Бичок Міллера

Бичо́к Мі́ллера (Millerigobius) — монотиповий рід риб родини бичкові. Єдиний вид у складі роду — бичок великоголовий або бичок Міллера великоголовий (Millerigobius macrocephalus).

Зміст

1 Характеристика
2 Поширення та екологія
3 Охорона
4 Додатково
5 Література
6 Автор

Характеристика

Тіло коротке (максимальна довжина 43,5 мм), вкрите ктеноїдною (із зубчастим заднім краєм) лускою. Потилиця, передня частина спини до початку першого спинного плавця, зяброві кришки і груди голі. Черевце частково вкрите циклоїдною (з рівним краєм) лускою. Голова велика, із заокругленим профілем, нижня щелепа трохи висунута вперед. Очі великі, розташовані біля верхнього профіля голови. Рот невеликий, скошений вгору. Черевний присосок повний, не досягає анального отвору. Грудні плавці великі, заокруглені, їхні кінчики досягають вертикалі початку другого спинного плавця. Волосоподібних променів у грудних плавцях немає, кінчики верхніх трьох променів не пов’язані мембраною. Є два розділені спинні плавці. Перший промінь першого спинного плавця коротший за наступні. Хвостовий плавець заокруглений. Зазвичай має жовтувате або зеленувато-сіре забарвлення зі слабко вираженими вертикальними смугами, є слабко виражені жовта смуга і плями на голові, плавці прозорі, з дуже блідими жовтими плямами і каймою. Забарвлення загалом подібне до бичка-зебри (Zebrus zebrus), але значно блідіше.

Поширення та екологія

До початку 2000-х вид вважали ендеміком Егейського моря і Адріатичного моря. Згодом з’явилися відомості про знахідки бичка великоголового в Середземному морі, Чорному морі, де він тепер відомий як адвентивний вид, що формує вторинний ареал. В Україні вперше виявлений у Севастопольській бухті (2009, 2010), де формує самостійну популяцію. Належить до полігалінної групи бичкових риб. Мешкає у воді солоністю 16–35 ‰. Біологічні особливості маловивчені. Спосіб життя прихований, мешкає у прибережних біотопах скель і каменів, зазвичай у заглибинах і тріщинах скель, мідійних друзах, але може траплятися і на м’яких ґрунтах на глибині до 25 м. У межах природного ареалу період розмноження починається в травні. Територіальний вид, агресивний як відносно особин свого виду, так і щодо інших дрібних видів риб. Живиться ракоподібними з підкласу веслоногі раки.

Охорона

Занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.

Додатково

У межах природного ареалу бичок великоголовий може подвоювати свою популяцію протягом 15 місяців.

Література

Щербуха А. Я. Риби України. Київ : Видавництво Раєвського, 2013. 256 с.
Манило Л. Г. Рыбы семейства Бычковые (Perciformes, Gobiidae) морских и солоноватых вод Украины. Киев : Наукова думка, 2014. 244 с.
Nelson J. S., Grande T. C., Wilson M. V. Fishes of the World. 5th ed. Hoboken : John Wiley & Sons, 2016. 752 p.
Паньков А. В., Пєсков В. М., Маніло Л. Г. Фауна бичкових риб (Gobiiformes: Gobiidae) річкових басейнів Північно-Західного Причорномор’я України та суміжних територій // Гідробіологічний журнал. 2020. № 56 (4). P. 21–33.
Parenti P. A Checklist of the Gobioid Fishes of the World (Percomorpha: Gobiiformes) // Iranian Journal of Ichthyology. 2021. № 8. P. 1–480.
Langeneck J., Putignano M., Pasqua M. Del et al. The Uncommon Cryptobenthic Millerigobius macrocephalus (Actinopterygii: Gobiidae) Along the Coast of Salento, with a Revision of its Distribution in Italian Waters // Thalassia Salentina. 2024. № 45. P. 95–108.