Броня

Броня́, панцир (від праслов. бръня, давньонім. Brunja, пов’язане з Brust — груди; грец. Πανσιδηριον — обладунок, італ. Pancio — живіт, тіло) — шар захисного матеріалу з достатньо великою міцністю, в’язкістю, іншими механічними параметрами, який виконує функцію перешкоди для різного за силою й інтенсивністю впливу на об’єкт, оточений цим шаром.

Історична довідка

Металеві лати часів середновіччя

Первісне значення терміна — засіб індивідуального захисту, лати (обладунок), які покривають тулуб або все тіло воїна (у випадку кінних воїнів термін застосовували і до кінних обладунків). Основними матеріалами служили дерево, шкіра, груба тканина, тонкі пластини металів, кістки, роги. Розвиток зброї дистанційної дії з високою енергією кінетичною (арбалети, вогнепальна зброя) призвів до підвищення вимог щодо товщини і міцності матеріалів обладунків. Від 12 ст. у латах домінували конструктивні елементи із заліза і сталі, використання інших матеріалів звелося до допоміжних функцій.

Сучасний бронежилет

Розширення значення терміна «броня» відбулось у середині 19 ст., коли з’явились перші броньовані кораблі (броненосці, панцирники), захищені залізними (пізніше сталевими) плитами — бронею. У другій половині 19 — на початку 20 ст. броню почали застосовувати на наземних самохідних транспортних засобах (бронепотягах, бронеавтомобілях, танках) і літаках. Також у другій половині 19 ст. металеву броню почали застосовувати у фортифікації (броньовані башти, бронековпаки).

У сучасній військовій справі броню використовують у засобах індивідуального захисту (бронежилет), наземному самохідному транспорті, кораблях (катерах), літаках і гелікоптерах. Розвиток технологій і необхідність посилення захищеності призвели до появи комбінованої (композитної, багатошарової) та виготовленої з неметалевих матеріалів (бронескло, кевлар тощо) броні. У сучасній бронетехніці також застосовують динамічний захист, який іноді називають реактивною бронею. Захисна дія полягає не в механічних властивостях матеріалу, а застосуванні вибухівки, яка вмонтована в основну броню й активується снарядом, що влучає в бронетехніку, нейтралізуючи дію ворожого вибуху власним зустрічним направленим вибухом.

Класифікація

Залежно від матеріалів, застосованих для виготовлення, та особливостей внутрішньої структури виділяють такі основні різновиди броні: гомогенна, гетерогенна, алюмінієва, титанова, композитна (комбінована, багатошарова), неметалева, прозора.

Гомогенна — сталева, однорідної структури за усією товщиною броня, домінуючий різновид до закінчення Другої світової війни.

Гетерогенна — сталева броня, поверхневий шар якої зміцнений цементацією (цементована броня) або гартуванням.

Алюмінієва броня створена на основі алюмінію сплавів різних систем легування. Набула поширення з 1960-х у легких танках [США — М551 Шерідан (англ. Sheridan), Велика Британія — FV101 Скорпіон (англ. Scorpion)], бронетранспортерах (США — М113), бойових машинах піхоти [США — М2 Бредлі (англ. Bradley), СРСР — БМП 3], бойових машинах десанту (СРСР — БМД 1, БМД 2).

Титанова броня — легка і міцна, але у десятки разів дорожча ніж сталева, що зумовлює її обмежене застосування (засоби індивідуального бронезахисту, бронювання кабін і особливо важливих вузлів деяких літальних апаратів).

Композитна (комбінована чи багатошарова) броня складається із двох і більше шарів матеріалів (металевих чи неметалевих, із різними механічними, теплофізичними та іншими властивостями), з’єднаних між собою таким чином, щоб снаряд послідовно долав кожен наступний шар. Це дозволяє отримати вищу протиснарядну та протикумулятивну стійкість порівняно із гомогенною бронею за однакової маси. Уперше у світі застосована на танку українського виробництва Т 64 (1963), броньовий захист якого складає багатошарова конструкція, що поєднує сталеві листи із шарами склотекстоліту (див. Текстоліт). Із 1970 х комбінована броня (у різних варіантах) стала стандартом для світового танкобудування.

Неметалева броня — пластики (див. Пластичні маси), наповнені орієнтованими волокнами вуглецю, оксиду алюмінію, борними волокнами та іншими матеріалами. Використовують, головно, для виготовлення засобів індивідуального броньового захисту, бронювання кабін літальних апаратів, легкої бронетехніки.

Прозору броню (бронескло) отримують шляхом поєднання шарів силікатного скла (загартованого, відпущеного, зміцненого хімічним травленням) із шарами поліуретанів, метилметакрилатів і полікарбонатів. Використовують для виготовлення вікон і оглядових пристроїв бронетехніки, засклення кабін бойових літальних апаратів тощо.

Література

Grouch I. G. The Science of Armour Materials. Cambridge : Elsevier, 2017. 754 p.
Чепков І. Б., Бісик С. П., Миронюк О. Ю. та ін. Актуальні проблеми протимінного та балістичного захисту бойових броньованих машин // Науково-технічні підходи до вирішення актуальних проблем розбудови сектору безпеки і оборони / За заг. ред. проф. А. П. Марченка : колективна монографія. Харків : Друкарня «Мадрид», 2021. С. 5–57.
Hazell P. J. Armour : Materials, Theory, and Design. 2nd ed. Boca Raton : CRC Press, 2022. 498 p.