Боніфацій I

Pope Boniface I Illustration.jpg

Боніфа́цій І (лат. Bonifacius І; італ. Bonifacio I; ймовірно 370, м. Рим, тепер Італія — 04.09.422, там само) — церковний діяч, Папа Римський у 28–29.12.418 — 04.09.422, канонізований церквою.

Боніфацій I

(Bonifacius І)

Народження бл. 370
Місце народження Рим
Смерть 04.09.422
Місце смерті Рим
Місце поховання Рим
Напрями діяльності церковне управління


Життєпис

Про життя Боніфація до обрання на папський престол відомостей бракує. «Книга пап» («Liber Pontificalis») називає його римлянином і сином пресвітера Йокунда.

Ймовірно, висвячений папою Дамасієм І. Був радником папи Інокентія І та його представником у Константинополі (бл. 405).

Понтифікат

Понтифікат почався з гострого внутрішньо-церковного конфлікту через одночасне обрання двох пап. Одна з фракцій римського духовенства, яку складали переважно диякони, обрала на Апостольський престол архієп. Євлалія (висвячений 29.12.418 у Латеранський базиліці в Римі). Інша — більшість пресвітерів за підтримки 9 єпископів провінцій — Боніфація (висвячений того ж дня у каплиці Св. Марцелла в Римі, тепер церква Сан-Марчелло-аль-Корсо). Оскільки процедура вибору пап не була чітко прописана, обидві сторони мали підстави вимагати визнання свого кандидата. Між конкуруючими фракціями спалахнуло насильство. Міський префект звернувся до імп. Гонорія (правив у 395–423). В ході розгляду справи імператор спершу віддав перевагу Євлалію, згодом змінив своє рішення. Для врегулювання ситуації був скликаний синод у м. Равенні (лютий — березень 419). Зухвала поведінка Євлалія під час відзначення Великодніх свят остаточно схилила ваги терезів на користь Боніфація. 420 на прохання Боніфація імп. Гонорій видав першу світську постанову стосовно виборів папи, щоб унебезпечити церкву від нового можливого розколу.

Боніфацій І був поборником церковної дисципліни. Зменшив повноваження вікаріату, відновив деякі привілеї єпископів провінцій.

Вів боротьбу з пелагіанством, підтримав у ній Аврелія Августина (св. Августин присвятив папі свою працю «Contra duas Epistolas Pelagianorum libri quatuor»). Прагнув розв’язати конфліктні ситуації у церквах Галлії, Африки, Іллірії. Зміг добитися відновлення юрисдикції Риму над іллірійським вікаріатом після того, як Іллірія увійшла до складу Східної Римської імперії (421).

Західна церква вшановує пам’ять понтифіка 25 жовтня.

Література

  1. Attwater D., John C. The Penguin Dictionary of Saints. 3d ed. London : Penguin Books, 1995. 400 p.
  2. McBrien R. P. Lives of the Popes: The Pontiffs from St. Peter to John Paul II. San Francisco : Harper San Francisco, 2000. 528 p.
  3. Norwich J. Absolute monarchs : a History of the Рapacy. New York : Random House Trade Paperbacks, 2012. 544 p.
  4. Phillips Ch. The Illustrated History of the Рopes: an Authoritative Guide to the Lives аnd Works of the Рopes of the Catholic Church, with 450 images. London : Lorenz Books, 2018. 256 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Боніфацій I // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боніфацій I (дата звернення: 1.08.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
22.07.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