Болеховер, Бер

Болехóвер, Бер [іврит בר בולחובר; їдиш בער באָלעכאָווער; офіц. прізвище і повне ім’я — Біркенталь, Дов Бер (іврит דב בער בירקנטל; їдиш דוב בער בירקנטאַל); 13.03.1723, м. Болехів, тепер Калуського району Івано-Франківської обл., Україна — 1805, там само] — письменник, мемуарист, перекладач, купець. Писав мовою іврит.

Болеховер, Бер (Біркенталь, Дов Бер)
Народження	13.03.1723
Місце народження	Болехів
Смерть	1805
Місце смерті	Болехів
Місце поховання	Болехів
Напрями діяльності	підприємництво, література, релігія

Життєпис

Народився в сім’ї торговця вином. Батько походив із м. Межирічччя (тепер у Більському повіті Люблінського воєводства, Польща), у роки Хмельниччини (1648–1657) оселився в м. Болехові (звідси спадкове прізвисько кількох поколінь родини — Болеховер, від їдиш באָלעכאָווער, букв. — з Болехова).

Здобув традиційну релігійну освіту. Розпочав навчання у релігійній школі — хедері, де вивчав Тору і Талмуд, продовжив талмудичні студії у єшиві. Крім того, навчався у приватних вчителів, завдяки яким опанував польську, німецьку, латинську, грецьку, італійську та французьку мови. Цікавився християнськими теологічними працями, читав Новий Завіт. Вивчав історію, перекладав на іврит німецькі та польські історичні праці.

Займався торгівлею вовною, оселедцем, спеціями та іншими продуктами. Разом із батьком імпортував угорські марочні вина до Польщі. Володів винарнями у містах Болехові та Львові, продавав вино польській та угорській шляхті. Завдяки бізнесу познайомився з широкою мережею вірменських, грецьких, французьких та німецьких виноторговців, а також з польською шляхтою та представниками польської корони.

Улітку 1759 у Львівському кафедральному соборі відбувся публічний релігійний диспут між традиційними юдеями та франкістами (послідовниками месіанської секти Я. Франка) (див. Франкізм). Франкісти висунули важкі звинувачення проти традиційного юдаїзму, намагаючись довести католицькому духовенству, що Талмуд вчить ненависті до християн. Головним захисником з боку юдеїв на цьому диспуті виступав львівський рабин Х. Раппопорт (1700–1771; тепер Україна), який відповідав за теологічну аргументацію та захист Талмуду. Болеховер (завдяки знанню мов і загальної історії християнства) забезпечував точний переклад, комунікацію з польськими урядовцями і шляхтою та вів хроніку цих подій. Згодом написав книгу про цей досвід. Євреї виграли теологічну частину захисту — наклеп було відкинуто. Франкісти не змогли довести свої обвинувачення і змушені були відразу після диспуту демонстративно здійснити масове хрещення в католицизм, щоб урятуватися від єврейського відлучення (херему).

Після приєднання Галичини до імперії Габсбургів 1772 і подальшого накладення владою на євреїв приєднаних земель обов’язку взяти прізвища отримав прізвище Біркенталь. Був одним із лідерів юдейської громади м. Болехова. Останні роки життя прожив там.

Похований на болехівському кіркуті, де дотепер збережена його могила. На надгробку зображено ведмедя (умовне значення імені за співзвучністю) та ґроно винограду (рід діяльності).

Творчість

Творчий спадок Болеховера — унікальне явище для єврейської літератури 18 століття. Він став одним із перших авторів світської та історичної прози єврейською мовою (івритом). Через всебічну світську освіченість та прагнення просвітити свій народ історики вважають Болеховера одним із ранніх предтеч європейського єврейського Просвітництва (Гаскали) на теренах Галичини.

У доробку два фундаментальні твори: «Спогади» («כרונות ר' דב מבולחוב») і трактат «Слова розуму» («דברי בינה»), написані наприкінці життя.

У філософсько-богословському трактаті Болеховера «Слова розуму» він піддавав критиці франкізм, саббатіанство та інші сектантські рухи в юдаїзмі. Головна частина присвячена детальному опису перебігу та залаштунків Львівського диспуту 1759 з франкістами. Твір було знайдено 1910 в архівах м. Тернополя істориком і географом А. Я. Бравером (1884–1975; тепер Україна) і згодом (1917 і 1921) опубліковано у журналі «Га шілоах» («הַשִּׁלֹחַ» ; «Сілоам»), який тоді виходив у м. Одесі.

Друга книга Болеховера «Спогади» є синтезом автобіографії, родинної хроніки та історичного нарису. Текст має цінність як історичне джерело з історії м. Болехова. У ньому описується соціальне, культурне і політичне життя єврейських громад у Галичині 18 ст. упродовж 50 років. Автор також описав своє життя, проблеми виноробного бізнесу, широко посилався на біблійні тексти.

Мемуари знайшов 1912 у бібліотеці Єврейського коледжу в м. Лондоні історик М. Вішніцер. Він підготував текст до друку. 1922 книга вперше була опублікована в м. Берліні одночасно мовою оригіналу (івритом) та у перекладі мовою їдиш, а згодом того ж року у м. Лондоні у його ж перекладі книга вийшла англійською мовою. Польський переклад спогадів видано 1994 (з оригіналу; перекладач — Р. Марчінковський), український — 2018 (з польського перекладу; перекладач — В. Луцик ).

Твори

זכרונות ר' דוב מבוליחוב [Спогади р. Дов з Болехова (1723–1805)] / יוצאים לאור... על ידי מ. ווישניצר [Вступ та примітки М. Вішніцера]. ברלין [Берлін] : הוצאת כלל, 1922. 114 ע'.
בירקנטל, דב בר. דברי בינה [ערוך ומבואר על ידי אברהם יעקב ברוור] // השילוח: מכתב עתי חודשי למדע, לספרות ולעניני החיים. אודסה–ירושלים, 1917–1921. כרך ל"ג, ל"ח. ע' 1–124.
Укр. перекл. — Спогади / Пер. з польс. В. Луцика. Брустурів : Дискурсус, 2018. 128 с.

Література

Bałaban M. Ber z Bolechowa (Birkenthal) (1723–1805) // Polski Słownik Biograficzny. Kraków, 1935. T. 1. Zeszyt 1. S. 444–445.
Tomaszewski J., Żbikowski A. Żydzi w Polsce. Dzieje i kultura. Warszawa : Cyklady, 2001. 572 s.
Sinkoff N. Ber of Bolechów // The YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. 2010. URL : https://encyclopedia.yivo.org/article/1336