Барбітал

Структурна формула барбіталу

Барбітал — снодійний лікарський засіб; 5,5-діетилбарбітурова кислота, C₈H₁₂N₂O₃, молярна маса — 184,193 г/моль.

Зміст

1 Історія
2 Характеристика
- 2.1 Показання
3 Протипоказання
4 Побічні ефекти
5 Література
6 Автор ВУЕ

Історія

Хімік Г. Е. Фішер і доктор медицини Йозеф фон Мерінг (28.02.1849 — 05.01.1908; тепер Німеччина) у 1903 розробили ліпофільну похідну барбітурової кислоти — барбітал; виявили, що він викликає сон у собак та має седативні властивості. Барбітал став першим седативним препаратом на основі барбітуратів, з 1904 під торговою маркою «Веронал» виготовлявся компанією «Баєр» (нім. «Bayer»). Розчинну сіль барбіталу під назвою «Мединал» випускала компанія «Шерінг» (нім. «Schering»). З 1903 і до середини 1950-х препарат використовували як снодійне.

Характеристика

Барбітал — білий кристалічний порошок, злегка гіркий на смак. Малорозчинний у воді, розчиняється у спирті етиловому, хлороформі, ефірі. Легко розчиняється в лугах і розчинах карбонату натрію з утворенням солей. Температура плавлення — 189–191°С. При сплавленні препарату з NaOH виділяється амоніак. Якщо цей сплав розчинити у воді й підкислити розчин розбавленою сульфатною кислотою, спостерігається виділення бульбашок вуглекислого газу і з’являється запах згірклого масла. Як фармацевтичний препарат застосовується і натрієва сіль барбіталу. Схема синтезу барбіталу включає два етапи:

отримання відповідного естеру малонової кислоти;

конденсацію отриманого естеру з сечовиною у присутності натрію алкоголяту в розчині абсолютного спирту.

Ідентифікацію барбіталу проводять фізико-хімічними методами (інфрачервоною спектроскопією, визначенням температури плавлення, хроматографією у тонкому шарі тощо). Барбітал також виявляють шляхом утворення комплексних солей з катіонами важких металів (у реакції з купрум (ІІ) сульфатом у присутності калію гідрокарбонату і калію карбонату дає синє забарвлення і осад червоно-бузкового кольору), реакцією утворення забарвлених продуктів під час конденсації, утворенням солей дизаміщених похідних оцтової кислоти та реакціями на функціональні групи.

Показання

Барбітал є традиційним снодійним і седативним лікарським засобом. Його призначають при епілепсії, правцеві, атеросклерозі; застосовують для місцевого знеболювання, як загальний і внутрішньокістковий наркоз. Барбітал повільно всмоктується у шлунково-кишковому тракті — через пів години у плазмі крові міститься 20–40 % препарату. Також повільно виводиться з організму — період напіврозпаду триває від 2,5 до 3,5 діб (залежно від віку), барбітал виявляють і через десять діб після вживання. Більша частина дози виводиться нирками у незмінному вигляді, незначна частина барбіталу виділяється із сечею у вигляді метаболітів.

Протипоказання

Чутливість до медикаменту, печінкова порфірія, особливо її гострі форми, хронічний алкоголізм, печінкова кома, ниркова, надниркова та/або печінкова недостатність, захворювання дихальної системи (бронхіальна астма, дихальна недостатність, тахікардія), гіпотензія артеріальна, атеросклероз у вираженій стадії, анемія, діабет цукровий, депресія із суїцидальною схильністю, різні види гіперкінезу і дискінезії, тиреотоксикоз. Препарат не рекомендується вживати під час вагітності та лактації у зв’язку з високим проникненням через плаценту і в материнське молоко. Барбітал у високій концентрації накопичується в мозку і печінці плода, що негативно впливає на його розвиток.

Побічні ефекти

Загальна слабкість, розбитість, нудота, блювота, головний біль. Одним із побічних впливів є звикання до препарату (за 15 днів звичка переростає у психологічну залежність, а через 1–3 місяці виникає залежність, що призводить до потреби збільшувати щоденну дозу препарату). Втрата контролю над дозуванням спричиняє інтоксикацію та загрожує пригніченням дихальних і серцево-судинних центрів. За передозування виникає стан загальної анестезії з подальшою зупинкою серця або дихання. Летальною для людини є доза від 2 г барбіталу.

Література

Shidate M., Watanabe M., Odashima S. Effect of Barbital on Carcinogenic Action and Metabolism of 4-dimethylaminoazobenzene // GANN Japanese Journal of Cancer Research. 1967. № 58 (3). P. 267–281.
Silberstein S. D., McCrory D. C. Butalbital in the Treatment of Headache: History, Pharmacology, and Efficacy. Headache // The Journal of Head and Face Pain. 2001. № 41(10). Р. 953–967.
Туркевич М., Владзімірська О., Лесик Р. Фармацевтична хімія. Вінниця : Нова Книга, 2003. 464 с.
Мороз А. С., Луцевич Д. Д., Яворська Л. П. Медична хімія. Вінниця : Нова Книга, 2008. 776 с.
Norn Sv., Permin H., Kruse E. et al. On the History of Barbiturates // Dansk Medicinhistorisk Arbog. 2015. № 43. P. 133–151.
Skibiski Je., Abdijadid S. Barbiturates // National Library of Medicine. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK539731/