Боговшанування

Урочиста літургія в день Торжества Православ'я в соборі Святого Георгія (Константинопольський патріархат, м. Стамбул, 2025). Службу правлять Вселенський патріарх Варфоломій і Митрополит Київський і всієї України Епіфаній

Боговшанува́ння (від Бог і вшанування) — у широкому розумінні — синонім поняття релігія; у вузькому — термін морального богослов’я, етики на позначення маніфестації людиною своєї цілковитої відданості Богу, служіння Йому й залежності від Нього, благочестя, дотримання релігійних практик.

Значення терміна розкривають через поняття «благоговіння», «богослужіння», «благочестя», «богопоклоніння», «богоуславлення», «богобоязливість» тощо.

У богословському, релігієзнавчому, етичному дискурсах розрізняють внутрішнє (духовне, шанування «розумом і серцем») і зовнішнє (тілесне) боговшанування. Перше передбачає особливе, благоговійне ставлення людини до Бога як до вищої цінності, усвідомлення своєї відповідальності перед Творцем і готовність нести обов’язки служіння Йому, духовний досвід віри і богопізнання. Друге охоплює практичний бік релігії — відправи богослужб, жертвоприношення, здійснення обрядових дій, додержання релігійних приписів, виконання молитов, прощ, постів тощо, участь у таїнствах, шанування священних реліквій, зовнішній вияв релігійних почуттів (наприклад, схиляння, славлення, піднесення рук і очей, хресне знамення, цілування), долучення до боговгодних справ та ін. Правдиве боговшанування вбачають у взаємозв’язку, органічній єдності внутрішніх і зовнішніх форм вияву релігійності.

Література

Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного, Б. Лобовика. Київ : Четверта хвиля, 1996. 392 с.
Woodruff P. Reverence: Renewing a Forgotten Virtue. Oxford : Oxford University Press, 2014. 336 р.
Протеро С. Вісім релігій, що панують у світі: чому їх відмінності мають значення. Київ : Book Chef, 2021. 464 с.