Автобіографія


Картина Філіппа де Шампань "Аврелій Августин пише «Сповідь»", 17 ст.

Автобіогра́фія (від авто... і біографія) — багатозначний термін:

1) Документ, у якому особа, що складає його, описує своє життя та діяльність у хронологічній послідовності. Автобіографію подають, влаштовуючись на роботу, при вступі на навчання тощо, і вона зберігається в особовій справі. Автобіографію пишуть від руки. Форма викладу — від першої особи.

Реквізити автобіографії:

  • назва документа (Автобіографія);
  • основний текст;
  • дата;
  • підпис, ініціали та прізвище особи, яка написала автобіографію.

Основні складники тексту автобіографії:

  • число, місяць, рік і місце народження;
  • відомості про навчання, трудову діяльність, громадську роботу;
  • інформація про батьків, склад родини; домашня адреса.

Залежно від призначення, розрізняють: автобіографію-розповідь (укладається в довільній формі) та автобіографію-документ (точно повідомляє основні факти).

2) Літературний жанр, у творах якого головним героєм є сам автор. Автобіографія — основа автобіографістики. Цей масив літератури, крім автобіографії, охоплює мемуари (спогади), щоденники, листування, а також автобіографічні художні твори. Текст літературної автобіографії спирається на факти життя автора.

В українській літературі традицію написання автобіографій започаткувало «Повчання» Володимира Мономаха.

Жанр автобіографії активно розвивався в 19 ст. — твори Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, М. Драгоманова, В. Антоновича, С. Русової, І. Франка та ін.

У 20 ст. переважали художні форми автобіографії: «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Зачарована Десна» О. Довженка, «Розповіді про неспокій» Ю. Смолича.

На межі 20–21 ст. в автобіографічних творах висвітлювалися раніше табуйовані імена і теми: «Homo feriens» І. Жиленко, «Я - мене - мені... (і довкруги)» Ю. Шевельова (Шереха) та ін.

Література

  1. Галич О. А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи. Монографія. Луганськ. 2001. 246 с.
  2. Літературознавчий словник-довідник. Київ : Академія, 2007. 752 с.
  3. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. Київ : Арій, 2010. 576 с.
  4. Дига Н. В. Біографічна модифікація принципу діалогізму в методиці навчання української літератури // Українська література. 2013. № 9. С. 24–26.
  5. Любовець Н. І. Мемуарій Української революції (1917 – 1921 рр.): автори та жанри // Українська біографістика : зб. наук. пр.. Київ. 2017. Вип. 15. C. 260-286.

Автор ВУЕ

В. В. Патик

Покликання на цю статтю:
Патик В. В. Автобіографія // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Автобіографія (дата звернення: 22.08.2019).