Бранґ, Петер

Бранґ, Пе́тер (нім. Brang, Peter; 23.05.1924, м. Франкфурт-на-Майні, тепер земля Гессен, Німеччина — 14.04.2019, м. Маур, кантон Цюрих, округ Устер, Швейцарія) — славіст, літературознавець, доктор філологічних наук (з 1959), член-кореспондент АН Австрії (від 1980). Писав німецькою мовою.

Бранґ, Петер (Brang, Peter)
Народження	23.05.1924
Місце народження	Франкфурт-на-Майні, Німеччина
Смерть	14.04.2019
Місце смерті	Маур, Швейцарія
Alma mater	Марбурзький університет імені Філіппа
Місце діяльності	Цюрихський університет
Напрями діяльності	славістика, літературознавство, філологія

Життєпис

Народився в сім’ї режисера та вчительки. Після розлучення батьків (1930) залишився жити разом із матір’ю та сестрою у м. Штайнхайм-ан-дер-Муррі (Німеччина). Навчався 1934–1942 у середній школі м. Ганау, де вивчив англійську мову та італійську мову.

1942 призваний до армії, служив перекладачем. 1943 перебував на службі в Україні, почав вивчати російську мову. У серпні 1945 опинився в американському полоні. До лютого 1946 — у таборі для полонених у м. Мідлтауні (США), де продовжував вивчати російську та давньогрецьку мови.

Вивчав філологію у Франкфуртському університеті імені Й. В. Гете (1946–1949). Восени 1949 перевівся до Марбурзького університету імені Філіппа, де 1952 захистив дисертацію та здобув докторський ступінь. 1959 у Боннському університеті отримав кваліфікацію викладача та право викладати. З 1961 — доцент, від 1964 — професор, 1961–1990 — керівник Семінару слов’янської філології, завідувач кафедри слов’янської філології Цюрихського університету. До 1974 викладав загальні та порівняльно-славістичні курси, а також дисципліни з літературознавства. Завдяки його багаторічній науковій та організаційній діяльності Цюрихський університет став одним із провідних осередків славістичних студій у Європі.

1968–2009 — редактор, редколегії видання «Зеітсчріфт фур славісче Пхілолоґіе» (нім. «Zeitschrift für slavische Philologie»).

Наукова діяльність

Наукова діяльність Бранґа охопила понад пів століття. Його підхід вирізнявся інтердисциплінарністю: поєднував класичне літературознавство з лінгвістикою, соціологією, історією культури та перекладознавством. У статті «Швейцарська література в Україні» («Die Schweizer Literatur in der Ukraine»; 1996) проаналізував шляхи сприйняття швейцарської літератури в українському культурному просторі.

Уклав антологію «Краєвид та лірика: Вірші словʼянських поетів про Швейцарію» (нім. «Landschaft und Lyrik. Die Schweiz in Gedichten der Slaven»; 1998), що містить переклади та аналіз поезій Лесі Українки, П. Куліша та інших.

У статті «Коментована бібліографія словʼянської соціолінгвістики» (нім. «Kommentierte Bibliographie zur Slavischen Soziolinguistik»; 1978) проаналізував мовну політику, сфери використання, статус української мови тогочасної радянської України. Особливу увагу приділяв концепціям О. Потебні та О. Білецького у статті «Теорія О. І. Білецького про читацьке сприймання» («A. I. Beleckijs Theorie der Leserrezeption»; 1977).

1983 на Конгресі славістів у м. Києві виступив із доповіддю «Стан і завдання соціолінгвістичного дослідження слов’янських літератур» (нім. «Stand und Aufgaben soziolinguistischer Erforschung slawischer Literaturen»).

Досліджував творчість російських письменників, зокрема О. Пушкіна, І. Тургенєва. 2002 видав монографію «Невідома Росія. Культурна історія вегетаріанських образів життя від початків до сьогодення» (нім. «Ein unbekanntes Russland. Kulturgeschichte vegetarischer Lebensweisen von den Anfängen bis zur Gegenwart»). У ній на основі архівних матеріалів розкривав історію вегетаріанського (див. Вегетаріанство) руху Росії, а також подав німецький переклад і детальний аналіз твору «Лист» М. Коцюбинського.

Цікавився українською, білоруською та польською культурами у контексті зв’язків зі Швейцарією.

Нагороди і визнання

Голова Швейцарського комітету славістів (1963–1993).
Член-кореспондент Австрійської академії наук (з 1980).
Член Академії наук і літератури в Майнці (з 1987).
Почесний член Швейцарського товариства славістів.

Твори

S. Turgenev. Sein Leben und sein Werk. Wiesbaden : Harrassowitz, 1977. 556 S.
Kommentierte Bibliographie zur slavischen Soziolinguistik : in 3 Bd. Bern : Peter Lang, 1981. 1397 s.
Das klingende Wort. Zu Theorie und Praxis der Deklamationskunst in Russland. Wien : Verlag der ÖAW, 1988. 88 S. (Sitzungsberichte / ÖAW, Philosophisch-historische Klasse ; Bd. 508).
Landschaft und Lyrik. Die Schweiz in Gedichten der Slaven. Eine kommentierte Anthologie. Basel : Schwabe, 1998. 733 s.
Ein unbekanntes Russland. Kulturgeschichte vegetarischer Lebensweisen von den Anfängen bis zur Gegenwart. Köln ; Wien : Böhlau, 2002. 471 s.
Wie ich den Zweiten Weltkrieg erlebte. Forch : [Б. в.], 2013. 176 s.

Література

Нечипорук Е. И. Рыцарь взаимопонимания между людьми и народами : К 75-летию П. Бранга // Ученые записки Таврического экологического института. Симферополь, 1999. Вып. 1. С. 3–7.
Koschmal W. Peter Brang zum 85. Geburtstag // Bulletin der deutschen Slavistik. 2009. № 15. S. 27–31.
Newerkla S. M. Peter Brang // Österreichische Akademie der Wissenschaften: Almanach 2019. Wien, 2020. 169. Jahrgang. S. 394–399.
Peter Brang // Österreichische Akademie der Wissenschaften. 2026. URL : https://www.oeaw.ac.at/en/m/brang-peter