Блойлер, Пауль Ойген

Бло́йлер, Па́уль О́йген (Блейлер; нім. Bleuler, Paul Eugen; 30.04.1857, м. Цоллікон, кантон Цюрих, Швейцарія — 15.06.1939, там само) — психіатр, психолог, євгеніст, почесний член Німецької психіатричної асоціації (з 1928), почесний член Академії наук Леопольдина (з 1932).

Блойлер, Пауль Ойген (Bleuler, Paul Eugen)
Народження	30.04.1857
Місце народження	Цоллікон, кантон Цюрих, Швейцарія
Смерть	15.06.1939
Alma mater	Цюрихський університет
Місце діяльності	Німеччина
Напрями діяльності	Психологія

Життєпис

Народився в сімї фермера та домогосподарки. З ранніх років виявляв інтерес до науки та медицини, що згодом визначило його кар’єру. На рішення Блейлера стати психіатром, можливо, вплинуло психічне захворювання його сестри.

Закінчив медичний факультет Цюрихського університету (1881), науковий керівник — невропатолог, психіатр О. А. Форель (1848–1931; Швейцарія). Працював асистентом лікаря Й. Г. Буркгардта (1836–1907; Швейцарія) у психіатричній лікарні Вальдау в м. Берні (1881–1883), директором якої був Р. Шерер (1823–1890; Швейцарія). У клініці отримав можливість спостерігати за пацієнтами із психічними розладами, що надихнуло на глибокі дослідження у цій галузі. Для продовження медичної освіти 1884 поїхав до м. Парижа, де підвищував кваліфікацію у лікарні Сальпетрієр під керівництвом невролога Ж. М. Шарко, згодом до м. Лондона. Узимку 1884–1885 працював у лабораторії в м. Мюнхені разом із психіатром, засновником мюнхенської психіатричної школи Й. Б. А. фон Гудденом (1824–1886; Німеччина).

Після подорожей 1885 повернувся до м. Цюриха, обіймав посаду помічника лікаря в університетській психіатричній лікарні м. Цюриха (інша назва — Бурггельцлі), де завершував ординатуру.

Працював директором психіатричної клініки в Райнау поблизу Цюриха (1886–1898), професором психіатрії медичного факультету Цюрихського університету та директором університетської психіатричної лікарні (1898–1927). Робота в клініці була спрямована на вивчення складних психічних хвороб, особливо тих, які не піддавалися традиційній класифікації.

Учасник міжнародних психоаналітичних конгресів у містах Зальцбурзі (1908) та Веймарі (1911).

Разом із З. Фройдом заснував перший в історії психоаналітичний журнал «Щорічник психоаналітичних та психопатологічних досліджень» («Jahrbuchs für psychoanalytische und psychotherapeutische Forschungen»; 1909–1914), який сприяв популяризації психоаналізу в Європі.

Науковий доробок

Найпомітніший внесок Блойлера пов’язаний з розумінням психічних захворювань, вивченням шизофренії та визнанням її самостійним захворюванням (шизофренію називають ще «хворобою Блойлера»). Упровадив в психіатрію терміни «шизофренія», «шизоїд», «аутизм», «психологія глибинна».

Уперше ввів у науковий обіг термін «шизофренія» 24.04.1908 у лекції на засіданні Німецької психіатричної асоціації в м. Берліні для опису стану, який раніше називали «рання деменція», або «передчасне недоумство» (лат. dementia praecox), термін упровадив психіатр Е. В. М. Г. Крепелін (1856–1926; Німеччина). У промові Блойлер стверджував, що рання деменція не пов’язана ні з деменцією, ні з передчасним розвитком, і наголосив, що розщеплення психічних функцій є невід’ємною рисою шизофренії. Тривалий час займався вивченням цього душевного захворювання. На відміну від Е. В. М. Г. Крепеліна, який збирав інформацію про своїх пацієнтів з їхніх медичних записів, Блойлер отримував її шляхом ретельних клінічних спостережень. На основі дослідження історії хвороби близько 650 пацієнтів підготував повний опис розладу й обґрунтував основні ідеї у праці «Передчасне слабоумство, або Група шизофреній» («Dementia praecox oder Gruppe der Schizophrenien»; 1911), яка започаткувала вчення про шизофренію. Для Блойлера поняття «шизофренія» охоплювало форми ранньої деменції разом із ювенільною деменцією, набутою ідіотією, кататонією та гебефренією. Термін «шизофренія» замінив «ранню деменцію» та включав групу розладів, а не лише один, як стверджував Е. В. М. Г. Крепелін. Блойлер також розглянув підтипи шизофренії: параноїдна, кататонічна та гебефренічна (представлені Е. В. М. Г. Крепеліном) і додав до цих підтипів новий — просту шизофренію.

Термін «шизофренія», за Блойлером, стосувався дисоціації нормальних функцій мозку. У людей із шизофренією спостерігається розрив між думками та почуттями. Учений стверджував, що ці два елементи слід розділити, відокремити або роз’єднати. Блойлер прийшов до розуміння шизофренії не як окремого розумового розладу, а насамперед як групи мінливих і, здебільшого, хронічно психотичних синдромів, характерних для розладу свідомості.

Серед вагомих внесків Блойлера — виокремлення основних і додаткових симптомів розладу. На його думку, основні (первинні) симптоми — ті, що завжди присутні під час шизофренії (вони не обов’язково мають бути всі); тобто прояв одного з них уже свідчить про цей розлад. Ці чотири симптоми (чотири А): аномальні асоціації, аутизм, аномальний афект та амбівалентність. Основні симптоми хвороби пов’язані з втратою зв’язку між процесами мислення, емоціями та поведінкою. Додаткові симптоми (марення, галюцинації, негативізм, соматичні симптоми, кататонія тощо) не обов’язково мають бути присутніми.

