Болт, Усейн

Болт, Усе́йн Сент-Ле́о (англ. Bolt, Usain St. Leo; 21.08.1986, м. Шервуд-Контент, графство Корнвелл, Ямайка) — спортсмен (атлетика легка), спринтер, восьмиразовий олімпійський чемпіон.

Болт, Усейн (Bolt, Usain St. Leo)
Народження	21.08.1986
Місце народження	Шервуд-Контент
Місце діяльності	Ямайка (держава)
Напрями діяльності	спринтер

Життєпис

Народився у сім’ї бакалійника. З дитинства захоплювався спортом, зокрема футболом і крикетом. Навчався у початковій школі Вальденсія, де з 7 років почав займатися легкою атлетикою, брав участь у шкільних змаганнях. Продовжив навчання у Меморіальній середній школі Вільяма Кнібба. У підлітковому віці досяг успіху як швидкий гравець у крикет. У 1998 шкільний тренер з крикету заохотив його серйозно зайнятися легкою атлетикою. Тренером зі спринту став колишній учасник Літніх Олімпійських ігор 1964 у м. Токіо (Японія) та Літніх Олімпійських ігор 1968 у м. Мехіко (Мексика) легкоатлет П. С. Мак-Ніл (1939–2011; Ямайка).

Болт уперше заявив про себе на Чемпіонаті світу серед юнаків 2002 у м. Кінгстоні (Ямайка). На цих змаганнях спортивних перед 36 тис. глядачів на Національному стадіоні він виборов золоту медаль у бігу на дистанцію 200 м із результатом 20,61 с і став наймолодшим чемпіоном світу серед юніорів. Брав участь також в естафеті на дистанціях 4×100 м та 4 × 400 м і здобув 2 срібні медалі.

Переміг на Чемпіонаті світу серед юнаків 2003 у м. Шербруку (Канада) у бігу на дистанцію 200 м із результатом 20,40 с.

Спортивна кар’єра

Професійну кар’єру розпочав 2004 під керівництвом тренера Ф.-А. Коулмана (нар. 1949; Ямайка), згодом з 2005 до завершення кар’єри тренувався у Г. Міллса (нар. 1949; Ямайка).

Спеціалізувався на бігу на короткі дистанції. Докорінно змінив уявлення про біомеханіку спринту. До появи Болта вважалося, що високі бігуни (понад 190 см) не можуть бути ефективними спринтерами через складний старт і меншу частоту кроків, ніж у нижчих атлетів. Поєднав свій високий зріст із феноменальною частотою рухів. Завдяки зросту 196 см мав значно довший крок, ніж у суперників. Дистанцію 100 м долав усього за 41 крок, тоді як іншим бігунам потрібно було 44–45 кроків. Унікальність полягала в тому, що програючи перші 10–20 м старту через свій зріст, на середині дистанції він розвивав максимальну швидкість (до 44,72 км/год) і випереджав суперників за рахунок довжини кроку (до 2,7 м).

Упродовж кар’єри брав участь у чотирьох Олімпійських іграх. Дебютував на Літніх Олімпійських іграх 2004 у м. Афінах (Греція). Виступав лише на дистанції 200 м. Через травму стегна не зміг показати свій максимум і вибув уже в першому раунді (посів 5-е місце у своєму кваліфікаційному забігу з результатом 21,05 с).

На Літніх Олімпійських іграх 2008 в м. Пекіні (Китай) здобув 2 золоті медалі. Тріумфував у чоловічому спринті на 100 м та 200 м, встановив на обох дистанціях світові рекорди — 9,69 с та 19,30 с. Третю золоту медаль в естафеті 4×100 м пізніше анулювали через позитивний тест на допінг партнера по команді.

На Літніх Олімпійських іграх 2012 у м. Лондоні (Велика Британія) завоював 3 золоті медалі. Знову виборов перемогу на 100 м (результат 9,63 с; рекорд олімпійський) та на 200 м (19,32 с), а потім разом із командою Ямайки установив світовий рекорд в естафеті 4х100 м (36,84 с).

