Британська бібліотека

Брита́нська бібліоте́ка (англ. British Library) — Національна бібліотека Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Створена 1972 згідно з Законом про Британську бібліотеку (англ. «British Library Act»), функціонує як Національна з 01.07.1973.

Закон про Британську бібліотеку

У грудні 1967 Державним секретарем з питань освіти і науки створено Комітет національних бібліотек, до повноважень якого входило вивчення функцій та організації Бібліотеки Британського музею та інших головних бібліотек країни. 1971 на основі звіту Комітету підготовлено Білу книгу для Парламенту, у якій рекомендовано створити Національну бібліотеку Великої Британії – Британську бібліотеку.

Вона почала функціонувати з 01. 07. 1973 відповідно до прийнятого Парламентом Закону про Британську бібліотеку (англ. «British Library Act», 1972). Було об’єднано кілька раніше самостійних установ: Бібліотеку Британського музею, до складу якої входила Національна довідкова бібліотека з природничих наук і винахідництва, Національну центральну бібліотеку та Національну бібліотеку-абонемент із науки і технології у Бостон Спа (Західний Йоркшир), яка слугувала центром міжбібліотечного абонементу. Пізніше приєднано Службу британської бібліографії (від 1949 — у приміщенні Британського музею).

Для Національної бібліотеки побудовано нове спеціальне приміщення поблизу одного з центральних залізничних вокзалів м. Лондона — Сент-Па́нкрас. Офіційно його відкрила королева Єлизавета II у червні 1998. Усі видання, які перебували у Британському музеї, поступово переміщено туди та до інших сховищ Британської бібліотеки. Відтоді книгозбірня розвивається як головний бібліотечно-інформаційний та бібліографічний центр країни (див. Бібліографічна діяльність).

Історична довідка

Основу Британської бібліотеки склав фонд Бібліотеки Британського музею, яка, як і Музей, була заснована 1753 р. Тоді це був Відділ друкованих книг Британського музею, початок якому поклали:

• колекція рукописів антиквара (див. Антикваріат) й бібліофіла (див. Бібліофільство) Р. Коттона (1571–1631; Велика Британія), переданої 1700 його онуком у дар країні; 1753 її переміщено до Британського музею (тепер бібліотека Коттона або Коттонівська бібліотека; англ. Cotton library; Cottonian library); зберігається у Відділі рукописів Британської бібліотеки;
• зібрання лікаря, натураліста, колекціонера, Президента Лондонського королівського товариства Х. Слоуна (1660–1753; Велика Британія), що налічувало 50 тис. книг і рукописів, сотні картин і альбомів із гравюрами та малюнками, 30 тис. монет і медалей; придбане Британським музеєм 1753;
• колекція державного діяча Р. Гарлі (1661–1724; Велика Британія) та його сина Е. Гарлі (1689–1741; Велика Британія), що нараховувала 7660 рукописів, зокрема 2200 ілюстрованих, оригінали правових документів; придбана Британським музеєм 1753; тепер зберігається як окрема колекція.

1757 король Георг II передав до Британського музею зібрання рукописів, започатковане королем Едуардом IV. Ця колекція відома як Стара Королівська бібліотека. Відповідно до Закону про ліцензування преси 1662 обов’язковий примірник (ОП) книг надходив до Королівської бібліотеки. Право на безкоштовний ОП книг, виданих у «межах королівства Англії або в будь-якому іншому з володінь Його Величності», перейшло до Британського музею.

У січні 1759 відкрито читальну залу в одній із кімнат Британського музею, 1774 відкрили ще одну залу. Фонд бібліотеки зростав завдяки надходженню ОП книг здебільшого з усієї Британської імперії, придбанню видань та подарованих зібрань. Це були не лише друковані видання, а й численні рукописи, зокрема давньоєгипетські папіруси, буддистські рукописи, рукописи на санскриті тощо.

1828 король Георг IV передав Британському музею як дарунок Британській нації бібліотеку батька — короля Георга III (тепер Королівська бібліотека). Це було зібрання класичної літератури, видань із британської та європейської історії, релігійних текстів, рукописів, карт і топографічних зображень (див. Топографія), стародруків, серед яких і Біблія Гутенберга. Загалом воно налічувало приблизно 85 тис. примірників (65 тис. книг та 20 тис. брошур), 446 рукописів, колекцію монет та медалей. Із цим надходженням фонд бібліотеки зріс майже вдвічі.

На становлення бібліотеки вплинула діяльність А. Паніцці (1797–1879; Італія), якого призначили спочатку на посаду помічника бібліотекаря (1831), потім хранителя друкованих книг (1837), а впродовж 1856–1866 він був головним бібліотекарем Британського музею. А. Паніцці дбав про суворе дотримання Закону про авторське право 1842, який забезпечував надходження ОП, зокрема і з Британських домініонів, обґрунтував необхідність збільшення фінансування на придбання видань. Із його ініціативи й за його ескізом спроєктовано й побудовано відому головну читальну залу з овальним скляним куполом, який пропускав природне освітлення (відкрита 1857). Під керівництвом й за участі А. Паніцці розроблено й опубліковано «Правила укладання каталогу» (1841) — перші правила описової каталогізації. Саме він переконав британського політика, дипломата і книголюба Т. Ґренвілла (1755–1846; Велика Британія) заповісти Бібліотеці Британського музею своє книжкове зібрання, яке включало видану на пергаменті Біблію Гутенберга, Майнцький псалтир, перше видання творів В. Шекспіра, 59 рукописів та інші цінні видання (всього понад 20 тис. примірників).

