Астурія
Асту́рія, Астурійське князівство (ісп. Asturies, Principado de Asturias) — автономна спільнота, адміністративно-територіальна одиниця Іспанії.
|
Астурія (Asturies) | |
|---|---|
| Тип | автономна спільнота |
| Адміністративний центр | Ов'єдо |
| Країна | Іспанія |
| Площа (кв. км) | 10604 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 1034 |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 97.6 |
| Найбільші міста | Хіхон, Ов'єдо |
| Адміністративні кордони | Галісія, Кастилія-і-Леон, Кантабрія |
Зміст
Географічне положення
Розташована на північному заході Іспанії.
На заході Астурія межує з Галісією, на півдні — з Кастилією-і-Леоном, на сході — з Кантабрією. На півночі омивається Атлантичним океаном (водами Біскайської затоки).
Територія — 10 604 км².
Адміністративний поділ
Астурія адміністративно поділяється на 78 муніципалітетів.
Астурію поділяють також на 8 повітів (Авілес, Каудаль, Ео-Навія, Хіхон, Налон, Нарсеа, Ор’єнте, Ов’єдо), які використовуються лише як система для уніфікації статистичних даних.
Адміністративний центр — м. Ов’єдо.
Історична довідка
Люди заселяли територію Астурії з часів нижнього палеоліту. Наскельні малюнки датуються близько 30 тис. років тому. У залізному віці територія опинилася під впливом кельтів. Від назви кельтського племені астурів і походить назва «Астурія».
Територію Астурії було завойовано Римською імперією (29–19 до н. е.), а після її розпаду підкорено племенами свевів і вестготів (5 ст. н. е.). У 7 ст. була центром опору арабським завойовникам. В Астурії було покладено початок Реконкісті.
Після поразки арабського війська 718 біля Ковадонги створено незалежне Королівство Астурія. 924 воно стало називатися Королівство Леон, а після об’єднання 1230 з Кастилією — Королівство Кастилія і Леон. З 1388 — удільне князівство (іспанські інфанти мають титул принців Астурійських).
Промисловість розвивалася в Астурії з 1730-х, з відкриттям і систематичним використанням вугілля й заліза. Водночас почалася значна міграція до Америки.
Протягом 1808–1814 населення Астурії вело широку партизанську боротьбу проти військ Наполеона І Бонапарта.
Після ліквідації монархії у квітні 1931 Астурія стала називатися «провінція Ов’єдо». У 1937–1948 територія Астурії була центром партизанського опору диктатурі Ф. Франко.
Назву «Астурія» і статус князівства було повернуто після відновлення монархії в Іспанії (1977).
У 1982 Астурія стала автономною спільнотою в межах децентралізованої територіальної структури, заснованої Конституцією 1978. Астурійський регіональний уряд має великі повноваження у сферах охорони здоров’я, освіти й захисту навколишнього середовища.
Природа
Рельєф і корисні копалини
Астурія розташована на північних схилах Кантабрійських гір. Берегова лінія велика, з сотнями пляжів, бухт і природних печер. Більшість пляжів Астурії піщані, межують з крутими скелями. Найвища точка Астурії — гора Торре-де-Серредо (2 648 м).
Кантабрійські гори мають поклади кам’яного вугілля (див. Астурійський кам’яновугільний басейн), залізних і поліметалічних руд. У низовинах є торф і бурштин. Трапляються поклади міді, свинцю, кобальту, миш’яку, цинку, кіноварі та мармуру.
Ґрунти
В Астурії поширені сірі лісові, кислі лісові з органічно-металічними комплексами, болотні, торф’яні, сильно вимиті (з надґрунтовим накопиченням ілювіальних глин і насиченням основою) ґрунти, а також ґрунти з невеликим морфологічним розвитком горизонтів, зі слабким розвитком підземних горизонтів, з високою базовою насиченістю.
Річки
Астурійські річки невеликі, численні, розташовані в глибоких долинах, якими течуть до Біскайської затоки з півдня на північ (Нав’я, Селла, Налон з притокою Нарсеа). Річки використовують для отримання електроенергії.
Клімат
Клімат Астурії загалом океанічний, з рясними опадами протягом усього року (до 2000 мм). Літо переважно вологе і тепле. Зими бувають холодними, особливо в горах, де сніг лежить з жовтня по травень. Випадіння опадів у вигляді дощу і снігу є характерною рисою астурійських зим. Температура влітку і взимку помірна.
Рослинний і тваринний світ
Флора Астурії різноманітна. Поширені дуб, бук, тис, каштан і сосна. Південні схили Кантабрійських гір вкриті вічнозеленими та листопадними чагарниками. Серед тваринного світу — вовк іберійський, ведмідь бурий, глушець тощо. У водах Атлантичного океану поширені сардини, салака, анчоуси, боніто, мерлуза, молюски, тріска, у річках та озерах Астурії — лин, марена звичайна, форель.
Населення
Загальна кількість населення — 1 034 960 осіб (2017, оцінка), густота — 97,6 осіб/км2.
З 2009 (1 085 289 осіб) почався процес скорочення населення.
