Батьки-засновники Європейського Союзу

Батьки́-засно́вники Європе́йського Сою́зу — політичні, громадські та державні діячі, ініціатори та лідери руху за європейську єдність, наслідком якого стало створення ЄС. Кількість і список батьків-засновників ЄС не є сталим. В офіційному виданні Європейської комісії 2013 названо 11 осіб. Усі вони (крім В. Черчилля) були громадянами країн «внутрішньої шістки» — країн-засновниць ЄС (Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди).

Перелік засновників ЄС

К. Аденауер — перший канцлер Німеччини. Підписав договір із Францією, що припинив тривалу ворожнечу між двома країнами. Один із засновників Європейського співтовариства вугілля та сталі (1952).

Ж. Беш (1887–1975; Люксембург) — прем’єр-міністр Люксембурга. Один із засновників Митного союзу Бенілюксу, Європейського співтовариства вугілля та сталі, Європейського економічного співтовариства (1957).

Й. В. Беєн (1897–1976; Нідерланди) — міністр закордонних справ Нідерландів. Автор ідеї спільного ринку європейських країн. Зіграв ключову роль у підготовці Римського договору, яким було засновано Європейське економічне співтовариство (1957).

В. Черчилль — прем’єр-міністр Великої Британії, один із перших запропонував ідею ЄС («Сполучених Штатів Європи»).

А. де Гаспері (1881–1954; Італія) — прем’єр-міністр та міністр закордонних справ Італії. В історії європейської інтеграції зіграв роль посередника між Німеччиною та Францією, розділених досвідом майже столітньої війни. Перший президент Парламентської асамблеї Європейського співтовариства вугілля та сталі (1954).

В. Гальштайн (1901–1982; тепер Німеччина) — міністр закордонних справ Німеччини. Автор і захисник ідеї конфедеративної «Європи держав». Прихильник створення європейського оборонного співтовариства. Перший президент Європейської комісії в Європейському економічному співтоваристві (1958).

С. Мансголт (1908–1995; Нідерланди) — автор плану спільної аграрної політики країн-учасниць Європейського економічного співтовариства. Перший уповноважений Європейської Комісії з питань сільського господарства (1958). Віцепрезидент (1958–1972) та 4-й президент (1972–1973) Європейської комісії.

Ж. Моне — економіст, дипломат. Висунув ідею наднаціонального контролю виробництва вугілля та сталі в Німеччині та Франції. Ця ідея стала підґрунтям створення Європейського співтовариства вугілля і сталі — попередника Європейського економічного співтовариства, а згодом і ЄС.

Р. Шуман — міністр закордонних справ Франції, ініціатор утворення Європейського співтовариства вугілля і сталі. Президент Європейського парламенту (1958–1960). Декларацію Шумана 09. 05. 1950 (див. Шумана план) уважають першим актом, що заклав основи ЄС.

П.-А. Шарль Спаак (1899–1972; Бельгія) — прем’єр-міністр Бельгії, один із засновників Митного союзу Бенілюксу. Голова комітету з підготовки Римського договору (1957).

А. Спінеллі (1907–1986; Італія) — член Європейського парламенту, радник італійського уряду, автор ідеї федералізації Європи. Уважають, що його план став основою Маастрихтського договору 1992.

Література

The Founding Fathers of the EU. Luxembourg : Publications Office, 2013. 28 p. URL : https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/68bdd08f-bc32-4cf3-b714-fe6237052617
The Oxford handbook of the European Union / Ed.: E. Jones, A. Menon, St. Weatherill. Oxford : Oxford University Press, 2014. 894 p.
The Cambridge history of the European Union : in 2 vol. / Ed.: M. Segers, St. van Hecke. Cambridge : Cambridge University Press, 2023.

Автор ВУЕ

Н. М. Крестовська

Покликання на цю статтю: Крестовська Н. М. Батьки-засновники Європейського Союзу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Батьки-засновники Європейського Союзу (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.12.2025