Бог багатий милосердям (енцикліка)

Ісус Милосердний. Художник Евгеніуш Казимировський, 1934

«Бог бага́тий милосе́рдям» (лат. «Dives in Misericordia») — друга з енциклік Папи Римського Івана Павла ІІ, оприлюднена 30.11.1980.

Історична довідка

Іван Павло ІІ уклав 14 енциклік, що розкривають різні аспекти богословського, соціального й морального вчення Католицької церкви, її пастирського та місіонерського служіння. Першу енцикліку «Відкупитель людини» (лат. «Redemptor Hominis»), яку папа проголосив у березні 1979, розглядають як програмний документ його понтифікату. Друга енцикліка продовжує розмірковування папи щодо світових та екзистенційних проблем, справжньої християнської відповіді вірянина й Церкви на сучасні виклики.

Назва енцикліки походить від латинського перекладу 4-го вірша 2-ї глави Послання ап. Павла ефесянам: «Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив» (Еф. 2:4).

При роботі над документом папа звертався до духовного досвіду католицької діячки, монахині, місіонерки, подвижниці культу Божого милосердя Фаустини (Гелени) Ковальської (1905–1938; Польща). У 2000 Іван Павло ІІ канонізував її та проголосив свято Божого милосердя, яке відзначається Католицькою церквою у першу неділю після Пасхи.

Структура

Енцикліка складається з 8 розділів («Хто бачить Мене, той бачить Отця», «Месіанська благовість», «Старий Завіт», «Притча про блудного сина», «Пасхальне таїнство», «Милосердя… з роду в рід», «Милосердя Боже в посланництві Церкви», «Молитва Церкви наших часів»), 15 підрозділів та приміток.

Зміст

Наріжною темою енцикліки є осягнення таємниці милосердної любові Бога-Отця до кожної людини. Отець стає видимим Своїм милосердям у Христі й через Христа, а тому Ісус Христос не тільки мовить про милосердя Боже, але й уособлює його.

Іван Павло ІІ розкриває зміст поняття «милосердя Боже» з огляду на глобальні проблеми сучасної цивілізації. Наголошує на тому, що милосердя є апробованим засобом їхнього вирішення, позаяк милосердна любов за прикладом Христа спонукає вірян дотримуватися милосердя до ближніх.

Вказує, що в Старому Завіті поняття «милосердя» було невід’ємним від поняття «справедливість», хоча й нетотожне йому за змістом. За дієвістю і значенням, набутим у століттях соціальним, громадським і особистим досвідом, цінність милосердя є духовно глибшою, ніж справедливість.

На думку папи, найвиразніший приклад Божого милосердя до людини (та його переваг над справедливістю) подає євангельська притча про блудного сина: батько пробачив і прийняв сина через милосердну любов (а не через вимоги справедливості), виявив готовність подолати гріх роз’єднання, урятував сина (та його людську гідність) милосердям і любов’ю від ганьби і приниження, навернув батьківським добром до повноти правди.

За повчанням папи, вершиною милосердя, що знаходить свій вияв у любові, яка повстає проти зла, гріха і смерті, є подія Пасхального таїнства. Боже милосердя адресоване кожній людині у такий спосіб, щоб вона могла виявити таке ж милосердя і до розіп’ятого Сина Божого. Діву Марію, яка найглибше пізнала таїнство Божої любові і милосердя («Вона знає його ціну і знає, яке воно велике»), католицька традиція називає Матір’ю милосердя.

Розмірковуючи над кризовими явищами у людському житті, папа вказує на їх головну причину — примат «матеріалістичної цивілізації, яка… дає першість речам, а не особі». Технічні засоби сучасної цивілізації криють не тільки можливість самознищення на шляху мілітарного конфлікту чи біологічної загрози, а й т. з. «мирного» підкорення цілих суспільств і народів. Знеособлений технологіями світ, сповнений фізичного і морального зла, породжує хибне відчуття відсутності потреби в любові, милосерді, справедливості. За таких умов Католицька церква, здійснюючи євангельську місію, покликана проповідувати і утверджувати милосердну любов і справедливість, а в молитвах — просити Бога прийняти всіх «блудних синів». Милосердя і прощення не означають поблажливості до зла, але є умовою його подолання.

Значення

Енцикліку розглядають як взірець «теології милосердя» і важливий складник пастирського богослов’я Івана Павла ІІ. Документ розкриває місце і значення цінності милосердя в сучасному світі, визначає проповідь і втілення «таємниці милосердя» в життя як одне з найважливіших завдань Католицької церкви.

Цитата

«Церква визнає і проголошує, що милосердя з певністю виявляється в розп’ятому й воскреслому Ісусі, тобто в Пасхальному Таїнстві. Власне оте таїнство має в собі найповніше об’явлення про милосердя, тобто про ту любов, яка є могутніша від смерти, могутніша від гріха й від усякого зла, про любов, яка підносить людину з безодні упадку та звільнює її від найбільших загроз»

 Бог багатий милосердям. Dives in Misericоrdia. Енцикліка Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ. Львів : Місіонер, 2008. С. 53.


Джерела

Бог багатий милосердям. Dives in Misericоrdia. Енцикліка Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ. Львів : Місіонер, 2008. 63 с.

Література

  1. Jan Paweł II. Świetlisty szlak. Karol Wojtyła — Jan Paweł II o miłosierdziu. Warszawa : Centrum Myśli Jana Pawła II, 2010. 264 p.
  2. Присухін С. І. Поліфонія культури життя: філософсько-богословська спадщина Йоана Павла ІІ в сучасному дискурсі. Релігієзнавчий аспект. Київ : Київський національний економічний університет, 2017. 475 с.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Бог багатий милосердям (енцикліка) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бог багатий милосердям (енцикліка) (дата звернення: 23.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