Населення найбільших муніципалітетів Астурії: Хіхон (272 365), Ов’єдо (220 301), Авілес (79 514), Сьєро (51 776), Лангрео (40 529), М’єрес (38 962) (2017) Єдина офіційна мова в Астурії — іспанська. Астурійська мова так само як і енавська, якою розмовляє населення західної частини Астурії, захищені законом, але офіційного статусу не мають.
Таблиця
| 0–4 | 3,2% |
| 5–9 | 3,9% |
| 10–14 | 3,8% |
| 15–19 | 3,6% |
| 20–24 | 3,7% |
| 25–29 | 4,2% |
| 30–34 | 5,4% |
| 35–39 | 7,2% |
| 40–44 | 8,3% |
| 45–49 | 7,9% |
| 50–54 | 7,9% |
| 55–59 | 8,0% |
| 60–64 | 7,4% |
| 65–69 | 6,6% |
| 70–74 | 5,6% |
| 75–79 | 3,8% |
| 80–84 | 4,2% |
| 85–89 | 2,9% |
| 60 + | 1,6% |
Господарство
Промисловість
Астурія — індустріально-аграрний регіон з розвинутою гірничою промисловістю (до 70% вуглевидобутку Іспанії). Металургійні заводи (М’єрес, Хіхон, Ла-Фельгера) працюють на астурійському кам’яному вугіллі й залізній руді Країни Басків.
У м. Ов’єдо і навколо нього розташовані підприємства машинобудування, хімічної промисловості, військові заводи. Розвинута також текстильна, шкіряна, тютюнова промисловість.
Сільське господарство
У сільському господарстві переважає дрібне селянське землеволодіння. Розвиваються рослинництво і плодівництво. Вирощують кукурудзу, картоплю, кормові культури та фрукти. Розвинуті тваринництво м’ясо-молочного напряму, вівчарство, рибальство.
Сфера обслуговування
У сфері обслуговування зайнято близько 65 % населення, що зумовлено концентрацією населення в містах. У 21 ст. зростає значення туризму в економіці регіону.
Транспорт
В Астурії працюють дві залізничні компанії, є два морських порти — Авілес і Ель Мусель (м. Хіхон). Існує мережа автомагістралей. Діють міжнародний аеропорт Астурія (муніципалітет Кастрільйон) і аеродром Ла Моргал (м. Луго де Льянера), призначений для спортивної авіації та вертольотів.
Освіта і наука
Функціонує один державний університет — Університет Ов’єдо (заснований 1608). Приватних університетів нема.
Уродженцем Астурії був лауреат Нобелівської премії біохімік С. Очоа.
Культура та мистецтво
Музеї
У Музей образотворчого мистецтва Астурії (заснований 1980, м. Ов’єдо) має одну з найкращих в Іспанії колекції (15 тис. експонатів) митців 14–21 ст. Одним з провідних музеїв з давніми фотографіями, документами, музичними інструментами, предметами побуту Астурії є Музей народу Астурії (заснований 1968, м. Хіхон).
Музика і танці
Характерним інструментом для Астурії є астурійська волинка, що складається з трьох труб. Гра на ній супроводжує народні танці, іноді разом із барабаном, акордеоном або кларнетом.
Найпоширеніші музичні ансамблі, що виконують народну музику. Є також рок-гурти, які співають астурійською й іспанською мовами. На початку 1990-х поширилася альтернативна музика.
Архітектура
Астурія має багату архітектурну спадщину. Розташовані неподалік Ов’єдо храми Санта Маріа дель Наранко (842), Санта Крістіна де Лєна (850), Сан-Мігель де-Лілло (842), виконані в дороманскому стилі. Романський стиль в Астурії представляє монастир Сан-Педро де Вільянуева (12 ст., муніципалітет Кангас-де-Оніс), церква Сан-Естебан де Араміль (1240) та інші. Готичний стиль притаманний собору Сан-Сальвадор (13–16 ст.) у м. Ов’єдо. Поширений стиль бароко, у якому виконані: палац Кампосаградо (17 ст., м. Авілес), палац Веларде (18 ст., м. Ов’єдо) тощо.
У 1985 історико-архітектурний ансамбль м. Ов’єдо та околиць оголошено пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (див. Ов’єдо та Королівства Астурії пам’ятки).
В Астурії розташований Міжнародний культурний центр Оскара Німейєра (2011, м. Авілес).
Спорт
В Астурії розвинуті футбол (клуби «Реал Спортинг Хіхон» і «Реал Ов’єдо»), баскетбол, гандбол, легка атлетика, художня гімнастика, велоспорт. З 1964 у м. Ов’єдо щороку відбуваються автоперегони Раллі принцеси Астурійської (принца Астурійського) міста Ов’єдо. Найвідоміший спортсмен — уродженець Астурії — автогонщик Ф. Алонсо (народився 1981), переможець Чемпіонату світу «Формули-1» (2005, 2006).
Література
- Bowen-Jones H., Fisher W. Spain: An Introductory Geography. New York : Praeger, 1966. 222 p.
- Guide to the World / Ed. by D. Dresner. Phoenix : Oryx Press, 1998. 736 p.
- Spain. London : DK Eyewitness Travel, 2016. 672 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глибовець В. Л. Астурія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астурія (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.09.2020
