Бешт

Автограф Бешта

Молитовник, що належав Бешту

Бешт [івр. בעש"ט , акронім від Ба̀ал Шем Тов (בעל שם טוב; BaShT — володар доброго імені); справжнє ім’я — Ісрае́ль Бен Еліе́зер (שראל בן אל'עזר'); бл. 1698, містечко Окопи, тепер село Борщівського району Тернопільської обл., Україна — 22 травня 1760, м. Меджибіж, тепер селище Летичівського району Хмельницької обл., Україна] — релігійний діяч, основоположник і натхненник хасидизму в Східній Європі.

Бешт (בעל שם טוב)
Справжнє ім’я	Ісраель Бен Еліезер
Народження	бл. 1698«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1698.
Місце народження	Окопи
Смерть	22.05.1760
Місце смерті	Меджибіж
Місце поховання	Меджибіж
Напрями діяльності	богослов'я, подвижництво
Традиція/школа	хасидизм

Життєпис

Життєпис Ісраеля Бен Еліезера відтворено частково за спогадами його учнів, частково — з переказів, які нерідко містили фантастичні сюжети.

Народився, за панівною версією, 1698 у містечку Окопи Подільського воєводства Речі Посполитої у бідній родині літніх батьків. Рано осиротів, закінчив хедер (початкову єврейську школу), був помічником меламеда (учителя) і служкою у синагозі. Одружився у 18 років, рано овдовів. Мандрував єврейськими містечками Східної Галичини, де виконував роботу шохета (ритуального різника). 1727 одружився вдруге, у шлюбі мав двох дітей.

Заробляв на життя фізичною працею: випалював вапно і деревне вугілля у Карпатах, де, за переданням, йому «відкрився Господь». Став відомим як кабаліст-цілитель тілесних і душевних недугів, наділений даром творити чудеса, за що удостоївся іменування «баал шем» (у єврейській традиції — назва кабалістів-практиків, провидців і чудотворців). Додане до титулу слово «тов» (добрий) завершило нове ім’я Ісраеля (Баал Шем Тов, скорочено — Бешт).

Набув відомості й визнання за доброту, скромність, щиру простоту і веселий норов.

На поч. 1740-х (за ін. джерелами — у 1737) оселився у м. Меджибожі, яке стало місцем його подвижницької діяльності; тут згуртувалися десятки учнів і послідовників. Решту життя присвятив поширенню свого вчення, яке отримало назву хасидизм (від івр. חסידות — благочестивий, побожний). Центр руху лишався у м. Меджибожі, але Бешт зі своїми учнями мандрував містечками Поділля, Волині й Галичини, набуваючи нових прихильників. До часу його смерті нараховувалось понад 10 тис. прибічників хасидизму на означених землях. Уславився далеко поза межами регіону.

Похований на єврейському цвинтарі смт Меджибожа. Його могила є місцем паломництва хасидів з усього світу.

Погляди

Клойз (хасидська синагога) Бешта, відбудований у смт Меджибожі

На відміну від прибічників кабали, які базують своє вчення на інтелектуальному осягненні Бога, Бешт заклика́в зосередитися на пристрасній вірі, що доступна кожній пересічній (навіть неграмотній) людині й надає можливість досягти висот Тори. Метою такої містичної практики є запозичена з Тори ідея «двекут» (букв. прилипання) — єднання з Богом, усвідомлення присутності у світі Творця, союз з яким передбачає повне підкорення людського Его Богові. Для цього достатньо з радістю (що межує з екзальтацією) прийняти служіння Господу через виконання «міцвот» (заповідей) і пристрасну молитву, в якій людина долає межі власної матеріальності та досягає своєї істинної духовної природи.

Чільне місце у вченні посідає особа цадика (праведника) — так хасиди називали духовних наставників, котрих вважали святими і чий авторитет був незаперечним. Головною місією цадика вважав не аскетизм, спрямований на пізнання вищого сенсу буття, а духовне учительство народу. Він — посередник між Творцем і людьми, покликаний навчити людей (зокрема й грішників) служінню єдиному Богові через повсякденні справи.

Бешт був противником частих постів і надмірного осуду людей; наголошував на трьох головних цінностях для людини: любові до Бога, любові до людей, любові до Тори.

Учення лягло в основу широкого містичного релігійного руху в юдаїзмі.

Бешт не залишив після себе письмових праць (за винятком кількох листів), не виступав з публічними промовами. Його висловлювання та повчання в афористичній формі були записані учнями, які згодом поширили і розвинули ідеї хасидизму.

Найадекватнішим викладом його вчення вважають книгу «Толдот Яаков Йосеф» Яківа Йосефа з Полонного, текст якої створювався під орудою самого Бешта, чи з ним узгоджувався. Відомою антологією висловів, що їх приписують Ісраелю бен Еліезеру, є також збірка «Вінець доброго імені» (1795), яка мала значне число перевидань.

