Белзьке воєводство

Бе́лзьке воєво́дство (пол. Wojewódstwo bełskie, лат. Palatinatus Belzensis) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського (з 1569 — у складі Речі Посполитої) в історичній області Червона Русь.

Історична довідка

Разом з іншими українськими воєводствами королівства і трьома (Сандомирським, Краківським та Люблінським воєводствами) воєводствами на території Польщі входило до складу Малопольської провінції. Межувало з Люблінським, Волинським воєводством, Руським воєводством. Було представлене в Сенаті чотирма сенаторами — два більші сенатори (воєвода й каштелян белзькі) і два менші сенатори (каштеляни любачувський і буський).

Адміністративний центр — м. Белз. Складалося з п’яти повітів — Белзького (центр — м. Белз), Буського (центр — м. Буськ), Городельського (центр — м. Городло, тепер с. Городло Грубешувського повіту Люблінського воєводства), Грабовецького (центр — м. Грабовець, тепер с. Грабовець Замостського повіту Люблінського воєводства, Польща) і Любечувського (центр — м. Любачув, тепер центр повіту в Підкарпатському воєводстві; Польща). Одне з найменших за площею воєводств Речі Посполитої. Станом на 17 ст. до його складу входили 33 міста й містечка і 483 села, площа складала близько 8 900 км². У другій половині 16 ст. чисельність населення складала понад 57 тисяч. Згідно зі статистичними даними, укладеними після проведення люстрації димів і подання людності Королівства Польського 1789–1790, чисельність населення залишків території воєводства після приєднання основної його частини до Австрійської імперії становила 5 934 особи.

Утворилося зі складу Белзької землі (колишнє Белзьке князівство). Поступова полонізація тут розпочалася наприкінці 14 ст., після приєднання Белзької землі до Мазовецького князівства (перебувало васальній залежності від Королівства Польського) й початку надання земельних наділів шляхті з цього князівства. Белзьку землю приєднано до Королівства Польського 1462 після смерті князя Плоцького Владислава ІІ разом із рештою його володінь (князі Плоцькі — одна з гілок князів Мазовецьких, князь Владислав ІІ помер, не маючи нащадків).

Невдовзі після приєднання до Королівства Польського Белзьке воєводство стало одним із центрів торгівлі сільськогосподарською продукцією (передусім зерном) та виробництва зерна. Цьому сприяло його розташування на р. Західному Бузі (притока р. Нарева, що є притокою р. Вісли).

Під час повстання під проводом Б.-З. Хмельницького Белзьке воєводство (крім укріплень самого м. Белза) на короткий час зайняло козацьке військо (жовтень–грудень 1648).

Більшість території воєводства вилучено зі складу Речі Посполитої під час Першого поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі) і приєднано до Округу (циркулю) Замостя (згодом реорганізований у Белзький округ) у складі Королівства Галичини і Лодомерії. У складі Речі Посполитої залишилися м. Дубенка (тепер с. Дибенка Хелмського повіту Люблінського воєводства), містечко Коритниця (тепер с. Коритниця Володимирського району Волинської області) та кілька сіл. Адміністративно воєводство продовжувало існувати до Другого поділу Польщі (1793) і поділу залишків його території між новоутвореними Хелмським і Володимирським воєводствами. Фактичним його центром 1772–1793 було м. Дубенка.

Література

Коструба Т. Белз і Белзька земля від найдавніших часів до 1772 року. Нью-Йорк; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1989. 165 с.
Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Województwo bełskie od schyłku XIV do początku XVII w. Warszawa : Instytut archeologii i etnologii PAN, 1993. 388 p.
Косів М. Місто Белз: Історико-краєзнавчий нарис. Львів : Каменяр, 2005. 63 с.
Яремчук А. Еволюція державно-правових відносин на території Русі у XV–XVI ст. (на прикладі Руського та Белзького воєводств) // Релігія та соціум. 2014. № 3–4. С. 78–83.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Белзьке воєводство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Белзьке воєводство (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.01.2024