Борисенок, Стефан Гнатович

Стефан Борисенко, 1924

Борисенок, Стефан Гнатович (Барысёнак Сцяпан)
Народження	29.05.1891
Місце народження	Київ
Смерть	14.11.1937
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Биківнянські могили
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	правознавство

Борисе́нок, Стефа́н (Степа́н) Гна́тович (біл. Барысёнак Сцяпан; 29. 05. 1891, м. Київ, тепер Україна — 14. 11. 1937, м. Київ, тепер Україна) — правознавець, учений у галузі звичаєвого права та історії держави і права України й Білорусі, бібліотекар, громадський діяч.

Життєпис

Народився в сімʼї київського підприємця і домовласника білоруського походження. 1908 закінчив 4 київську гімназію, 1913 — з дипломом 1 ступеня юридичний факультет Університету св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 1911–1914 — член Київського юридичного товариства при університеті. Входив до Історичного товариства Нестора-літописця. Працював помічником присяжного повіреного. Від лютого 1915 (з подовженням терміну підготовки в січні 1918) — професорський стипендіат кафедри історії руського права при університеті. 1918 склав магістерські іспити, від березня того ж року — молодший асистент на юридичному факультеті Київського університету.

1918–1919 викладав законознавство у гімназіях. У листопаді 1919 мобілізований до залізничного батальйону денікінської армії, разом зі своєю частиною потрапив до м. Одеси, де захворів на тиф. Зі встановленням радянської влади від травня 1920 працював на лісорозробках в с. Устя Ольгопільського повіту Подільської губернії (тепер Гайсинського району Вінницької області).

1922 повернувся до м. Києва, став асистентом кафедри карного (кримінального) судочинства Київського інституту народного господарства (далі КІНГ, тепер Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана). Його наставником був М. М. Паше-Озерський (1889; тепер Польща — 1962; тепер РФ). 1923–1924 — консерватор (охоронець) юридичного кабінету, від 1924 — нештатний викладач, від 1928 — доцент, від 1930 — в. о. професора в КІНГ. Викладав курс «Радянське законодавство щодо охорони пам’яток старовини і мистецтв» у Київському археологічному інституті (ліквідований 1924) та інші дисципліни на Київських юридичних курсах (1924), викладав суспільствознавство в середніх школах (1923–1926).

У зв’язку з реорганізацією звільнений із КІНГ у вересні 1930.

Від жовтня 1922 — постійний позаштатний співробітник Комісії для виучування історії західноруського і українського права ВУАН. Від липня 1926 — штатний співробітник і секретар секції публічного права Комісії для виучування звичаєвого (народного) права України ВУАН. Брав участь у роботі новоствореної секції кримінального права Комісії для виучування радянського права ВУАН (від 1928), низки інших академічних установ. Діяльність усіх комісій припинена упродовж 1930–1934.

У 1930 — завідувач бібліотек І (1930) та ІІ (1930–1932) Відділів ВУАН. Від 1931 — завідувач бібліотечної справи Президії ВУАН. У грудні 1933 — березні 1935 — науковий співробітник, завідувач відділів книгокористування і книгосховища, водночас у лютому–жовтні 1934 — керівник бюро міжнародного обміну Бібліотеки АН УССР (тепер Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського).

Згодом працював науковим співробітником Всеукраїнського НДІ соціалістичної охорони здоров’я (до грудня 1936), в якому авторитетне становище посідав його колишній наставник М. М. Паше-Озерський, та Київського педагогічного інституту (тепер Український державний університет імені Михайла Драгоманова). Останнє місце роботи від грудня 1936 — науковий співробітник кафедри гігієни Київського медичного інституту (тепер Національний медичний університет імені О. О. Богомольця).

Протягом життя входив до багатьох наукових товариств, брав участь у профспілковому житті.

