Богомоли

Богомол звичайний на поштовій марці України.

Богомо́ли (Mantodea) — ряд хижих комах надряду тарганоподібні.

Характерна будова голови богомола на прикладі гігантського малазійського щитоносця (Rhombodera basalis).

Зміст

1 Таксономічна структура
2 Характеристика
3 Спосіб життя
4 Поширення та екологія
5 Охорона
6 Значення
7 Додатково
8 Література
9 Автор ВУЕ

Таксономічна структура

За результатами молекулярно-філогенетичних досліджень у світовій фауні виділяють 29 родин, 60 підродин, 400–500 родів і 2,3–2,4 тис. видів богомолів.

В ентомофауні України представлені 7 видів: богомол звичайний (Mantis religiosa); деревний богомол закавказький (Hierodula transcaucasica); богомольчик Гельдрейха (Ameles heldreichi), а також рідкісні, занесені до Червоної книги України, — емпуза піщана (Empusa pennicornis); емпуза смугаста (Empusa fasciata); ірис плямистокрилий (Iris polystictica) та боліварія короткокрила (Bolivaria brachyptera).

Характеристика

Тіло видовжене, відносно струнке, завдовжки 12–130 мм.

Голова маленька, трикутна, рухлива (не прикрита передньоспинкою, вільно рухається у всі боки на своєрідній «шиї»), з тонкими великими вусиками, широко розставленими очима. Ротовий апарат гризучого типу (з потужними зубчастими мандибулами).

Очі дуже великі, округлі чи конічні, фасеткові, виступають із боків; зверху можуть мати вирости, які не пов’язані із зором, а виконують функцію загального маскування тіла. Окрім складних очей на тімені зазвичай розташовані 3 простих вічка.

Спереду на голові між складними очима знаходиться лобний щиток (фронтальний склерит), форма якого є діагностичною ознакою на видовому рівні, оскільки часто має виступи, горбики, складки тощо. На поверхні голови часто розташовані різноманітні кутикулярні (див. Кутикула) вирости. Антени здебільшого нитчасті.

Передньогруди вузькі та видовжені, середньо- та задньогруди коротші.

Передньоспинка зазвичай видовжена, іноді розширена за рахунок бічних виростів, які виконують функцію маскування (див. Маскування тварин). Посередині передньоспинки часто наявний поздовжній кіль.

Черевце довге і пласке, складається з 10 тергітів у обох статей, стернітів у самців 9, у самиць — 7. Перший сегмент утворює перехід до задньогрудей, останній — несегментований тельсон (анальний сегмент). На кінці черевця наявні членисті церки, у самців ще й грифельки (видозмінені залишки черевних кінцівок). Яйцеклад переважно внутрішній, а зовнішні статеві органи самця асиметричні. Самці зазвичай менші за самиць.

Передні крила богомолів потовщені, напівпрозорі, виконують функцію надкрил, захищають задні. Задні крила зазвичай тонкі, широкі, складені як віяло, часто прозорі, іноді з малюнком. Деякі богомоли добре літають, у інших видів крила вкорочені чи повністю редуковані включно з надкрилами.

Ноги складаються з тазика, вертлюга, стегна, гомілки та лапки. Лапки в переважної більшості видів складаються з 5 члеників, іноді їх кількість редукована до 3–4-х (у богомолів роду Heteronutarsus, який об’єднує 4 види нелітаючих комах пустель). Дві задні пари ніг зазвичай довгі (видовжені для ходіння), що дозволяє богомолу за необхідності тримати тіло досить високо над поверхнею. Передні ноги хапальні, хижі. Переднє стегно має канавку, в яку передня гомілка може вкладатися як складаний ніж. Гомілка завжди коротша за стегно. Переднє стегно має також довгі шипи, а гомілка озброєна гострими зубцями. Такі зубчасті кліщі дозволяють богомолу міцно утримувати здобич. Розташування та кількість шипів на передніх кінцівках є важливою таксономічною ознакою видів богомолів та використовується для визначення.

Для богомолів характерне захисне маскувальне забарвлення та низка інших пристосувань, які допомагають їм зливатися з довкіллям. Зокрема, маскуванню сприяють вирости кутикули у вигляді лопатей, шипів тощо, які нагадують листя, гілки чи колючки рослин. Здебільшого богомоли мають зелене, буре, жовтувате забарвлення, хоча деякі тропічні види, як-от орхідейний богомол, мімікрують (див. Мімікрія) під яскраві квіти (при цьому набувають білого, яскраво-жовтого, рожевого та інших кольорів). У низки видів забарвлення може варіюватися від зеленого до вохристого, залежно від освітлення та вологості під час линяння, наприклад, у європейських видів богомола звичайного та іриса плямистокрилого.

