Аутизм

Аути́зм (від грец. αύτός — сам, один) — загальний розлад розвитку, представлений групою станів психіки, що характеризуються якісними порушеннями соціальної взаємодії, своєрідними й обмеженими формами комунікації, стереотипізованим, повторюваним репертуаром поведінки та інтересів. Ці порушення є характерною рисою недостатнього функціонування в усіх сферах діяльності пацієнта.

Загальні відомості

Згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду (МКХ-10), під час діагностики застосовують скринінг поведінки. Необхідним для встановлення діагнозу є виконання низки діагностичних критеріїв, які періодично переглядають, згідно з результатами сучасних досліджень. Відповідно до класифікації «Діагностичного та статистичного керівництва з психічних розладів V» (2013), введено поняття «розлади спектра аутизму» (РСА). Аутизм, синдром Аспергера, дитячий дезінтегративний розлад, первазивний розлад розвитку тепер розглядають не окремо, як раніше, а як РСА.

Єдина діагностична категорія аутизму характеризується:

  • стійким дефіцитом соціальної комунікації та взаємодій, поза наявністю загальної затримки розвитку;
  • обмеженими, повторюваними формами поведінки, інтересів, активності; формуванням порушень у ранньому дитинстві (можуть не проявлятися, поки щораз вищі соціальні вимоги не перевершуватимуть обмежені можливості дитини);
  • порушеннями повсякденного функціонування.

Етапи дослідження РСА

У розвитку вчення про РСА тривалий період фахівці розглядали аутизм як психоз дитячого віку, класифікували його як «дитячу шизофренію». У середині 20 ст. були популярними численні психоаналітичні теорії про подібність природи аутизму й шизофренії, а механізми обох недуг так само помилково вбачали у втечі від реальності, захисті себе від нестерпної зовнішньої ситуації в патогенному оточенні. Обидва терміни введені в клінічну практику психіатром О. Блойлером для характеристики занурення хворих у віртуальні світи, створені їхньою уявою для подолання переживань і сприйняття дійсності. Сучасного трактування в клінічній практиці термін «аутизм» набув після його використання 1938 педіатром Г. Аспергером (1906–1980; Австрія) у лекції з аутистичної психопатії. Переклад цієї лекції англійською оприлюднено провідною фахівчинею з психології розвитку У. Фріт (1941; Німеччина).

Незалежно від Г. Аспергера психолог Л. Каннер (1894–1981; США) опублікував класичну працю «Аутистичні порушення афективного контакту» (1943), що містила характеристику поведінкових порушень у дітей, схожі на аутистичні психопатії, описані Г. Аспергером. Розвиток ідей обох дослідників знайшов продовження в узагальненнях психіатра Л. Вінг (1928–2014; Велика Британія), згідно з якими аутизм — спектр розладів, клінічно виражений континуумом від легкого до важкого ступеня, який включає синдром Аспергера. Деякі з давно дискредитованих ідей виникнення аутизму тепер підтримують психіатри багатьох країн, що дозволяє розглядати аутизм як захворювання, пов’язане із шизофренією та органічними ураженнями мозку, необґрунтовано протиставляючи процесуальний та органічний аутизм. Донедавна в Україні дітям із РСА, які досягли 18-річного віку, всупереч європейській клінічній практиці й діагностичним критеріям МКХ-10, ставили діагнози шизофренії, розумової відсталості або розладу особистості. У країнах пострадянського простору така практика зберігається досі.

Згідно із сучасними епідеміологічними дослідженнями, в Азії, Європі, Північній Америці поширення РСА становить 1 %. Показник розповсюдження не залежить від расових, етнічних чи соціально-економічних відмінностей досліджених. РСА в 5 разів частіше трапляється в хлопчиків, ніж у дівчаток. Симптоми проявляються у віці до 3 років, найчастіше у 12–18 місяців, в окремих психічних сферах ознаки первазивного розвитку не діагностують протягом найближчих кількох років.

Аутизм в Україні

В Україні більшість випадків РСА встановлюють у віці 30–50 або 58–71 місяць. Однією з головних проблем залишаються підходи до діагностування РСА. Діагностичні стандарти для РСА в різних країнах і регіонах відмінні, залежать від культури й підходів до виховання дітей. Найбільшого успіху в оцінюванні розвитку дітей вдалося досягти Американській академії педіатрів (AAP); розроблений нею порядок проведення скринінгу РСА вважають «золотим стандартом» у розвинених країнах. AAP рекомендує обстеження всіх дітей щодо усунення затримок розвитку під час планових профілактичних оглядів у віці 9, 18, 24 і 30 місяців. Додаткові обстеження можуть бути рекомендовані дітям, які народилися передчасно або під час народження мали низьку вагу. Спеціальний скринінг проводять додатково під час профілактичних оглядів на 24 або 30 місяць життя. AAP рекомендує проводити обстеження дітей віком 18 і 24 місяці, використовуючи поетапну процедуру (2007). Основою вчасної терапії є раннє діагностування РСА. Контролю за розвитком потребують усі діти з РСА. Він має здійснюватися за участі членів їхніх родин, лікарів первинної ланки медичної допомоги й дитячих психіатрів, педагогічних працівників. Обов’язковим є проведення спеціального скринінгу дітей із підозрою на наявність РСА й подальший моніторинг їхнього розвитку.

Лікування

Сучасні методи терапії дають змогу значно покращити якість життя пацієнтів із РСА, забезпечити вищий рівень соціального функціонування та інклюзії. Недуга досі залишається невиліковною, а більшість людей, які страждають на РСА, не отримують належного лікування і соціальної підтримки. Зростання захворюваності, високий рівень інвалідизації, зростання витрат на спеціальну терапію і соціальну підтримку особливих потреб пацієнтів із РСА є загальною проблемою для всіх країн.

Література

  1. Myers S. M., Johnson C. P. Management of Children with Autism Spectrum Disorders // Pediatrics. 2007. № 120 (5). P. 1162–1182.
  2. Марценковский И. А., Марценковский Д. И. Расстройства спектра аутизма: вопросы ранней диагностики // Очерки детской психиатрии. Аутизм. Киев : НейроNEWS, 2014. С. 69–77.
  3. Марценюк М. О., Мигович Є. В. Психологічні особливості аутизму як загального розладу розвитку // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2017. Вип. 6 (1). С. 201–206.
  4. Гречанина Ю. Б. Аутизм как поликаузальное расстройство // Клінічна генетика і перинатальна діагностика. 2019. № 1. С. 3–19.

Автор ВУЕ

О. О. Хаустова,

О. С. Чабан


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хаустова О. О., Чабан О. С. Аутизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аутизм (дата звернення: 11.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