Зростання фондів зумовило проблему браку місця. Від 1906 поряд із Британським музеєм почали споруджувати нове приміщення бібліотеки, яке офіційно відкрив король Георг V у травні 1914. Його назвали Галереєю короля Едуарда VII. Тут розмістили музичний, картографічний, частково газетний фонди. Однак і цих приміщень не вистачало. Частину видань зберігали у сховищах у різних районах м. Лондона. 1902 придбано ділянку землі на півночі столиці у Коліндейлі, невдовзі там почало діяти сховище для регіональних газет. Після розширення приміщення й побудови читального залу тут 1932 почала функціонувати Газетна бібліотека Британського музею; закрита в листопаді 2013.

Перед початком Другої світової війни для збереження найціннішої частини фонду значну кількість видань перевезли до Національної бібліотеки Уельсу на заході Великої Британії. Для розміщення фонду використовували також два маєтки за 120 км на північ від м. Лондона. Бомбування та пожежа, що виникла під час останнього з них (травень 1941), спричинили серйозні пошкодження та втрату 200–250 тис. прим. книг і журналів та значної кількості газет.

Для відновлення фондів відразу почали пошук ідентичних видань на заміну втрачених. Станом на 1951 було знайдено 60 тис. примірників. Ремонт пошкоджених будівель тривав упродовж 1950–1960-х.

Бібліотечний фонд

Фонд бібліотеки налічує понад 170 млн примірників — від Діамантової сутри, яку вважають першою відомою друкованою книгою, датованою 868, до сучасних друкованих та електронних зібрань. Бібліотека отримує ОП видань Сполученого Королівства та Ірландії. Відповідно до Закону про обов’язковий примірник для бібліотек 2003 (англ. Legal Deposit Libraries Act) він включає й електронні видання, зокрема копії вебсайтів.

Видання зберігаються у приміщенні Бібліотеки в м. Лондоні, а також у Бостон Спа (Західний Йоркшир), де зосереджено понад три чверті її фонду. Туди до спеціально збудованого сучасного сховища перевезено фонд Газетної бібліотеки з Коліндейлу. З вересня 2014 він став доступним для читачів. У квітні 2014 в основному корпусі бібліотеки в м. Лондоні відкрили спеціальну газетну читальну залу (Newsroom), обладнану у тому числі засобами для перегляду мікрофільмованих (див. Мікрофільмування) й оцифрованих газет. Бібліотека володіє одним із найбільших газетних зібрань світу. Найповнішим є фонд британських та ірландських газет від 1840, хоча систематично газети почали комплектуватися Бібліотекою з квітня 1822. Функціонує й розвивається, створений у партнерстві з Британською бібліотекою, потужний електронний архів газет — приблизно 80 млн сторінок газет, починаючи з 1700-х.

Бібліотека містить одне з найбільших у світі зібрань рукописів, зокрема періоду середньовіччя та Відродження, які почали надходити ще з 1756. Тепер це понад 350 тис. рукописів.

1980 до бібліотеки передано значну бібліотеку й архів Управління у справах Індії, що включали документи від заснування в 1600 Ост-Індської компанії. Від 1983 частиною бібліотеки став Британський інститут звукозапису (тепер Національний архів звукозапису). Тепер це один із найбільших звукових архівів світу (6 млн звукозаписів).

Вагомим є філателістичне зібранням (див. Філателія) Британської бібліотеки, що складається з 50 окремих колекцій, налічує понад 8 млн одиниць з усього світу.

Бібліотека має значний фонд української літератури, починаючи від букваря І. Федорова, виданого у м. Львові 1574. У фонді — перша книжка «Кобзаря» Т. Шевченка, виданого М. Драгомановим 1881 у м. Женеві.

Управлінська структура

Очолює заклад Рада Британської бібліотеки. Її голову та членів призначає державний секретар, за винятком одного, якого призначає король / королева. Повноваження членів тривають чотири роки й обмежені двома термінами поспіль. Безпосереднє керівництво здійснює виконавчий директор, до обов’язків якого входить фінансування, державна політика, стратегічний розвиток. Головний бібліотекар відповідає за бібліотечний фонд, метадані, електронні ресурси та оцифрування, дослідницьку діяльність, роботу з публічними бібліотеками, міжнародні зв’язки. Операційний директор керує підрозділами з обслуговування читачів, платними послугами, кадрами, безпекою, станом приміщень тощо.

Література

1. The Library of the British Museum : Retrospective Essays on the Department of Printed Books / Ed. by P. R. Harris. London : British Library, 1991. 304 p.
2. Harris P. R. A History of the British Museum Library, 1753–1973. London : British Library, 1998. 833 p.
3. Стрішенець Н. В. Історія Британської бібліотеки // Бібліотечний вісник. 2001. № 4. С. 3–5.
4. Howard Ph. The British Library, a Treasure House of Knowledge. London : Scala, 2008. 111 p.

Автор ВУЕ

Н. В. Стрішенець

Покликання на цю статтю: Стрішенець Н. В. Британська бібліотека // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Британська бібліотека (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.07.2024