Бернвард Гільдесгаймський

Файл:Bernwardsdenkmal (2019).jpg

Пам'ятник св. Бернварду в м. Гільдесгаймі

Бе́рнвард Гільдесгай́мський (Бернвард з Гільдесгайма; лат. Bernwardus Hildeshamensis; нім. Bernward von Hildesheim; дата і місце народження достеменно невідомі, бл. 950 або 960, Саксонське герцогство, тепер Німеччина — 20.11.1022, м. Гільдесгайм, тепер земля Нижня Саксонія, Німеччина) — релігійний діяч, митець, святий Католицької церкви.

Бернвард Гільдесгаймський (Bernward von Hildesheim)
Народження	бл. 950 або 960«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.95.
Місце народження	Німеччина
Смерть	20.11.1022
Місце смерті	Гільдесгайм
Напрями діяльності	релігія, церковне адміністрування, мистецтво
Традиція/школа	католицизм

Життєпис і діяльність

Походив зі знатної саксонської родини. Рано втратив батьків; відомо, що дядько був єпископом Утрехтським, тітка — абатисою монастиря.

Бл. 965 навчався у кафедральній школі м. Гільдесгайма, виявив здібності до образотворчого мистецтва. Продовжив навчання у м. Майнці (Німеччина). Висвячений на пресвітера архієпископом Майнцьким. Став одним із найосвіченіших людей свого часу, знався на математиці, експериментальній хімії, медицині, ливарній та ювелірній справі, архітектурі, живописі тощо.

Від 987 — придворний капелан, з 988 або 989 — вихователь юного короля Оттона ІІІ. Від 993 — єпископ Гільдесгайма. Опікувався життям і безпекою дієцезії, розташованої у прикордонні. За його наказом зведено міські стіни з вежами, засновано замки й укріплення (як для захисту прикордонних територій від норманів, так і для упокорення й християнізації сусідніх слов’янських племен). Докладав зусиль для зміцнення церковної дисципліни, сприяв Клюнійській реформі, ввів у практику виїзні церковні суди; відкрив школу (в якій сам викладав основи мистецтв) і скрипторії. Заснував низку монастирів, зокрема бенедиктинський монастир Св. Михаїла у Гільдесгаймі (Michaeliskirche, пам’ятка романської архітектури 11 ст.), ченцем якого став у передтижні смерті. Від 1985 монастир разом із кафедральним собором Вознесіння Діви Марії входять до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (див. Гільдесгаймський собор Святої Марії та церква Святого Михаїла).

У 1000–1001 супроводжував Оттона ІІІ в Італію, брав участь у придушенні повстання в м. Римі; пізніше — у військових походах проти Балдуїна ІV Фландрського (1006).

Брама Бернварда. Фото О. Арістова

Був покровителем художніх ремесел і книжної справи; заснував майстерні, відомі декоративно-прикладними і ювелірними виробами, унікальними творами живопису, ливарного мистецтва, архітектури. Найбільшої відомості серед витворів, що дійшли до нашого часу, зажили: «брама Бернварда» (бл. 1015, бронза, тривимірне литво) із сюжетами зі Святого Письма (т. з. Біблія бідних); «колона Бернварда» (бронза, створена за зразком колони Траяна в Римі) зі сценами мучеництва Ісуса Христа; оздоблене розп’яття, а також підсвічники (срібне литво), посох абата, хрест, чаша Вечері Господньої, створення яких приписують безпосередньо діячеві.

Все своє майно заповів абатству Св. Михаїла. Західну крипту собору визначив як місце майбутнього поховання (де і був спершу похований), освятив 29.09. 1015. Крипту дотепер використовують для католицьких богослужінь.

Хоча порожній саркофаг Бернварда (як вважають, був власноруч створений ще за життя) зберігається в церкві Св. Михаїла (тепер — храм Євангелічної церкви), але його мощі спочивають у католицькій церкві Св. Марії Магдалини (Magdalenenkirche).

Визнання

Канонізований папою Целестіном ІІІ бл. 1192 (вважається першим серед саксонських святих), пам'ять святого згадують 20 листопада. Вшановують також і серед низки православних єпархій (у діаспорі) та в Румунській православній церкві. Від 1194 вважається св. покровителем ювелірів.

Визнаний фундатором Гільдесгаймської школи мистецтв.

Життєпис святого був укладений на початку 11 ст. його наставником, монахом Тангмаром Гільдесгаймським.

У м. Гільдесгаймі споруджені пам’ятники св. Бернварду, найдавніший — з 1893. Чимало церков у дієцезії названі на честь святого.

Джерела

Thangmarus Hildesheimensis. Vita Bernwardi: das Leben des Bischofs Bernward von Hildesheim. Hildesheim : Bernward, 1993. 102 p.

Література

Tschan F. J. St. Bernward of Hildesheim : in 3 vol. Notre Dame : University of Notre Dame Press, 1942–1952.
Krause-Zimmer H. Bernward von Hildesheim und der Impuls Mitteleuropas. Stuttgart : Freies Geistesleben, 1984. 276 р.
Nowak J. Bernwand von Hildesheim. Hildesheim : Bernward, 1993. 122 p.
Gallistl В. Bernward of Hildesheim: a Case of Self-Planned Sainthood? // The Invention of Saintliness / Ed. by A. Mulder-Bakker. London : Routledge, 2002. Р. 145–162.
Doussemer D. C. Auf Bischof Bernwards Spuren. Eine Erzählung im Rhythmus der Jahrhunderte. Hildesheim : Arete, 2017. 140 p.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Бернвард Гільдесгаймський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернвард Гільдесгаймський (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.12.2021