24. 09.1937 заарештований управлінням державної безпеки НКВС УРСР за звинуваченням в участі «у антирадянській українській націоналістичній терористичній організації, шкідництві в діяльності Академії наук та шпигунстві на користь Німеччини й Польщі». 25. 10. 1937 «трійкою» при Київському обласному управлінні НКВС засуджений до розстрілу. Страчений і похований у лісовому масиві поблизу с. Биківня на північно-східній околиці м. Києва. Реабілітований 23. 05. 1958 військовим трибуналом Київського військового округу.

Діяльність

Викладацька діяльність пов’язана з Київським інститутом народного господарства, а наукова — з юридичними установами Всеукраїнської академії наук. Він був одним із найближчих співробітників і учнів академіків М. П. Василенка та О. О. Малиновського, співпрацював із професорами М. М. Паше-Озерським і А. Е. Кристером та багатьма іншими визначними правознавцями того часу.

Першу наукову працю — рецензію на № 1 журналу «Криміналіст» опублікував 1923 в першому томі академічного видання «Записки соціально-економічного відділу». Відтоді оприлюднив близько 20 наукових праць, більшість із яких й досі зберігають своє значення.

Головним об’єктом його наукових пошуків були право звичаєве, Руська правда, Литовські статути. Цікавився методологією досліджень звичаєвого права, програмами для збирання матеріалів кримінального, кримінального процесуального й адміністративного звичаєвого права; питаннями історії судоустрою та судочинства, самосудів над злочинцями, становленням професійної адвокатури; юридичною природою і змістом окремих видів покарання, зокрема так званого потоку. Вченого вважають насамперед дослідником історії кримінального права, а в хронологічному аспекті — держави і права Великого князівства Литовського, так званого західноруського права.

До творчої спадщини належать аналітичні доповіді з питань організації міжнародного обміну та проблем книгосховища в науковій бібліотеці; рукописи доповідей зберігаються в архівному фонді Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Нагороди і визнання

Імʼя вченого вшановане в експозиції Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». Про дослідника написано низку енциклопедичних статей.

Праці

Карний зміст «потока» Руської Правди // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права : в 6 вип. Київ : З друкарні Української Академії Наук, 1925. Вип. 1. С. 6–31.
Звичаєве право Литовсько-руської держави на початку ХVI ст. // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права : в 6 вип. Київ : З друкарні Української Академії Наук, 1927. Вип. 3. С. 61–98.
Нацыянальны характар Лiтоўскага Статуту 1529 г. // Полымя. 1927. № 6. С. 139–165; № 7. С. 136–157.
Самосуди над карними злочинцями в 1917 р. // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права : в 6 вип. Київ : З друкарні Української Академії Наук, 1927. Вип. 3. С. 213–233.
Утворення професійної адвокатури в Литовсько-Руській державі // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права : в 6 вип. Київ : З друкарні Української Академії Наук, 1927. Вип. 3. С. 83–149.
Хведар Еўлашэўскі, беларускі практык-юрысты XVI веку // Полымя. 1928. № 5. С. 120–142.
Списки Литовського Статута 1529 р. // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права : в 6 вип. Київ : З друкарні Української Академії Наук, 1929. Вип. 6. С. 35–109.
Російське великодержавництво в концепції «Історії західноруського права» (Київська «школа» проф. М. Ф. Владімірського-Буданова) // Україна. 1932. Кн. 3. С. 105–144.

Література

Усенко І. Б. Держава і право Великого князівства Литовського у дослідженнях учених Всеукраїнської Академії Наук // Актуальні проблеми держави і права. 2009. Вип. 49. С. 25–32.
Борисенок Стефан Гнатович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.) / Авт.-уклад. Л. В. Гарбар. Київ : Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, 2017. С. 58–59.
Блащук С. Степан Борисенок: До портрета вченого // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. 2021. Т. 6. С. 199–218. URL: https://doi.org/10.15407/ul2021.06.199
Усенко І. Б. Стефан Борисенок – яскравий представник київської академічної школи істориків права // Правова держава. 2025. Вип. 36. С. 204–220.

Автор ВУЕ

І. Б. Усенко

Покликання на цю статтю: Усенко І. Б. Борисенок, Стефан Гнатович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борисенок, Стефан Гнатович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.12.2024