Божик, Володимир Михайлович

Бо́жик, Володи́мир Михайлович (27.12.1908, м. Рава-Руська, тепер Львівська обл., Україна — 09.01.1991, м. Лос-Анджелес, США) — диригент, співак (тенор), композитор і бандурист.

Божик, Володимир Михайлович
Народження	27.12.1908
Місце народження	Рава-Руська
Смерть	09.01.1991
Місце смерті	Лос-Анджелес
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Напрями діяльності	музичне мистецтво

Життєпис

Українська капела бандуристів імені Тараса Шевченка 1953 р. У центрі зліва направо Г. Китастий і В. Божик

Навчався в Рава-Руській гімназії; керував хором хлопчиків та був диригентом церковного хору. 1928 продовжив навчання в університеті Яна Казимира у м. Львові (тепер — Львівський національний університет імені Івана Франка), 1931 — Львівській консерваторії (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка), 1935 — у Львівському університеті на факультеті музикології (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). Закінчив трирічні педагогічні курси у вокальній студії Софії Козловської (1871; тепер Україна — 1958; тепер Польща).

1933 дебютував на сцені Львівської опери (тепер Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької) у партії Педрілло в опері
В.-А. Моцарта «Викрадення із сералю». Під керівництвом С. Людкевича, А. Рудницького, М. Колесси співав у хорах «Боян» і «Бандурист».

1928–1935 — учасник вокальних квартетів на радіо у м. Львові, якими керував Є. Козак (1907–1988; тепер Україна).

Від 1935 — виступав у м. Варшаві, де зустрівся з М. Телігою (1900; тепер РФ — 1942; тепер Україна) і навчався у нього гри на бандурі. Заснував Український Національний Хор. Як учасник хору 1937 знявся у фільмі «Дипломатична дружина» («Dyplomatyczna żona»; реж. К. Безе [1887–1958; Німеччина], М. Кравич [1893–1944; Польща]).

1940 — мистецький керівник оперного театру в м. Станіславові (тепер Івано-Франківськ).

1945 виїхав до Німеччини, став учасником трупи В. Блавацького, входив до складу комітету асоціації «Об’єднання українських музик», заснованої українськими митцями 26.04.1946 у громаді Карльсфелді біля м. Мюнхена, від 1946 — диригент Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка, помічник художнього керівника Г. Китастого.

1949 разом із капелою емігрував до США, де оселився в м. Рочестері (штат Нью-Йорк), працював у пекарні на сірниковій фабриці. Цього ж року переїхав у м. Детройт (штат Мічиган) і став керівником Капели бандуристів ім. Т. Шевченка. 1952–1958 концертував з нею у Північній Америці, а у 1958 — гастролював у Європі (в містах Мадриді, Парижі, Мюнхені, Брюсселі, Стокгольмі та Лондоні). Був диригентом хорів у містах Нью-Йорку, Рочестері. Від 1960 оселився в м. Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія), став регентом церковного хорового колективу української греко-католицької церкви в Голлівуді та диригентом хору «Кобзар», яким керував 30 років до 1990 при Українському культурному осередкові, а також Ювілейного хору тисячоліття, очолював мистецький відділ громадського комітету.

Творчість

За типом голосу — тенор.

1938 здійснив записи на польській фонографічній фірмі «Одеон» («Odeon») у м. Варшаві як соліст в українському репертуарі.

1951 здійснив перші записи Капели бандуристів ім. Т. Шевченка.

У репертуарі колективу були обробки й аранжування українських народних пісень, твори українських композиторів і самого диригента: «Молитва» О. Кошиця, «Ой, зійшла зоря над Почаєвом» М. Леонтовича, «Над річкою, над Йорданом» К. Стеценка, «Владико неба і землі» з опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Пісня про Байду» Г. Хоткевича, «Пісня про Нечая» О. Кошиця, «Закувала та сива зозуля» П. Ніщинського, «Думи мої» Т. Шевченка, «Коломийка» А. Гнатишина.

22. 03. 1951 капела дала концерт у Карнегі-хол, виконувала духовну музику, історичні та народні пісні.

З хором «Кобзар» виступав у програмах українських, американських та міжнародних концертів у м. Лос-Анджелесі та в околицях, залучав до спільних виступів співака П. Плішку, композитора та диригента В. Балея.

Інтерпретація творів засвідчувала професійну диригентську школу композитора і його глибинне відчуття й розуміння краси української пісні.

Твори

Автор обробок українських народних пісень і хорових творів: «За республіку народну», «Пісня визвольних змагань», «Вперед», «Чи то в горах гуде», «Витай між нами», «Бабуся», обробка «Розкрийте зіниці» на музику О. Нижанківського.

Література

Рудницький А. Українська музика: історично-критичний огляд. Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1963. 406 с.
Божик Володимир // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 72.
Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. 1164 с.
Дутчак В. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ — початку ХХІ століття. Івано-Франківськ : Фоліант, 2013. 288 с.
Біловус Л. Україномовні періодичні видання США про культурну самопрезентацію української діаспори як способу збереження національної ідентичності // Вісник Книжкової палати. 2017. № 5. С. 46–50.

Автор ВУЕ

О. М. Німилович

Покликання на цю статтю: Німилович О. М. Божик, Володимир Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Божик, Володимир Михайлович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.11.2024