Боулз, Пол

Бóулз, Пол (повне ім’я: Боулз, Пол Фредерік; англ. Bowles, Paul Frederic; 30.12.1910, м. Нью-Йорк, США — 18.11.1999, м. Танжер, Марокко; похований у пос. Лейкмонт, штат Нью-Йорк, США) — письменник, перекладач, композитор. Писав англійською мовою.

Боулз, Пол (Bowles, Paul Frederic)
Народження	30.12.1910
Місце народження	Нью-Йорк, США
Смерть	18.11.1999
Місце смерті	Танжер, Марокко
Місце поховання	Лейкмонт, Нью-Йорк (штат), США
Alma mater	Університет Вірджинії
Місце діяльності	США, Франція
Напрями діяльності	літератуа, перекладацька діяльність, музика

Зміст

1 Життєпис
2 Творча діяльність
- 2.1 Композитор
- 2.2 Письменник
3 Нагороди і визнання
4 Твори
5 Література
6 Автор ВУЕ

Життєпис

Народився в сім’ї стоматолога і вчительки. Почав читати у три роки, а з чотирьох — писати. Захоплювався творчістю Е. А. По. З дитинства грав на фортепіано та вивчав теорію музики. Навчався у середній школі в окрузі Квінз (район у м. Нью-Йорку).

Перші вірші опублікував у 17 років у літературному журналі «Транзишн» (англ. «Transition»; м. Париж). 1928 вступив в Університет Вірджинії (англ. The University of Virginia; м. Шарлотсвілл, штат Вірджинія). Уже в квітні 1929 покинув навчання і поїхав у Париж, де захопився музикою. Працював у паризькій газеті «Парі Геральд Триб’юн» (фр. «Paris Herald Tribune»). За декілька місяців, у липні 1929 повернувся додому в Нью-Йорк, працював у книгарні «Даттонс» (англ. «Duttons») на Мангеттені, продовжив письменницькі спроби (залишились незавершеними). Відновив навчання в Університеті Вірджинії, та через семестр знову покинув, уже назовсім, і подався у Францію. 1930 у Парижі почав вивчати композицію і гармонію (музика) у А. Копленда; брав уроки у викладачки музики і композиторки Н. Буланже. Восени 1931 за рекомендацією Копленда наставником Боулза був також композитор Вірджил Томсон (1896–1989, США). Зрештою, офіційної музичної освіти Боулз не мав.

1931 уперше відвідав м. Танжер (Марокко), яке захопило уяву і пізніше стало постійною домівкою.

Повернувшись у США, заробляв на життя написанням камерної й театральної музики, театральних і музичних рецензій. Здобув визнання, створив музику до понад 30 театральних постановок.

У 1938 одружився із письменницею Джейн Ауер (1917; США — 1973; Іспанія). Головно Джейн, зокрема публікація її першого роману, відновила цікавість Боулза до літературної творчості. 1947 у «Партизан Рев’ю» («Partisan Review») вийшло оповідання Боулза «Далекий епізод» («A Distant Episode»), що дало наснагу продовжувати. Того ж року письменник уклав із видавництвом «Даблдей» (англ. «Doubleday»; США) контракт на роман, аванс з якого дав можливість назавжди переїхати у Танжер і творити художню літературу.

У 1959–1961 на замовлення Бібліотеки Конгресу США і за грант від Фонду Рокфеллера (див. Дж. Д. Рокфеллер) здійснив польові записи традиційної народної і ритуальної музики корінних племен та етнічних груп Марокко, задля чого проїхав країною тисячі кілометрів. Архів марокканської музики Боулза у Бібліотеці Конгресу США становить понад 60 годин записів. У 1960-х збирав і перекладав англійською усну й письмову народну творчість Марокко.

Помер на 89 році життя від серцевого нападу у Танжері. Похований у США.

Творча діяльність

Композитор

Ранні музичні твори написав під враженням від французької музики інструментальної, зокрема Е. Саті та Ф. Пуленка.

Найбільше визнання здобула прикладна музика Боулза для театру. Восени 1930 у Парижі розпочав роботу над своїм першим музичним твором — «Сонатою для гобоя та кларнета» («Sonata for Oboe and Clarinet»), яку завершив за рік. Прем’єра відбулась 16.12.1931 в Еолійській залі Нью-Йорка на Вігмор-стріт, тоді концерт отримав несхвальну оцінку критиків.

У 1930–1940-х створював музику для вистав О. Веллса, Т. Вільямса та С. Далі. Авторський музичний стиль Боулза поєднував американський фольк, джаз і французький модернізм.

