Бог є Любов (енцикліка)

Папа Бенедикт XVI

«Бог є Любо́в» (лат. «Deus Caritas Est») — перша енцикліка за понтифікату Папи Римського Бенедикта XVI, оприлюднена на свято Різдва Христового 25.12.2005.

Історична довідка

Назва енцикліки походить від латинського перекладу новозавітного тексту — 16-го вірша 4-ї глави Першого послання ап. Івана: «Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» (1 Ів. 4:16).

Задум енцикліки належав попереднику Бенедикта XVI — папі Івану Павлу ІІ, який почав роботу над нею, але через хворобу не зміг її завершити.

Першу частину документа Бенедикт XVI опрацював влітку 2005, другу — уклав на основі записів, залишених Іваном Павлом ІІ.

Структура

Складається зі «Вступу», 2-х частин («Єдність любові у творінні та історії спасіння» й «Сaritas — милосердя церкви як “спільноти любові”») і «Закінчення», поділена на тематичні блоки і 42 параграфи.

Зміст

Енцикліка присвячена темі християнської любові, що аналізується у двох основних аспектах — філософсько-богословському (Ч. 1) та релігійно-практичному (Ч. 2).

Перша частина розкриває становлення і зміст поняття «любов» у його семантичній багатоаспектності. Папа порушує й обмірковує питання: чи любов є однією й єдиною, попри все розмаїття проявів і форм, чи, навпаки, одне й те саме слово вживаємо для позначення цілком різних реалій? Розглянуто розбіжність і єдність понять «ерос», «філіо», «агапе».

Оглядаючи концепт еросу в історії й сучасності, Бенедикт XVI прагне спростувати тезу, що «християнство руйнує ерос»; наголошує, що еротична складова любові віддзеркалює прагнення людини до особливого переживання єднання чоловіка й жінки на користь життя вічного. На думку папи, еротичний зміст любові не принижує людину, а навпаки, підтверджує її прагнення до Бога; еротична любов, очищена силою християнської віри, в поєднанні з агапе стає чинником розвитку особистості (а не виявом гріховності) і прикладом утвердження її духовності. Агапе й ерос потрактовані як дві грані християнської любові, в якій ерос тіла, створеного за образом і подібністю до Бога, сприяє відновленню втраченої єдності з Творцем, а домінування агапе — звільняє ерос від деструктивного егоїзму і споживацтва.

Понтифік розмірковує над концептами любові до Бога і любові до ближнього та нерозривний зв'язок між ними: з християнського погляду — це одна любов і одна нероздільна заповідь й «обидві живляться любов’ю, що походить від Бога, який перший полюбив нас».

Друга частина енцикліки присвячена практичній реалізації вимог християнської любові як невід’ємної від актів милосердя, справедливості, служіння, доброчинності.

В енцикліці наголошено, що любов до ближнього, закорінена в Божій любові, є передусім обов’язком кожного вірянина, однак також і завданням всієї церковної спільноти на всіх її рівнях: місцевому, помісному, Вселенському. Вказано, що «суть Церкви виявляється у потрійному завданні»: проповідуванні Божого Слова, здійсненні таїнств і вчинках любові. Відтак вияв милосердя є для Церкви проявом її справжнього буття.

Благодійність оприявнює любов людини до Бога й любов до ближнього і водночас є необхідним елементом організації життя християн і людей доброї волі, конкретним способом утвердження християнської віри.

Бенедикт XVI підкреслює, що християнська доброчинність керується вірою, яка реалізується через християнству любов, а не політичними ідеологіями покращання світу. Справи милосердя не повинні бути ані засобом прозелітизму, ні знаряддям політичних стратегій.

Значення

Енцикліка розвиває полеміку між католицькими і протестантськими богословами, між Церквою і секулярним суспільством з питань морально-етичних цінностей християнства.

Цитата

«У Літургії Церкви, у її молитві, у живій спільноті вірних ми пізнаємо любов Бога, відчуваємо Його присутність і вчимося впізнавати її в нашому щоденному житті. Він бо першим полюбив нас і продовжує першим нас любити; тому ми також можемо відповісти Йому любов’ю. Бог не вимагає від нас такого почуття, якого ми не здатні викликати в собі. Він нас любить, Він дозволяє нам побачити і відчути Його любов, в нас також може народитися любов у відповідь на «першість» Божої любові.»

 Енцикліка DEUS CARITAS EST. 2005. URL: https://ofm.org.ua/library/entsyklika-deus-caritas-est.html


Джерела

  • Енцикліка DEUS CARITAS EST // Орден Братів Менших в Україні. 2005. URL: https://ofm.org.ua/library/entsyklika-deus-caritas-est.html
  • Бог є любов. Про християнську любов. Deus Caritas Est. Енцикліка Вселенського Архиєрея Венедикта XVI / Пер. з італ. З. Курдини. Львів : Місіонер, 2008. 58 с.

Література

  1. Rausch Th. Catholicism in the Third Millennium. 2nd edition. Collegeville : Liturgical Press, 2003. 282 p.
  2. Гаврилюк Т. Християнство в антропологічній перспективі ХХІ ст. // Українське релігієзнавство. 2016. № 79. С. 72–78.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Бог є Любов (енцикліка) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бог є Любов (енцикліка) (дата звернення: 20.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.03.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