Брадунас, Казис

Браду́нас, Ка́зис (лит. BradūnasKazys, Kazys; 11.02.1917, с. Киршай, тепер Вілкавішкіське районне самоврядування Маріямпольського повіту, Литва — 09.02.2009, м. Вільнюс, Литва) — поет, редактор і культурний діяч. Писав литовською мовою.

Брадунас, Казис (Bradūnas, Kazys)
Народження	11.02.1917
Місце народження	Киршай
Смерть	09.02.2009
Місце смерті	Вільнюс
Місце поховання	Вільнюс
Alma mater	Вільнюський університет
Місце діяльності	Литва, США
Напрями діяльності	поезія, культура

Життєпис

Закінчив гімназію у м. Вілкавішкісі. Від 1937 навчався в Університеті Вітовта Великого у м. Каунасі. 1943 закінчив Вільнюський університет, де вивчав литовську мову та литовську літературу.

1944 емігрував до Німеччини, де жив у таборах для переміщених осіб. 1949 переїхав до США, мешкав у м. Балтиморі та м. Чикаго. Повернувся до Литви з дружиною 1995 і жив у м. Вільнюсі.

У м. Чикаго займався здебільшого редакторською роботою. Редагував літературні та культурні емігрантські журнали «Літературос ланкай» («Literatūros lankai»), «Айдай» («Aidai»), суботній культурний додаток литовської щоденної газети «Драугас» («Draugas»). Був одним з активних представників литовської культури в еміграції.

Редактор збірки віршів Вітаутаса Мачерніса «Поезія» («Poezija»; 1960), збірки критичних статей «Литовська література на чужині, 1945–1967» («Lietuvių literatūra svetur, 1945–1967»; 1968).

Був серед засновників літературного руху «Земля» («Žemė») та одним із редакторів, упорядником і автором однойменної антології, опублікованої 1951 у м. Лос-Анджелесі (друге видання — 1991). Письменники цього об’єднання, прагнули створити самобутню литовську поезію, базовану на місцевих звичаях, побуті й фольклорних мотивах рідної землі.

Був редактором та одним з укладачів антології «Література литовського вигнання, 1940–1990» («Lietuvių egzodo literatūra, 1940–1990»), що вийшла 1992 у м. Чикаго.

Член Спілки письменників Литви (з 1994).

Помер у м. Вільнюсі. Похований на Антакальніському цвинтарі.

Творчість

Перші вірші почав писати у гімназії (1932). Під час навчання в університеті друкувався у журналах «Жідініс» («Židinys») та «Науйоі Ромува» («Naujoji Romuva»).

У центрі поетичного світу Брадунаса — культура хлібороба, ритм його існування та повсякденного життя, племінні ритуали, в яких переплітаються язичницькі й християнські традиції. Теми історичної самосвідомості та долі нації тісно пов’язував із міфічним світоглядом, звертаючись до литовської історії. Для віршів характерні стриманість та класична форма. Переживання виражені в них за допомогою традиційних поетичних засобів — повторів, порівнянь, паралелізмів, стилізації фольклору, християнської символіки. Його поезія — поєднання глибокого модернізму, архаїчного світовідчуття і трагедії втраченої батьківщини.

Значна частина життя поета минула в еміграції (Німеччина, США), що позначилося на його ліриці. В еміграції опублікував збірки поезій «Чужий хліб» («Svetimoji duona»; 1945), «Чума» («Maras»; 1947), «Обряди» («Apeigos»; 1948), «Дев’ять балад» («Devynios baladės»; 1955), «Моренні вогні» («Morenų ugnys»; 1958), «Срібні вуздечки» («Sidabrinės kamanos»; 1964), «Сонати та фуги. Зустрічі з Чюрльонісом» («Sonatos ir fugos. Susitikimai su Čiurlioniu»; 1967), «Могила Донелайтіса» («Donelaičio kapas»; 1970), «Розмови з королем» («Pokalbiai su karalium»; 1973), «Голодна подорож» («Alkana kelionė»; 1976), «У корчмі на Вільнюському шосе» («Užeigoje prie Vilniaus vieškelio»; 1981), «Нотатки» («Prierašai»; 1983), «Хрещення на Купальську ніч» («Krikšto vanduo Joninių naktį»; 1987).

Написав лібрето до опери Д. Лапінскаса «Великий князь» («Magnus Dux»; поставлено 1984).

Окремі твори Брадунаса перекладено англійською, німецькою та польською мовами.

Нагороди і визнання

Лауреат Премії ятвягів (1989, Литва); Національної премії Литовської Республіки (1992).

Нагороджений Офіцерським хрестом ордена Великого князя Литовського Гедиміна (1998).

Лауреат Міжнародного фестивалю «Весна поезії» (2002).

Сейм Литовської Республіки офіційно оголосив 2017 роком Казиса Брадунаса на честь 100-річчя від дня його народження. Протягом року в країні проходили літературні читання, виставки та наукові конференції. Цього ж року на честь поета пошта Литви випустила спеціальну художню марку. До цієї дати у м. Вільнюсі також названо вулицю на честь митця. У будинку, де мешкав поет у 1992–2009, відкрито меморіальну дошку з барельєфом.

Про Брадунаса знято документальний фільм «Надія по обидва боки Атлантики» (2020; режисер Юстинас Лінгіс).

Твори

Vilniaus varpai : [almanachas] / Redaktorius K. Bradūnas. Vilnius : [b. v.], 1943. 144 p.
Pėdos arimuos : eilėraščiai. Kaunas : Sakalas, 1944. 64 p.
Svetimoji duona : eilėraščiai. Miunchenas : Aidai, 1945. 32 p.
Devynios baladės. Chicago : Lietuviškos knygos klubas, 1955. 58 p.
Morenų ugnys : eilėraščiai. Toronto : Literatūros lankai, 1958. 96 p.
Užeigoje prie Vilniaus vieškelio : poezija. Southfield : Ateitis, 1981. 100 p.
Dux Magnus : Dariaus Lapinsko trijų veiksmų opera / libretas. Chicago : Lietuviškos knygos klubas, 1984. 48 p.
Duona ir druska : poezija. Vilnius : Vaga, 1992. 173 p.
Sutelktinė : eilėraščiai. Vilnius : Aidai, 2001. 470 p.
Paberti grūdai : eilėraščių šimtinė. Vilnius : Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla, 2006. 112 p.

Література

Kalėda A. Tikrovėje ir vaizduotėje išsuptas miestas. Skaitant Kazio Bradūno «Vilniaus varpus» // Žmogus ir žodis. 2017. T. 19. № 2. P. 4–15.
Sinnig C. Bradūnas, Kazys: Das lyrische Werk // Kindlers Literatur Lexikon. Stuttgart : JB Metzler, 2020. P. 1–2.
Čičelis R. Kazys Bradūnas — kultūros kritikas ir viešasis intelektualas // OIKOS : lietuvių migracijos ir diasporos studijos. 2021. № 1 (31). P. 137–146.