Богров, Дмитро Григорович

Богро́в, Дмитро́ Григо́рович (10.02.1887, м. Київ, тепер Україна — 25.09.1911, м. Київ, тепер Україна) — анархіст, убивця П. Столипіна, таємний співробітник (інформатор) Охоронного відділу поліції (політична поліція Російської імперії).

Богров, Дмитро Григорович
Народження	10.02.1887
Місце народження	Київ
Смерть	25.09.1911
Місце смерті	Київ
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності	переважно м. Київ
Напрями діяльності	політична активність, співпраця з охоронним відділенням поліції

Життєпис і діяльність

Народився в сім’ї адвоката з культурно асимільованої від сер. 19 ст. єврейської родини. Середню освіту здобув у 1-й Київській чоловічій гімназії. Вступив 1905 на юридичний факультет Мюнхенського університету (тепер Мюнхенський університет Людвіга та Максиміліана). Навчання за кордоном було одним зі способів уникнути встановленої відсоткової норми, яка обмежувала кількість євреїв у державних університетах Російської імперії. Оскільки визнання іноземних дипломів у Росії було складним процесом, наступного року повернувся до м. Києва та був зарахований до Університету Св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка; перезарахування на другий і вищі курси відбувалося за окремою процедурою, що дозволяло обійти обмеження відсоткової норми).

Під час навчання в Німеччині зацікавився працями теоретиків анархізму. Після повернення до м. Києва контактував із місцевими осередками анархістів і Союзу соціалістів-революціонерів-максималістів. Одразу після повернення до м. Києва став таємним співробітником (інформатором) Охоронного відділу поліції.

Навчався з перервами (окремі місяці 1907 і 1908–1909). Закінчив навчання 1910 (частину іспитів склав екстерном), відтоді розпочав роботу помічником присяжного повіреного (адвоката), працював із перервами.

Перерви в навчанні та роботі було зумовлено потребою виїхати з м. Києва для уникнення помсти від членів анархістських груп, які підозрювали його у співпраці з поліцією.

Убивство П. Столипіна

Прізвище, викарбуване Богровим на цегляній стіні під час ув'язнення у фортечному укріпленні Косий капонір (м. Київ). Фото О. Арістова

Після повернення до м. Києва в серпні 1911 відвідав київський відділ Охоронного відділення поліції. Передавши фіктивне повідомлення про підготовку анархістами замаху на вбивство одного з високопосадовців (ім’я П. Столипіна він не назвав), повторно увійшов у довіру до місцевого керівництва політичної поліції. Отримав перепустку до Київського оперного театру (тепер Національна опера України) на оперну виставу 01.09.1911, де був присутній П. Столипін. За узгодженим із поліцією планом Богров мусив вказати на учасників замаху в ложі театру.

Під час другого антракту підійшов до П. Столипіна, який розмовляв із міністром імператорського двору Російської імперії В. Б. Фредеріксом (1838; тепер РФ — 1927; тепер Фінляндія) і графом Й. А. Потоцьким (1862; тепер Україна — 1922; Франція), і зробив два постріли. Столипін помер від ран у київській лікарні 18.09.1911.

Слідство та суд

Слідство та суд за справою про вбивство проведено у спрощеному порядку. Швидкість слідства й винесення вироку, а також припинення слідства щодо співробітників київського відділу Охоронного відділення поліції, причетних до видачі Д. Богрову перепустки до театру, спричинили поширення конспірологічних чуток щодо участі «охранки» у вбивстві.

Страчений 12.09.1911 у Лисогірському форті (тепер територія Регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» в підпорядкуванні Національному історико-архітектурному музею «Київська фортеця»). За свідченнями активістів анархістських і максималістських груп, жодна з них не санкціонувала дій Д. Богрова, він готував замах з власної ініціативи.

Серед мотивів замаху, озвучених сучасниками, які знали Д. Богрова, — помста за розгорнуті після призначення П. Столипіна політичні репресії або намагання символічно реабілітуватися в очах членів підпілля за співпрацю з охоронним відділенням поліції.

Образ у культурі

Єврейське походження Д. Богрова активно експлуатувала монархістська антисемітська (див. Антисемітизм) пропаганда 1911–1917, а також емігрантська монархічна преса в міжвоєнну добу. У відповідних пропагандистських матеріалах замовчували факт переходу багатьох членів родини Богрових у християнство та їхню повну культурну асиміляцію.

Образ Д. Богрова змальовано в романах О. Солженіцина «Червоне колесо» (2-га редакція «вузла» «Серпень чотирнадцятого», 1983) і В. С. Пікуля (1928; тепер РФ — 1990; тепер Латвія) «Нечиста сила» (1972–1975), а також у художніх і документальних фільмах, присвячених П. Столипіну.

Додатково

Дід діяча письменник і публіцист Г. І. Богров (1825–1885; тепер Україна) був переконаним прихильником Гаскали, регулярно публікувався в російськомовних єврейських періодичних виданнях імперії «Світанок» (рос. «Рассвет») і «Російський єврей» (рос. «Русский еврей»).

Література

1. Богров В. Дмитрий Богров и убийство Столыпина. Разоблачение «действительных и мнимых тайн». Берлин : Стрела, 1931. 137 с.
2. Убийство Столыпина. Свидетельства и документы / Сост. А. Серебреников. Нью-Йорк : Телекс, 1989. 334 с.
3. Волковинський В. М. Документи слідчої справи про вбивство П. А. Столипіна // Архіви України. 1990. № 2. С. 41–53; № 4. С. 10–27.
4. Волковинський В. М., Левенець Ю. А. П. А. Столипін: з життя та державної діяльності // Український історичний журнал. 1991. № 2. С. 115–124; № 4. С. 116–123; № 8. С. 122–130; № 9. С. 87–95; № 11. С. 107–116.
5. Даниленко В. П. Вбивство Столипіна: офіційна версія і архівні документи // Архіви України. 2011. № 2–3. С. 196–199.

Автор

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Богров, Дмитро Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богров, Дмитро Григорович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.11.2025