У цій самій праці він увів поняття «амбівалентність», яке позначає ситуацію, коли людину переслідують прагнення, бажання та емоції, що суперечать одне одному. Дослідник першим описав і запровадив поняття аутизму та досліджував цей розлад, а також увів терміни «роздвоєння особистості», «синестезія».

Блойлер також займався вивченням параної, рушійним механізмом якої вважав почуття провини, та інших душевних захворювань. Параноя, на його думку, — додатковий симптом шизофренії.

Учений висунув ідею уденотерапії, яка полягала в тому, що психічні хвороби не слід лікувати негайним втручанням, часто природний плин хвороби призводить до одужання.

Дослідник запровадив термін «глибинна психологія», уперше вжив його 1910 для опису психоаналізу З. Фройда. Працями З. Фройда зацікавився 1890 (зокрема дослідженнями істерії). У 1900-х був одним із перших психіатрів, який ввів психоаналіз у клінічну практику.

Блойлер виступав за примусову євгенічну (див. Євгеніка) стерилізацію статеву людей з діагнозом шизофренії (або схильністю до цього захворювання) без їхньої згоди та без попереднього медичного чи клінічного обґрунтування. Блойлер вважав, що таким чином можна уникнути «расового занепаду» людського виду. Ці ідеї виклав у праці «Трактат про психіатрію» (1924). Міркування Блойлера знайшли відображення в прийнятому націонал соціалістами (див. Націонал соціалізм) законі про примусову стерилізацію у разі низки вроджених хвороб.

Серед учнів Блойлера — психоаналітики К. Г. Юнг (1875–1961; Швейцарія), К. Абрагам (1877–1925; Німеччина), Л. Бінсвангер.

Роботи Блойлера вплинули на розвиток психіатрії. Термін «шизофренія» став стандартним у психіатрії, а концепція шизофренії — основою сучасної класифікації психічних захворювань. Підхід ученого до психічних розладів, який поєднує клінічні спостереження з теоретичними дослідженнями, є взірцем для науковців.

Нагороди та визнання

Ім’ям Блойлера названо астероїд (11582) Блойлер, відкритий 1994.
Ім’я вченого носять палати психіатричних установ.
На честь Блойлера названі медичні терміни: хвороба Блойлера (рання назва шизофренії); психосиндром Блойлера (сукупний термін для різних психопатологічних і нейропсихологічних симптомокомплексів, що спостерігаються як наслідок дифузних пошкоджень мозку).

Додатково

Син ученого Манфред Блойлер (1903–1994; Швейцарія) — лікар і психіатр, продовжив справу батька.

Праці

Über zwangsmässige Lichtempfindungen durch Schall und verwandte Erscheinungen auf dem Gebiete der anderen Sinneswahrnehmungen. Leipzig : Fues's Verlag (R. Reisland), 1881. 94 p. (у співавт.)
Versuch einer naturwissenschaftlichen Betrachtung der psychologischen Grundbegriffe // Zeitschrift für Psychiatrie. 1893. № 9. P. 133–168.
Der geborene Verbrecher. München : J. F. Lehmann, 1896. 90 p.
Affektivität, Suggestibilität, Paranoia. Halle : C. Marhold, 1906. 144 p.
Dementia praecox, oder, Gruppe der Schizophrenien. Leipzig; Wien : Franz Deuticke, 1911. 440 p.
Das autistische Denken. Leipzig : F. C. W. Vogel, 1912. 574 p.
Lehrbuch der Psychiatrie. Berlin : Julius Springer, 1916. 532 p.
Das autistisch-undisziplinierte Denken in der Medizin un seien Überwindung. Berlin : Julius Springer, 1919. 206 p.
Naturgeschichte der Seele und Ihres Bewusstwerdens. Berlin : Julius Springer, 1921. 346 p.
Die Psychoide als Prinzip der organischen Entwicklung. Bern : Julius Springer, 1925. 154 p.
Mechanismus — Vitalismus — Mnemismus, Berlin : Julius Springer, 1931. 148 p.

Література

Beringer K. Zum Tode Eugen Bleulers // Münchener medizinische Wochenschrift. 1939. № 86. P. 1390.
Scharfetter C. Eugen Bleuler's schizophrenias — Synthesis of Various Concepts // Schweizer Archiv fur Neurologie Psychiatrie. 2001. № 152. P. 34–37.
Berrios G. E. Eugen Bleuler's Place in the History of Psychiatry // Schizophrenia Bulletin. 2011. № 37 (6). P. 1095–1098.
Maatz A., Hoff P. The Birth of Schizophrenia or a Very Modern Bleuler: A Close Reading of Eugen Bleuler's «Die Prognose der Dementia Praecox» and a Re-Consideration of his Contribution to Psychiatry // History of Psychiatry. 2014. № 25 (4). P. 431–440.
Maatz A., Hoff P., Angst J. Eugen Bleuler's Schizophrenia — a Modern Perspective // Dialogues in Clinical Neuroscience. 2015. № 17 (1). P. 43–49.
Журавльова Л. М., Шевченко Р. П. Психологічні особливості поведінки хворих на шизофренію // Актуальні проблеми практичної психології. Одеса : [б. в.], 2024. С. 231–234.

Автор ВУЕ

А. М. Киридон

Покликання на цю статтю: Блойлер, Пауль Ойген // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блойлер, Пауль Ойген (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.10.2025