Працював музичним критиком у «Нью-Йорк Геральд Триб’юн» (англ. «New York Herald Tribune») під керівництвом свого наставника Вірджила Томсона. Сарсуелу Боулза «Вітер залишається» («The Wind Remains») за віршем Ф. Г. Лорки було виконано 1943 під диригуванням Л. Бернстайна з хореографією Мерса Каннінгема (1919–2009; США).

Найвідомішим вокальним твором є цикл «Балади Синьої гори» («Blue Mountain Ballads», 1946) на поезію Т. Вільямса, що став класикою американського пісенного репертуару.

Письменник

Пол Фредерік Боулз. «Опівнічна меса».

Літературний стиль Боулза сформувався на перетині американського психологічного реалізму та європейського екзистенціалізму.

Після літературних спроб юності всерйоз письменництвом зайнявся у зрілому віці. Дебютний роман «Під покровом небес» («The Sheltering Sky») став бестселером і був опублікований видавництвом «Джон Леманн лімітед» («John Lehmann Limited») в Англії у вересні 1949.

Пізніше вийшли друком романи Боулза «Нехай іде дощ» («Let It Come Down», 1952), «Дім павука» («The Spider’s House», 1955), «Над світом» («Up Above the World», 1966) і збірки «Збірка оповідань, 1939–1976» («Collected Stories, 1939–1976», 1979), «Опівнічна меса» («Midnight Mass», 1981), «Заклик до серця» («Call at Corazón», 1988), які теж були популярними серед читачів.

Також написав автобіографічні романи «Без зупинки» («Without Stopping», 1972) і «Два роки біля протоки: Танжерський журнал 1987–1989» («Two Years Beside the Strait: Tangier Journal 1987–1989», 1990).

Нагороди і визнання

У 1941 отримав стипендію Гугенгайма (див. С. Гугенгайм) у розмірі 2500 доларів на написання опери «Єрма» («Yerma», 1950–1958) за однойменним твором Ф. Г. Лорки.

Нагорода у галузі літератури Національного інституту мистецтв та літератури США після виходу дебютного роману «Під покровом небес» (1950).

Був двічі номінований на Американську книжкову премію (National Book Award) у категорії «Художня література»:

за роман «Дім павука» (1956);
за книгу «Зібрання оповідань Пола Боулза (1939–1976)» (1980).

Гранти Фонду Рокфеллера (1959, 1960–1962) на реалізацію масштабного етномузичного проєкту під егідою Бібліотеки Конгресу США.

Гранти Національного фонду мистецтв США (1978 та 1980).

У 1968 запрошений професор у Каліфорнійському державному університеті у Нортриджі, де викладав письменницьку майстерність.

У 1995 у Лінкольн-центрі м. Нью-Йорка відбувся Фестиваль Пола Боулза.

Стрічка «Нехай іде дощ: Життя Пола Боулза» [«Let It Come Down: The Life of Paul Bowles»; 1998; режисер Дженіфер Бейчвол (Jennifer Baichwal; нар. 1965; Канада)] здобула звання Найкращого документального фільму на 27-й щорічній церемонії Міжнародної премії «Еммі» («International Emmy Awards») у Нью-Йорку.

Твори

The Sheltering Sky : a novel. New York : New Directions, 1949. 318 p.
Let It Come Down : a novel. London : John Lehmann, 1952. 318 p.
The Spider’s House : a novel. New York : Random House, 1955. 406 p.
Up Above the World : a novel. New York : Simon & Schuster, 1966. 223 p.
Without Stopping : An Autobiography. New York : G. P. Putnam’s Sons, 1972. 379 p.
Collected Stories, 1939–1976 / Introduction by G. Vidal. Santa Barbara : Black Sparrow Press, 1979. 417 p.
Midnight Mass : stories. Santa Barbara : Black Sparrow Press, 1981. 162 p.
Collected Stories & Later Writings / Ed. by D. Halpern. New York : Library of America, 2002. 1035 p. (Library of America ; vol. 135).

Література

Hibbard A. Paul Bowles : A Study of the Short Fiction. New York : Twayne, 1993. 286 p.
Caponi G. D. Paul Bowles : Romantic Savage. Carbondale : Southern Illinois University Press, 1994. 270 p.
Bowles P. In Touch : the letters of Paul Bowles / ed. by J. Miller. London : Macmillan, 1994. 624 p.
Dillon M. You Are Not I : A Portrait of Paul Bowles. Berkeley : University of California Press, 1998. 342 p.
The Authorized Paul Bowles Web Site. 2002–2026. URL: http://www.paulbowles.org/
Carr V. S. Paul Bowles : A Life. New York : Simon & Schuster, 2004. 411 p.