Анемія

Анемі́я (грец. ἀναιμία — безкрівʼя) — клініко-гематологічний синдром, для якого характерне зменшення кількості еритроцитів та/або зниження рівня гемоглобіну в крові.

Анемія може бути як самостiйним захворюванням, так i синдромом рiзних захворювань. Розвиток анемії може бути зумовлений генетичними факторами (серпопастоклітинна анемія), характером харчування, гормональними порушеннями, захворюваннями кишківника, печінки, нирок, автоімунними станами, оперативним втручанням тощо. Нерідко анемія є супутнім симптомом інфекційних захворювань й онкологічних хвороб. Рефрактерні анемії є проявом мієлодиспластичного синдрому.

За механізмом усі анемії поділяють на три групи:

анемії через порушення кровотворення (дефіцитні, апластичні, рефрактерні);
анемії внаслідок підвищеного руйнування еритроцитів (гемолітичні);
анемії, пов’язані з крововтратою (постгеморагічні).

Діагностують анемію за результатами клінічного аналізу крові. Ступінь еритроцитопенії відрізняється за різних форм анемії. У разі залізодефіцитної анемії на тлі хронічних крововтрат кількість еритроцитів може бути в нормі або нерізко зниженою — 3,0–3,6 × 10¹²/л. За гострої крововтрати, В₁₂-дефіцитної, гіпопластичної та гемолітичної анемії після гемолітичного кризу може знижуватися до 1,6–1,0 × 10¹²/л, що є показанням до невідкладних лікувальних заходів.

Література

Шиффман Фр. Дж. Патофизиология крови / Пер. с англ. Москва; Санкт-Петербург : Бином ; Невский диалект, 2000. 448 с.
Гематологія та трансфузіологія / За ред. С. М. Гайдукової. Київ : ВПЦ «Три крапки», 2001. 752 с.
Виговська Я. І. Анемія хронічних хвороб: патогенез, діагностика, лікування (лекція) // Український медичний часопис. 2012. № 6. С. 76–79.
Дементьева И. И., Чарная М. А., Морозов Ю. А. Анемии. Руководство. Библиотека врача-специалиста. Москва : Гэотар-Медиа, 2013. 304 с.
Дорош О. І., Цимбалюк-Волошин І. П., Поліщук Р. С. та ін. Набута апластична анемія: особливості клініко-лабораторних проявів та перебігу хвороби, аналіз лікування // Современная педиатрия. 2016. № 6. С. 33–42.