Бо Цзюй-і

Бо Цзюй-і, Бо-Цзюйі [Бай Цзюй-і; кит. 白居易; друге ім’я — Бо Летянь (кит. 白樂天, букв. — Той, хто радіє Небу); 772, м. Сіньчжен, тепер у складі спеціального району Чженчжоу, пров. Хенань, Китай — 846, м. Лоян, пров. Хенань, Китай] — поет, прозаїк періоду династії Тан (618‒907), чільний представник реалістичного напряму в китайській поезії, державний діяч. Писав китайською мовою.

Бо Цзюй-і (白居易)
Народження	772
Місце народження	Сіньчжен
Смерть	846
Місце смерті	Лоян
Місце діяльності	Китай
Напрями діяльності	література, державна служба
Традиція/школа	реалізм

Життєпис

Походив зі знатної, але збіднілої родини. Дід і батько були вченими й чиновниками, володарями ступеня мін-цзин (один із ранніх ступенів, які здобували за проходження державних іспитів в імперському Китаї). Вірші почав складати з п'яти років. З десятирічного віку навчався в м. Сіань, сумлінно опановував принципи й канон конфуціанства.

Через смерть батька (794) та складні сімейні обставини до 28 років не приступав до складання державних іспитів. Успішно пройшов іспити у 800 та наступні відбіркові у 802, за підсумками здобув другорядну посаду в Імператорській (палацовій) бібліотеці. Під час іспитування познайомився й потоваришував з поетом Юань Чженем (кит. 元稹; 779–831). Дружні стосунки митці зберігали все життя.

Від 807 — член Ханьлінь академії.

Виконував з 808 адміністративні функції при дворі імператора, мешкав і працював у м. Чанань (столиця династії Тан, тепер не існує, пров. Шаньсі). У цей же період (809‒810) створив головні цикли віршів. Перевіряв чернетки указів, державних документів та готував поради для імператора, де описував свавілля воєначальників, надмірну владу євнухів, користолюбство чиновників, засуджував надмірні податки. Через критику можновладців діяча 815 вислали зі столиці до м. Цзянчжоу (тепер м. Цзюцзян, пров. Цзянсі), понизивши в рангу до посади сима (помічник губернатора, який фактично не мав повноважень і постійних обов’язків) та обмеживши грошове утримання.

У кінці 818 — на початку 819 реабілітували, призначили губернатором повіту Чжунчжоу (тепер територія м. Чунцін), 822 — Ханчжоу (тепер пров. Чжецзян), 825 — Сужчоу (тепер пров. Цзянсу), після 827 — Хенань.

Після сходження на престол імператора Вень-цзуна (правив 827–840) Бо Цзюя-і повернули в столицю та призначили наглядачем палацової бібліотеки.

829‒842 (з перервою 831‒833) — правитель м. Лояна, тогочасної східної столиці імперії, а з 836 також і молодший наставник та супровідник наступника престолу.

Вийшов у відставку з державної служби через погіршення стану здоров’я. Останні роки життя провів усамітнено в монастирі в печерах Лунмень (від 2000 — об’єкт Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО) неподалік від м. Лояна, де й був похований.

Творчість

У 800-ті писав переважно в жанрах фен (кит. 讽) і фу (кит. 賦, сполучення поезії та прози). У творах дидактичного та іронічно-сатиричного змісту порушував соціальні й політичні теми. Поезії, написані вишуканим стилем, помітили можновладці та представили імператору. Це вплинуло на членство в елітній науковій установі — академії Ханьлінь.

Спільно з Юань Чженєм під час підготовки до чергового іспиту уклали 806 обширну збірку політичних і філософських нарисів «Це лінь» (кит. 策林 — «Ліс нарисів», ін. переклад — «Ліс доповідей») обсягом 75 цзюанів (сувоїв). Мали схожі погляди на необхідність літературних і політичних реформ, стали ініціаторами творчого руху Нових юефу (кит. 新乐府 — рух за нові народні пісні; юефу (кит. 乐府) — жанр традиц. кит. поезії).

Як зачинатель руху Нових юефу прагнув до реформування традиційної літератури епохи Хань. Вважав, що література має служити своєму часові, відгукуватися на події сучасності, а поезія — відбивати реальне життя та контекст, у якому живе поет. Усвідомлював суспільне значення поезії, важливість поетичного слова, яке викриває недоліки доби, без прикрас описує співвітчизників та імператора, має повчальне й моральне значення. Звідси головна мета Нових юефу — правдива розповідь про важке становище та настрої народу, біди якого свідчать про нездатність володаря діяти за «Мандатом Неба» (Тянь мін). Вибирав сюжети з повсякдення, писав простою і зрозумілою мовою, навмисне відійшовши від вишуканої стилістики. 809‒810 створив головні цикли віршів, де викривав недоліки державного ладу і владної бюрократії: «Цінські наспіви» (秦中吟) і «Нові народні пісні» (新乐府).

Вважав, що поетика й ритміка народних пісень дають найкращі можливості для художнього зображення реальності, проте їхню тематику варто радикально змінити — від лірики та фольклору до реалізму конкретних життєвих ситуацій і подій.

