Бонапарт, Луї-Люсьєн

Бонапа́рт, Луї́-Люсьє́н (фр. Bonaparte, Louis-Lucien; 04.01.1813, маєток Торнгров, с. Грімлі, графство Вустершир, Англія, Велика Британія — 03.11.1891, м. Фано, тепер область Марке, Італія; похований у м. Лондоні, Велика Британія) — лінгвіст, політик, племінник Наполеона І Бонапарта.

Бонапарт, Луї-Люсьєн (Bonaparte, Louis-Lucien)
Народження	04.01.1813
Місце народження	Грімлі
Смерть	03.11.1891
Місце смерті	Фано
Місце поховання	Лондон
Місце діяльності	Франція, Велика Британія
Напрями діяльності	лінгвістика, політика

Життєпис

Виріс в Італії, здобув освіту в єзуїтському коледжі в м. Урбіно. Вивчав хімію та мінералогію. Учасник І Конференції італійських учених у м. Пізі (1839). Пізніше зацікавився лінгвістикою.

Після смерті батька 1840 успадкував низку титулів, зокрема, сенатора і принца.

Член Національних зборів як представник від Корсики (1848) та від департаменту Сени (1849). За часів Другої імперії у Франції був сенатором (з 1852).

1870 переїхав до м. Лондона, займався наукою, отримував пенсію від британського уряду.

Похований на римо-католицькому кладовищі Святої Марії в районі Кенсал-Грін (м. Лондон).

Наукова діяльність

Досліджував англійські діалекти. Уклав лексикографічну працю «Зразок порівняльного словника» (1847), де зіставив лексикон 52 європейських мов і діалектів.

Один із перших дослідників баскської мови. Запропонував класифікацію діалектів цієї мови, яку в діалектології використовують досі. У праці «Карта семи баскських провінцій» (1863) зафіксував межі поширення баскської мови в середині 19 ст. На карті виокремив історичні провінції: Араба, Біская, Гіпускоа, Наварра, Лапурді, Нижня Наварра, Субероа. Висновки ґрунтувалися на польових дослідженнях, що тривали понад 10 років, під час яких Бонапарт особисто подорожував регіоном і спілкувався з місцевими мешканцями. Розпрацьовував прийоми і методи діалектологічного дослідження, зокрема описав особливості відбору інформантів.

Удома мав друкарню, для підбору фарб і паперу використовував свої знання з хімії. 1857 видрукував десять, а 1858 — п’ять книг. Опублікував переклад Євангелія від Матвія (1861) астурійською (Астурія) і галісійською мовою.

Був членом клубу інтелектуалів «Атенеум», подарував йому 24 томи своїх праць (137 публікації).

Досліджував корнську мову.

Був бібліофілом (див. Бібліофілія), зібрав бібліотеку з понад 18 тис. томів.

Власник єдиного збереженого примірника катехизису «Доктрина Христова» («Athravaeth Gristnogavl»), надрукованого валлійською мовою. Дозволив валлійському науковому товариству Кіммродоріон (Cymmrodorion) опублікувати факсиміле 1880.

Додатково

Бібліотека Ньюберрі в м. Чикаго (США) придбала особисту книгозбірню Бонапарта 1910.

Колекцію хімічних елементів заповів Музею науки в м. Лондоні. Її експонували 2019 під час «Міжнародного року періодичної таблиці», який проголосила Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Праці

Specimen lexici comparativi omnium linguarum europaearum. Florentiae : Typis Alphii et J. B. Magheri, 1847. 56 p.
Parabola de seminatore : ex Evangelio Matthaei, in LXXII Europaeas linguas ac dialectos versa, et romanis characteribus expressa. Londini : [impensis Ludovici Luciani Bonaparte], 1857. 81 p.
Catalogues des ouvrages de linguistique européenne édités par le prince Louis-Lucien Bonaparte. Londres : [s. n.], 1858. 16 p.
Langue basque et langues finnoises. Londres : Strangeways & Walden, 1862. 43 p.
Carte des sept Provinces Basques, montrant la délimitation actuelle de l’Euskara et sa division en dialectes, sous-dialectes et variétés / par le Prince Louis-Lucien Bonaparte. 1:250 000. Londres : Stanford’s Geographical Establishment, 1863. 1 carte en 2 fiches.
Observations sur le formulaire de Prone conservé dans l’église de Saint-Etienne de Baigorry. Bayonne : Lasserre, 1867. 16 p.
Le Verbe basque en tableaux : accompagnés de notes grammaticales, selon les huit dialectes de l’euskara. Londres : Strangeways & Walden, 1869. 15 p.
(On the dialects of eleven southern and south-western counties, with a new classification of the English dialects. London : Philological Society, 1877. 24 p.

Література

Franceschini É. Bonaparte (Louis-Lucien, prince) // Dictionnaire de biographie française : [en 22 vol.] / Sous la dir. de M. Prevost et Roman d’Amat. Paris : Letouzey et Ané, 1954. T. 6 : Bergeron — Bournon. Col. 922–923.
Stroud P. T. The Emperor of Nature : Charles-Lucien Bonaparte and His World / Patricia Tyson Stroud. Philadelphia : University of Pennsylvania Press, 2000. P. 21, 160.
West G. Bonaparte, Louis Lucien (1813–1891) // Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press, 2004. Online edn, May 2009. URL : www.oxforddnb.com
Urquijo J. Los estudios vascos de Luis Luciano Bonaparte : [reimpresión de la edición de 1933 con prólogo moderno] / Ed. revisada por I. Fernández. Bilbao : Euskaltzaindia (Real Academia de la Lengua Vasca), 2018. 312 p.
Villar I. La collection de bibles du prince Louis-Lucien Bonaparte : un trésor linguistique // Revue française d’histoire du livre. 2019. № 140. P. 115–138.
The Prince of Dialects: Louis-Lucien Bonaparte and the Study of Minority Languages / Ed. by G. M. Garrow, J. R. Smith. London : British Library Publishing, 2021. 248 p.
Zulaika J. Louis-Lucien Bonaparte : A Pioneer of Basque Dialectology in the 19th Century // Journal of Basque Studies. 2022. Vol. 58. № 2. P. 45–62.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бонапарт, Луї-Люсьєн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бонапарт, Луї-Люсьєн (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.03.2026