавства / НАН України, Ін-т народознавства ; за ред. С. П. Павлюка. Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2007. С. 696–697.
Никорак О. Антін Будзан — учитель і духовний наставник // Мистецтвознавство’11. Львів : Скім, 2011. С. 322–324.
Герус Л. Пам’ятна вчена рада до 100-літнього ювілею Антона Будзана // Народознавчі зошити. 2012. № 1. С. 120–131.

Автор ВУЕ

О. І. Никорак

Покликання на цю статтю: Никорак О. І. Будзан, Антін Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будзан, Антін Федорович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.07.206