Особливо уславився в жанрі ші (поезія пісенного типу, зазвичай передбачає музичний акомпанемент, в основі якого — народні мелодії): вірші складалися з ритмічних рядків з однаковою кількістю (здебільшого 5 або 7) складів. Тематика циклів «Цінські наспіви» (10 віршів) і «Нові народні пісні» (50 вірші; вобидва — 809‒810): контрасти між розкошествами багатіїв і нужденністю простого люду, важка праця і непрості умови життя селян, непосильні податки, беззаконня і здирництво чиновників. У «Листі до Юань Чженя» (与元九书; 815) виклав свої міркування про оновлення поезії.

Серед інших відомих творів: ліро-епічна поема «Вічна печаль» (або «Пісня про безмірну тугу»; кит. 長长恨; бл. 807) — історія трагічного кохання імператора та красуні-наложниці; «Співачка» [або «Лютня (Піпа́)»; кит. 琵琶行; 816] — про долю колишньої столичної артистки, яку поет зустрів у вигнанні. Невдачі на політичній ниві зумовили діонісійські мотиви в творчості Бо Цзюй-і (звідси прізвисько «Сп’янілий пан, що співає пісні», кит. 醉吟先生).

Есеям письменника властиві стислість і гострота оцінок.

У творах пізнішого періоду відійшов від соціальних тем. Сімейні нещастя, тривалий період вигнання загострили інтерес до буддизму, у якому вбачав шлях до духовного вдосконалення. Захоплювався творами Лао-цзи та Чжуан-цзи.

Улітку 836 уклав «Збірку творів пана Бо» (白氏文集; 836) із 65 цзюанів, що містила 3 255 прозових і поетичних творів; у 839 додав до неї ще 232 твори.

Визнання

Уславлений як провідний представник реалізму. За епохи Тан не було іншого поета, чиї вірші набули б такої широкої відомості ще за життя. Твори Бо Цзюй-і зажили популярності не тільки в Китаї, але й були знані та поціновані в Японії, Кореї та В'єтнамі. Багато з його поезій цитує пам’ятка класичної японської літератури поч. 11 ст. «Повість про Ґендзі». У японську «Збірку китайських наспівів» (1013) було включено твори 26 танських поетів, з-поміж яких понад 135 віршів Бо Цзюй-і.

Герой новели «Про три сни», автор якої брат Бо Цзюй-і — Бо Сінцзянь (776‒826).

На честь митця названо кратер на Меркурії (лат. Po Chü-I, 1976).

Від кінця 1980-х у Китаї кількаразово перевидавали повне зібрання творів Бо Цзюй-і разом із біографічними відомостями та докладними коментарями.

2009 КНР випустила поштову марку із серії «Триста танських вішів» із текстом поеми «Співачка» накладом 12 999 700 екз.

2016 в Китаї відзначили 1170-ліття від дня смерті поета, 2017 — 1245 років від дня його народження.

Цитата

Як і чимало китайських поетів, Бо Цзюй-і написав перед смертю автоепітафію: «Все, шо він любив у житті, що він відчував, чого досяг, що поховав, через що пройшов, що його гнітило, з чим він був пов’язаний, усе це, події та речі, ввійшло у його вірші. Розкрий книгу, і ти дізнаєшся про все».
Цит. за Карпенко О. Бо Цзюй-і // Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1. С. 153.

Додатково

На посаді правителя Ханчжоу був першим, хто спорудив греблю на озері, завдяки чому селяни змогли зрошувати свої землі. Цю заслугу Бо Цзюй-і відзначено записом в офіційному літописі.
Захоплювався творчістю поета Тао Юаньміна (кит. 陶淵明; 365‒427): не тільки створив 16 поезій-наслідувань, але й відвідав міста його народження і життя в провінції Цзянсі.
Бо Цзюй-і образно називав себе «святим поетом» (诗仙) або ж «демоном поезії» (诗魔), метафорично вказавши на глибоке занурення в творчий процес.

Твори

白居易詩集校注. 北京 : 中華書局, 2015.
白居易集笺校. 上海 : 上海古籍出版社, 2020.
У к р. п е р е к л. — Два чотиривірші над озерцем // Всесвіт. 1987. № 1.

Література

Хорошилов Г., Виногродський Б. Що лишається за рядком? // Всесвіт. 1987. № 1. С. 154– 165. URL: https://psylib.org.ua/books/horvi01/index.htm
Танське небо: Китайська поезія доби Тан / Пер. з кит., передм., комент. Я. Шекери. Київ : ПВП “Задруга”, 2003. 64 с.
Карпенко О. Бо Цзюй-і // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. Т. 1. С. 152‒153.
Будний В. В., Ільницький М. М. Порівняльне літературознавство. Київ : Києво-Могилянська акамедія, 2008. 430 с.
Бедненко О. Вплив китайського поета Бо Цзюй-І на творчість Суґавари Мічідзане (на прикладі поезії жанру нові юефу) // Мовні і концептуальні картини світу. 2013. Вип. 45. С. 201‒205.
Костанда І. Вплив китайської поезії доби Тан на формування стилістичного прийому паралелізм у японській китайськомовній поезії кансі // Мовні і концептуальні картини світу. 2013. Вип. 45. С. 237‒242. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mikks_2013_45_44
乔立智. 《白居易诗集校注》词汇注释辨正[J] // 云南农业大学学报(社会科学). 2015. Vol. 9 (1). Р. 100‒104.