Благоговіння

Благогові́ння (від церковно-слов’ян. благо — добре та говіти — шанувати) — складне моральне і релігійне почуття особливого пошанування, захоплення, трепетної любові, вклоніння перед чимось вищим, величним, неосяжним, прекрасним, сакральним.

Благоговіння розуміють як комплекс різнорідних, але сполучених почуттів: глибокої пошани, відданості, схиляння перед величчю, вдячності, любові, зачудування, священного страху, хвилювання, залежності, покори, надії, переживання містичного зв’язку, особливої відповідальності тощо. Вища міра шанобливості, захоплення і вклоніння. Зазвичай вживають у релігійному контексті як ставлення людини до святині, Бога, Божественної таємниці, переживання зустрічі із сакральним.

Є важливим концептом для пояснення природи релігійних почуттів, релігійного досвіду, естетичних переживань, для побудови етичних, етико-метафізичних систем (див. Благоговіння перед життям етика).

Серед об’єктів і спонук, здатних викликати почуття благоговіння: витвори мистецтва, непересічні культурні цінності, музика, природа, харизматичні постаті, взірці подвигу й подвижництва, місця пам'яті, національні святині та ін.

Література

Мень А., прот. История религии. В поисках Пути, Истины и Жизни : в 2 кн. Москва : Форум-Инфра-М, 1997.
Woodruff P. Reverence: Renewing a Forgotten Virtue. Oxford : Oxford University Press, 2002. 248 р.
Скляр А. В. Етика благоговіння перед життям А. Швейцера: філософія доброти і самовдосконалення особистості // Філософія та політологія в контексті сучасної культури. 2019. Т. 11. № 1. С. 70–78.
Schweitzer A. Die Ehrfurcht vor dem Leben Grundtexte aus fünf Jahrzehnten. 11 aufl. München : C. H. Beck, 2020. 167 p.