Бахматюк, Олександр Петрович
Бахматю́к, Олекса́ндр Петро́вич (Олекса; Бахматник, Бахметюк, Бахмінський, Бахмітський, Бахміцький; 10.12.1820, м. Косів, тепер Івано-Франківської області, Україна — 15.03.1882, там само) — народний майстер художньої кераміки, представник косівської школи керамічного розпису.
|
Бахматюк, Олександр Петрович | |
|---|---|
| Народження | 10.12.1820 |
| Місце народження | Косів |
| Смерть | 15.03.1882 |
| Місце смерті | Косів |
| Напрями діяльності | гончарство |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Медалі | «Медаль за заслуги» (1877) |
Життєпис
Народився у сім’ї гончаря. 1810 батько з Центральної України переселився до м. Косова, виготовляв простий (неполив’яний) посуд.
Навчався гончарної справи у місцевого майстра І. Баранюка. Після смерті батька (1851) працював у його майстерні.
Період розквіту творчості — близько 1850−1870.
Учасник етнографічних виставок у містах Відні (1873, Австрія), Львові (1877), Коломиї (1880, обидва — тепер Україна).
Творчість
Творчий доробок митця становить майже тисячу предметів декоративно-ужиткової кераміки, зокрема майоліки. Як і більшість майстрів косівської кераміки, в оздобленні поєднував техніки ритування (на побілкованій поверхні дерев’яною паличкою, голкою, цвяхом або гачком «дряпали» узори) і ріжкування (нанесення кольорової глини за допомогою ріжка). Рідше траплялися фляндровані (розпис кольоровими глинками по сирій обливці) елементи, зокрема «віночок» довкола країв кахлів тощо.
Прославився виготовленням кахлів і печей (відомо близько 150; здебільшого датовані — одна з перших печей зроблена 1847). Переважали квадратні кахлі, рідше траплялися прямокутні, раритетними є увінчувальні (завершальні) у вигляді великого трикутника (1847, 1875). Виробляв не лише кахлі різної форми (лицьові й кутові виповнювальні, пояскові, карнизні та завершальні), а й елементи печі, такі як «шишки», що надавали їй витонченості.
Серед асортименту виробів майстра є святковий посуд (великі й малі миски, полумиски, дзбанки, горнятка-«водопійча», калачі, пасківники), освітлювальні прилади (канделябри, свічники-«поставники»), вироби церковного призначення (чаші, дискоси).
У розписах майстер поєднував геометрично-рослинні композиції з мотивами багатопелюсткових розет, виноградних грон, трилисників, пальмет, звивистих гілок, «букетів», «вазонів», хрестів найрізноманітніших модифікацій. Рослинні мотиви Бахматюка впізнавані за формою та стилем наповнення, зокрема мотивом «ільчастого письма». Від прізвища майстра з’явилася назва мотиву багатопелюсткової розети із зигзагоподібним обрамленням — «бахмінщина». Типовими для декору виробів Бахматюка були зображення птахів (голубів, півнів, павичів), риб і тварин (волів, цапів, оленів, ведмедів, левів).
Християнська іконографія на площинах кахлів представлена образами Богородиці з Дитям, Миколая Чудотворця, святих Варвари, Катерини, Юрія Змієборця, Кирила Філософа і Мефодія, сценами Страшного суду, зображеннями церков і дзвіниць.
Особливий талант майстра виявився в подачі жанрових сценок, зокрема пов’язаних з певною діяльністю (орач, мисливець, музикант, танцюрист, ткач, гончар, писар, жандарм, жовнір), місцевими звичаями та обрядами (сценки з водінням ведмедя, возінням тещі на тачці, зображенням «виїзду» — на одній кахлі чи «панського виїзду» — на двох кахлях) мешканців Гуцульщини. В образах гончар зумів майстерно передати як серйозні, так і сатиричні нотки.
У декорі дзбанків Бахматюк здебільшого застосовував симетричні чи асиметричні рослинні мотиви, хоча траплялись композиції з хрестами на підставках або в колі. Малі хрести в колах могли міститися на різних частинах виробу, зокрема на шийці, плічках або корпусі посудини. Великі мотиви хрестів інколи вкривають корпус дзбанка з обох боків від вуха або розташовані в центрі. У розписах дзбанків рідше бачимо сюжетні сценки «в корчмі» або зображення однієї чи трьох церков. В основі оздоблення горняток («водопійч») і калачів, які призначалися для перенесення і тримання свяченої води, майстер використовував геометрично-рослинні композиції з мотивами розет, гілок, «гірлянд», «вазонів», «ільчастого письма», хрестів (грецького або латинського типів).
Такі мотиви бачимо й у декорі мисок і полумисків з вертикальною або центричною структурою. Ретельній обробці піддавалися не лише дно та боки виробів, а й береги. Інколи трапляються побутові сценки, зокрема композиції «в корчмі», зображення церков і дзвіниць.
Автор численних свічників на одну свічку («поставників»), які парами замовляли для церков або помешкань заможних господарів. Шийку і корпус виробів оздоблено кількома кільцеподібними потовщеннями, геометричними мотивами та рядами глиняних кульок («ґудзиків»). У прикрашенні основи — мотиви багатопелюсткових розет, тюльпанів, дзвінків, гілок або хрестів, укладених горизонтально. Раритетними вважають два канделябри з керамічною основою та металевими лійками для сімох свічок.
Вироби Бахматюка зберігаються в музеях України (у містах Івано-Франківську, Києві, Коломиї, Косові, Львові, Чернівцях) та зарубіжних країн (Австрії, Молдови, Польщі, Румунії, Російської Федерації, Угорщини), а також у приватних колекціях.
Нагороди та визнання
На Крайовій рільничій та промисловій виставці у м. Львові (1877) нагороджений «Медаллю заслуги» і п’ятьма золотими дукатами.
На честь Бахматюка названо вулицю у м. Коломиї (1990).
Укрпошта видала поштовий конверт та марку до 200-річчя від дня народження Бахматюка.
Косівська районна рада заснувала районну премію імені Бахматюка для відзначення місцевих майстрів кераміки (1993).
Додатково
Наприкінці 1870-х — на початку 1880-х Бахматюку в роботі допомагали доньки Анна та Розалія, які продовжували гончарювати певний час після його смерті.
Про надзвичайну поливу на виробах Бахматюка писали в окремих дослідженнях та некролозі у газеті «Діло» за 15.03.1882.
Твори
- Олекса Бахматюк / Упоряд. Ю. П. Лащук. Київ : Мистецтво, 1976. 96 с.
- Мальована кераміка Косова та Пістиня ХІХ — початку ХХ століть / Упоряд.: Г. Івашків, Т. Лозинський. Львів : Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ, 2012. 408 с.
Література
- Матейко К. І. Народна кераміка західних областей Української РСР. Київ : Академія наук Української РСР, 1959. 108 с.
- Лащук Ю. Косівська кераміка. Київ : Мистецтво, 1966. 98 с.
- Івашків Г. Декор української народної кераміки ХVІ — першої половини ХХ століть. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2007. 544 с.
- Івашків Г. Феномен косівської кераміки // Пам’ятки України. Історія і культура. 2018. № 10–12. С. 12–22.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Івашків Г. М. Бахматюк, Олександр Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бахматюк, Олександр Петрович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2023