На Літніх Олімпійських іграх 2016 у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) Болт знову здобув усі три золоті медалі на тих самих дистанціях —100 м, 200 м та 4х100 м (результати 9,81 с, 19,78 с та 37,27 с) і став єдиним в історії триразовим олімпійським чемпіоном на дистанціях 100 м і 200 м.

Один із найуспішніших спортсменів в історії чемпіонатів світу з легкої атлетики. Загальний підсумок виступів на цих змаганнях становить 14 медалей: 11 золотих, 2 срібні та 1 бронзова. Триразовий переможець Чемпіонату світу 2009 у м. Берліні (Німеччина) — 100 м, 200 м, естафета 4х100 м, дворазовий — Чемпіонату світу 2011 у м. Тегу (Республіка Корея) —200 м, естафета 4х100 м, триразовий — Чемпіонату світу 2013 у м. Москві (РФ) —100 м, 200 м, естафета 4х100 м), а також Чемпіонату світу 2015 у м. Пекіні (Китай) —100 м, 200 м, естафета 4х100 м. Здобув дві срібні медалі у бігу на 200 м та у естафеті 4х100 м на Чемпіонаті світу 2007 у м. Осаці (Японія). На своєму останньому в кар’єрі Чемпіонаті світу 2017 у м. Лондоні (Велика Британія) завоював бронзову медаль на дистанції 100 м (із результатом 9,95 с ) і фінішував восьмим у складі естафети 4×100 м після травми підколінного сухожилля. За всю свою кар’єру встановив 8 світових рекордів:

а) дистанція 100 м (3 рекорди):

9,72 с — 31.05.2008 (м. Нью-Йорк, США);

9,69 с — 16.08.2008 (м. Пекін, Китай);

9,58 с — 16.08. 2009 (м. Берлін, Німеччина);

б) дистанція 200 м (2 рекорди):

19,30 с — 20.08.2008 (м. Пекін, Китай);

19,19 с — 20.08.2009 (м. Берлін, Німеччина);

в) естафета 4×100 метрів (3 рекорди):

37,10 с — 22.08.2008 (м. Пекін, Китай; результат згодом анулювали через дискваліфікацію партнера за допінг, але історично це був світовий рекорд на момент забігу);

37,04 с — 04.09.2011 (м. Тегу, Республіка Корея);

36,84 с — 11.08. 2012 (м. Лондон, Велика Британія).

На 2026 володар неперевершених світових рекордів у бігу на 100 м — 9,58 с та на 200 м —19,19 с. Офіційно має низку дипломів Книги рекордів Гіннеса, зокрема за найшвидший біг на 100 м і 200 м та за найбільшу кількість послідовних золотих олімпійських медалей у спринті.

Після завершення кар’єри 2018 намагався стати професійним футболістом —тренувався з командами клубів «Боруссія» (Дортмунд) та «Сентрал Кост Марінерс» (Австралія). У жовтні 2018 навіть відзначився дублем (забив 2 м’ячі) за австралійський клуб у товариському матчі. Проте клуб не зміг знайти фінансування на повноцінний контракт, і у січні 2019 Болт оголосив про завершення спортивного життя.

Брав участь також у благодійних матчах «Соккер Ед» («Soccer Aid»), які організують для збору коштів для Дитячого фонду ООН і спрямування їх на допомогу дітям.

У 2018 Болт став співзасновником компанії «Болт Мобіліті» («Bolt Mobility»), яка випускала електричні самокати, велосипеди, а пізніше навіть двомісний мікроелектромобіль. Бренд активно працював у США та Європі, але через високу конкуренцію компанія зіткнулася з фінансовими труднощами та 2022 призупинила роботу.

Відкрив власну студію на Ямайці та випустив кілька успішних альбомів у жанрі регі та реггетон.