Більшість міркувань Бешта, присвячених хасидському рухові, увійшли до збірки «Баал Шем Тов», уперше виданій у м. Варшаві (1938).

Визнання

Некрополь у смт Меджибожі, де похований Бешт

Після смерті Бешта, завдяки його знаним учням (як-от його наступник на чолі спільноти Дов Бер Магід з Межиріча, Пінхас з Корця, Яків Йосеф з Полонного, Йехіель Міхаель зі Золочева, Ісраель Хріф з Сатанова, Меїр Марголіус з Острога, Нахман з Городенки та ін.) хасидизм набрав значного розмаху, попри опір учених-талмудистів, патронів польських та литовських єврейських громад, які відмовляли Бешту в галахічному авторитеті й належній ерудиції.

В роки очільництва Дов Бера хасидський рух поширився на всю Україну і значну частину Білорусі, а його численні учні втягнули в орбіту хасидизму майже всю Польщу, потім — Угорщину і Румунію. Великі хасидські общини з’явились в Ізраїлі й США.

Поступово традиційний юдаїзм визнав хасидизм серед своїх напрямів. Через півстоліття після смерті Бешта практично половина єврейського населення Східної Європи долучилася до вчення, якому надають значення перевороту в духовній історії євреїв, динамічної й творчої сили ортодоксального юдаїзму.

Найпершою і найзначнішою збіркою переказів про життя і діяльність Ісраеля бен Еліезера є книга Бера бен Шмуеля «Славослів’я Бешту» (1814), що зазнала частих перевидань. Попри численні фантастичні сюжети (чудеса, спілкування з потойбіччям, телепатичний вплив на події тощо), книга слугує джерелом вивчення як біографії самого Бешта, так і історії раннього хасидизму.

До місця поховання Баал Шем Това в смт Меджибіж з’їжджаються прочани-хасиди для молитви і відзначення початку свята Шавуот. У 2000, до 300-річчя Бешта, поряд із цвинтарем звели нову синагогу, а також готелі для паломників і мікву (ритуальну купальню).

Бешту присвячена спеціальна експозиція в музеї смт Меджибожа.

Афоризми

Спершу пізнай зло, щоб уникати його. Потім пізнай добро, щоб творити його
Хто живе в радості — той виконує волю Творця
Хто хоче витягти ближнього з бруду, мусить сам вступити в бруд, аби простягти руку допомоги
Благословення друга важливіше за благословення ангела
Я вийду в одні двері й увійду в інші (передсмертні слова)

Додатково

Станом на 2021 достовірне зображення Бешта невідоме. Портрет роботи художника Джона Коплі (США), що оприлюднений у різних друкованих виданнях та на численних сайтах, як стало достеменно відомо, є зображенням іншої людини — кабаліста й алхіміка Шмуеля Фалька (1710–1782; вихідця з Галичини, котрий емігрував до м. Лондона), теж носія титулу Баал Шема.
З карпатським періодом життя Ісраеля Бен Еліезера пов’язують легенду про його знайомство з Олексою Довбушем — ватагом опришків, яким Ісраель допоміг переховатись у своїй печері. За це Олекса начебто подарував своєму рятівнику люльку, з якою той не розлучався до кінця життя, хоча й не палив.
Синагога (клойз), у якій служив Бешт, простояла до Другої світової війни, коли була знищена нацистами. Тепер на її місці — копія, відтворена в 2000–2004 за старими світлинами.

Література

Rosman M. Miedzyboz and Rabbi Israel Baal Shem Tov // Zion. 1987. Vol. 52. Is. 2. P. 177–189.
Schochet J. I. Tzava'at Harivash Testament of Rabbi Israel Baal Shem Tov. Brooklyn; New York : Kehot Publication Society, 1998. 186 p.
Chapin D., Weinstock B. The Road from Letichev: The History and Culture of a Forgotten Jewish Community in Eastern Europe : in 2 vol. San Jose : Writer's Showcase, 2000. Vol. 1. 446 p.
Buxbaum Y. The Light and Fire of the Baal Shem Tov. New York : Continuum, 2005. 420 р.
Горин Б., Зингер Н. Шивхей Бешт. Хвалы Исраэлю Бааль-Шем-Тову / Пер. с ивр. Москва : Книжники ; Лехаим, 2010. 624 с.
Дубнов С. М. История хасидизма. Москва : Мосты культуры ; Иерусалим : Гешарим, 2014. 616 с.
Шолем Г. Основные течения в еврейской мистике / Пер. с англ., ивр. Москва : Мосты культуры ; Иерусалим : Гешарим, 2016. 512 с.
Лексберн А. Бааль-Шем-Тов. Основатель хасидизма. Киев : СООР Media, 2017. 160 с.
Baumgarten J. Le Baal Shem Tov: Mystique, magicien et guérisseur. Paris : Albin Michel, 2020. 208 p.
Исраэль бен Эли‘эзер Ба‘ал-Шем-Тов // Электронная еврейская энциклопедия. URL: https://eleven.co.il/judaism-trends/hasidism/11862/