Спосіб життя

Богомоли — генералізовані хижаки (не мають спеціалізованих харчових уподобань), полюють переважно із засідки, здатні розрізняти типи жертв. Живляться комахами (за винятком жуків і мурах) та павукоподібними.

Великі богомоли можуть полювати на дрібних хребетних тварин: земноводних, плазунів, птахів тощо. Проте для багатьох представників цих груп хребетних тварин богомоли є здобиччю.

Богомоли належать до комах із неповним перетворенням. Із яйця виходить личинка, схожа за зовнішнім виглядом і способом життя на дорослу особину. Самиця відкладає яйця і утворює оотеку (спеціальну захисну капсулу навколо них). Оотеки прикріплюють до субстрату в прихованих місцях: під каменями, у корі дерев, на гілках. Самиці деяких видів богомолів охороняють оотеки та молодих личинок. Личинки живляться дрібними комахами розміром із дрозофілу або попелицями, зі збільшенням розміру на пізніших стадіях линяння личинки здатні вполювати більшу здобич.

Богомоли відомі своїм статевим канібалізмом: самиця часто поїдає самця після, або навіть під час копуляції. Проте ця особливість властива не усім видам. Є такі види, для яких дослідженнями підтверджено майже половину випадків поїдання самця після парування, а є такі для яких не встановлено жодного такого випадку.

Поширення та екологія

Богомоли — космополіти, проте більшість видів поширена у тропічних і субтропічних регіонах. Ареал більшості видів обмежений 45–46° широти на обох півкулях, лише декілька видів трапляються полярніше за 50° північної широти.

Охорона

На 2021 до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи занесено 40 видів богомолів. Серед них більшість складають європейські види, включно з ендеміками, до прикладу, шипокрилий карликовий богомол (Ameles fasciipennis) із центральної Італії. У багатьох країнах Європи види богомолів охороняють на національному рівні.

Значення

Богомоли мають екологічне, наукове, господарське та культурне значення. У природі ці генералізовані хижаки є:

важливими регуляторами чисельності популяцій комах (мух, коників, метеликів та інших);
ланкою в харчовому ланцюгу (їжею для птахів, ящірок та кажанів);
біоіндикаторами стану довкілля (наявність великої кількості богомолів свідчить про відносну чистоту певного біотопу від інсектицидів).

Богомолів, наприклад богомола звичайного, часто використовують для біологічного захисту рослин від шкідників (попелиць, гусені, клопів). Богомоли є об’єктами колекціонування та наукових досліджень. Великі та екзотичні види (як Rhombodera basalis) є популярними об’єктами тераріумістики та генетичних досліджень.

У Китаї швидкість та чіпкість передніх хижих лап богомолів стала прототипом відомого стилю кунг-фу — «Стиль богомола». За їхню характерну «молитовну» позу у багатьох культурах (зокрема країн Африки) богомолів вважали вісниками богів або символом мудрості.

Додатково

Богомол звичайний зображений на поштовій марці України, випущеній 3 липня 2018, входить до складу відомого маркового аркуша «Комахи України». Цей випуск вважають одним із найуспішніших в історії української філателії. У 2018 цей аркуш отримав гран-прі престижного міжнародного конкурсу WIPA (Wiener Internationale Postwertzeichen-Ausstellung) у Австрії та був визнаний найкращою поштовою маркою світу. Вперше в Україні для виготовлення марок було використано технологію тиснення голографічною плівкою, що створює ефект об’ємного зображення комах. Авторами дизайну стали художники, брати-близнюки Сергій та Олександр Харуки (обидва нар. 30.01.1960; Україна). До складу аркуша входять 7 марок із зображеннями комах. Богомол звичайний за каталогом має №1651.

Література

Brannoch S. K., Wieland F., Rivera J. et al. Manual of Praying Mantis Morphology, Nomenclature, and Practices (Insecta, Mantodea) // ZooKeys. 2017. № 696. P. 1–100.
Wieland F., Svenson G. J. Biodiversity of Mantodea // Foottit R. G, Adler P. H. Insect Biodiversity: Science and Society. Hoboken : John Wiley & Sons, 2018. Vol. 2. P. 389–416.
Бронсков О. І., Бронскова О. М., Халаїм Є. В. Богомоли (Insecta: Mantodea) південно-західної частини Одеської області (Україна) // Вісті Харківського ентомологічного товариства. 2024. Т. 32. Вип. 1–2. С. 5–20.