Брімстоун-Гілл фортеця національний парк

Бастіон Принца Вельського (автор фото: Ko Hon Chiu Vincent)

Брімсто́ун-Гілл форте́ця націона́льний парк (англ. Brimstone Hill Fortress National Park) — історичний військово-оборонний ансамбль, національний парк на основі фортеці 17–18 ст., пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1999) в окрузі Сент-Томас-Міддл-Айленд (Сент-Кіттс і Невіс).

Брімстоун-Гілл фортеця національний парк
Країна	Сент-Кіттс і Невіс
Місце розташування	Сент-Томас-Міддл-Айленд
Площа	15,37 га
Рік внесення	1999
Критерії	(iii)(iv)

Історична довідка

Парк розташований на острові Сент-Кіттс (Сент-Крістофер) приблизно за 13 км на Північний Захід від м. Бастера.

Острів Сент-Кіттс (мовою індіанців Ліамуїга, букв. — родюча земля) був першим карибським островом, який колонізували англійці (від 1623) та французи (від 1625) і ділили його між собою 1627–1713. За Утрехтським миром 1713–1715 наприкінці Війни за іспанську спадщину 1701–1714 він потрапив під повний контроль англійців.

Корінні індіанці на о. Сент-Кіттс були фактично винищені. З перших років колонізації туди привозили африканських рабів. На острові зародилося плантаційне господарство, засноване на виробництві цукру та рабстві. Простежуються деякі синкретичні форми (див. Синкретизм), що поєднують елементи культур Європи, Африки та меншою мірою індіанської Америки.

Військове використання Брімстоун-Гіллу розпочалося 1690, коли британці встановили гармату на північно-західному боці, щоб вигнати французів з форту Чарльз, розташованому трохи нижче пагорба.

У 1782 фортецю взяли в облогу французи і через місяць захопили її. Однак того ж року британці здобули гучну морську перемогу над французами у Битві святих (09.04–12.04.1782) і встановили британську військово-морську перевагу.

За Версальським мирним договором 1783, який надав незалежність 13 колоніям у Північній Америці, острів повернуто британцям. Розпочався період інтенсивної реконструкції та інвестицій. Завдяки дуже потужним оборонним спорудам о. Сент-Кіттс став відомий як «Гібралтар Карибського моря». 1806 захисники острова відбили атаку французького флоту, відтоді британці змогли гарантувати безпеку своїх острівних колоній у Карибському морі.

Фортеця була покинута 1853 внаслідок скорочення британських оборонних видатків. Дерев’яні будівлі продали на аукціоні та розібрали, а муровані будівлі розійшлись на камінь. Природна рослинність поступово захоплювала територію.

За Національним законом про охорону навколишнього середовища (1987) Брімстоун-Гілл визнано національним парком.

Як один із найбільш збережених зразків фортифікації Центральної Америки парк занесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (1999, № 910).

Характеристика

Охоронювана площа пам’ятки — 15,37 га. Буферна зона — 1,6 км.

Брімстоун-Гілл — це двосхилий виступ вулканічної породи заввишки 230 м, на більшій частині поверхні вкритий вапняком. Фортеця — фактично рукотворний наріст природного пагорба. На відміну від іспанських фортець, Брімстоун-Гілл був побудований не для захисту гавані чи якогось важливого міста. Його роль полягала у захисті від нападу з моря тієї частини острова, яку заселяли англійці, а також у наданні притулку на випадок вторгнення, поки Королівський флот не убезпечить навколишні води і не примусить капітулювати сухопутні війська загарбників.

Споруди розташовані на різних рівнях у верхній третині пагорба. Вони складаються з кількох стін переривчастої кладки, чотирьох оборонних бастіонів, цитаделі, низки казарм, складів, водозабору та інших споруд. Різні компоненти з’єднані між собою відгалуженням військової дороги, яка заходить на територію комплексу з півночі.

При в’їзді до фортеці першою спорудою є редут-застава із захисними стінами й невеличким казематом, який слугував караульною та пороховим складом. Далі йде північно-західне укріплення, яке включає бастіон-склад і пов’язані з ним водозабірні споруди та резервуар. Воно з’єднане навісною стіною з південно-східним укріпленням, головною спорудою якого є Орійонський бастіон, аналог бастіону-складу. Особливістю цієї частини фортеці є бомбонепробійний склад боєприпасів.

У межах цього бастіону був госпіталь, але від нього вцілів лише фундамент. Ззовні муру розташований невеликий цвинтар з надгробками. За оборонною лінією, утвореною північно-західним і південно-східним укріпленнями, на вищому рівні розміщений масивний бастіон Принца Вельського. У його стінах розташовані резервуар, склад і караульне приміщення (тепер пристосоване під невеличку конференц-залу). Усе це було ретельно і з великою точністю відреставровано (1965).

Поруч є ряд прикрашених колонадами одноповерхових помешкань піхотних офіцерів. Дерев’яні верхні поверхи були зруйновані ураганом 1844 і замінені меншими кам’яними спорудами, лише одна з яких зберіглася у реконструйованому вигляді. Вони виходять на Великий водозабір, що складається з вимощеної площі водозабору понад 150 м², трьох підземних резервуарів для води та відкритого резервуару, здатного зберігати понад 400 тис. літрів води.

Від квартир артилерійських офіцерів збереглися лише деякі зруйновані стіни, але кухню відреставрували. У дворі інтендантства розташовані квартири ворент-офіцерів та склад інтендантської служби, які після реставрації використовуються як центр перекладів і сувенірна крамниця.

За системою мурів, відомою як північно-східне укріплення, є кілька блоків казарм, які ще не реставровані.

Серцем фортеці є форт Джордж, масивна кам’яна споруда на одному із піків, що домінують над комплексом. Це найдавніший та один із найкращих серед збережених британських зразків типу фортифікації, відомої як «багатокутна система». Разом із двома пов’язаними з ним плацами цей об’єкт зазвичай називають цитаделлю. Ряд приміщень згруповано навколо центрального двору; сім із них були відреставровані, тепер їх займає Музей колоніальної історії. Під підлогою однієї з кімнат розміщений великий резервуар, який досі застосовують як основне джерело води для національного парку.

Крім виставкової діяльності, фортеця використовується для вивчення геології, екології та історії Карибського басейну.

Значення

Національний парк Фортеця Брімстоун-Гілл — добре збережений зразок військової архітектури Карибського регіону 17–18 ст. Спланована англійцями і побудована руками африканських рабів, фортеця є пам’яткою європейської колонізації, африканської работоргівлі та формування нового суспільства на Карибських островах.

Джерела

Brimstone Hill Fortress National Park // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/910

Література

Smith V. Fire and Brimstone: The Story of the Brimstone Hill: Fortress, St. Kitts, West Indies, 1690–1853. St. Kitts : West Indies Brimstone Hill Fortress NP, 1992. 72 p.
Hubbard V. K. A. History of St Kitts: The Sweet Trade. Oxford : Macmillan, 2002. 182 p.
Encyclopedia of Caribbean archaeology / Ed. by B. A. Reid, R. Gr. Gilmore. Gainesville : University Press of Florida, 2014. 383 p.
Brimstone Hill Fortress National Park (офіційний сайт). URL: https://brimstonehillfortress.org/

Автор ВУЕ

Н. В. Бабкова

Покликання на цю статтю: Бабкова Н. В. Брімстоун-Гілл фортеця національний парк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брімстоун-Гілл фортеця національний парк (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.03.2024