Заснував Фонд Усейна Болта (2011). Діяльність зосереджена на освіті дітей та їхньому культурному розвитку. Фонд також фінансує ініціативи у сфері охорони здоров’я та спорту.

Нагороди, визнання

Нагороджений орденом Ямайки (2009).

Лауреат премії «Спортсмен року» («Laureus World Sports Awards»; 2009, 2010, 2012, 2013).

Болта було визнано найкращим легкоатлетом світу за версією Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій 6 разів (2008–2013, 2016).

Головна спортивна газета Франції «Екіп» («L’Équipe»; «Команда») чотири рази (2008, 2009, 2012, 2015) визнавала його найкращим спортсменом року у світі.

Відзначений найвищою британською медійною нагородою для іноземних спортсменів «Персона року Бі-Бі-Сі» (2008, 2009 та 2012). Про атлета знято документальний фільм «Я Болт» (2016, режисери Б. Тернер та Г. Тернер), заснований на його спортивному житті.

Додатково

У юності захоплювався грою європейських футбольних команд «Реал» (Мадрид) та «Манчестер Юнайтед».

У квітні 2019  Болт передав Фонду братів Кличків свої бігові кросівки як лот для благодійного аукціону. Усі гроші, зібрані з продажу цього та інших ексклюзивних зіркових лотів на аукціонах фонду, спрямовувалися на фінансування українських дитячих спортивних та освітніх проєктів.

Найбільше джерело його пасивного доходу — контракт із брендом спортивного одягу «Пума» («Puma»), який виплачує щороку гонорар за роль амбасадора. Перший контракт підписав 2003, продовжив у 2013 до Літніх Олімпійських ігор 2016. Згідно з цим контрактом виступав у спортивній формі цієї фірми. Спеціально для його рекордних забігів дизайнери розробляли унікальне взуття (шиповки). 2021 підписав довічний контракт.

Опублікував мемуари «Моя історія: 9:58: Найшвидша людина світу» (2010, у співавторстві з журналістом Ш. Кастісом), вони були перевидані під назвою «Найшвидша людина на світі: правдива історія Усейна Болта» (2012). Після завершення Олімпіади в м. Лондоні та виходу оновленого видання Болт випустив ще одну повноцінну автобіографію під назвою «Швидше за блискавку: Моя автобіографія» (2013), де ще детальніше розповів про залаштунки великого спорту.

Цитати

У. Болт: «Я перестав хвилюватися через старт. Найважливіше фініш» (англ. «I stopped worrying about the start. The end is what’s important»).
Цит. за: Usain Bolt // Olympics.com. 2024. URL : https://www.olympics.com/en/athletes/usain-bolt

Праці

The Fastest Man Alive : The True Story of Usain Bolt. London : HarperSport, 2012. 288 p. (у співавт.).
Faster than Lightning : My Autobiography. London : HarperSport, 2013. 304 p.

Література

Cantor G. Usain Bolt. Detroit : Lucent Books, 2011. 104 p.
Savage J. Usain Bolt. Minneapolis : Lerner Publications Co., 2012. 32 p.
Usain Bolt : An Unauthorized Biography / Belmont and Belcourt Biographies. [Б. м.] : Belmont & Belcourt Books, 2012. 34 p.
Moore R. The Bolt Supremacy : Inside Jamaica’s Sprint Factory. London : Yellow Jersey, 2015. 320 p.
Silva F. S. Usain Bolt : The Race to Immortality. [Б. м.] : Independently published, 2020. 178 p.
Usain Bolt // Olympics.com. 2024. URL : https://www.olympics.com/en/athletes/usain-bolt
Sánchez Vegara M. I. Usain Bolt. London : Frances Lincoln Children’s Books, 2024. 32 p.
Raynham A. Oxford Bookworms Library. Factfiles. Level 1 : Usain Bolt. Oxford : Oxford University Press, 2025. 46 p.

Автор ВУЕ

М. В. Чорна

Покликання на цю статтю: Чорна М. В. Болт, Усейн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болт, Усейн (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.06.2026