Бандінеллі, Баччо

Баччо Бандінеллі. Автопортрет, 16 ст. Галерея Уффіці, м. Флоренція (Італія)

Бандіне́ллі, Ба́ччо [ італ. Bandinelli, Baccio; справжні прізвище та ім’я — Брандіні, Бартоломео (італ. Brandini, Bartolomeo); 07.10.1488, за іншими даними — 1487 або 12.11.1493, м. Флоренція, тепер регіон Тоскана, Італія — 07.02.1560, там само] — скульптор, різьбяр, живописець, представник маньєризму.

Життєпис

Походив з родини флорентійського ювеліра. Навчався спершу в майстерні батька, потім (ймовірно до 1508) у скульптора Дж. Ф. Рустічі (1474–1554, Італія — Франція). Захопився живописом і античною скульптурою, робив замальовки з античних статуй та творів попередників — Донателло, А. дель Верроккйо, Мікеланджело Буонарроті.

Мармурова скульптура апостола Петра, створена митцем на замовлення для кафедрального собору Санта-Марія-дель-Фйоре (1514 або 1515), уперше привернула увагу до його творчості.

1515 запрошений папою Левом Х Медічі до м. Рима, вивчав античні пам’ятки, знайдені під час археологічних досліджень.

Перебував під протекцією родини Медічі; з 1530-х — на посаді придворного скульптора герцога Козімо І Медічі (1519–1574; тепер Італія), отримував усі важливі архітектурні та скульптурні проєкти.

Через політичні події, які змусили Медічі полишити Флоренцію, перебрався у м. Лукку (1527), працював у м. Генуї (1527–1530). Кількаразово приїжджав до м. Рима.

Намір Карла V Габсбурга удостоїти митця лицарського звання ордену Сантьяго ді Компостелла спонукав того приписати собі знатне походження з сієнського роду та прийняти прізвище Бандінеллі (1530).

Заснував Академію рисунку у ватиканському Бельведерському палаці (1531) та згодом у м. Флоренції (у 1550-х). У флорентійській майстерні Бандінеллі навчалися Б. Амманаті, Ф. Сальвіаті (1510–1563; тепер Італія), В. де Россі (1525–1587; тепер Італія), кілька місяців і Дж. Вазарі.

Творчість

Бандінеллі увійшов до історії мистецтва як наслідувач і ревний конкурент Мікеланджело Буонарроті та Б. Челліні. Зазнав гострої критики від Дж. Вазарі.

Створив статуї (різного рівня майстерності) персонажів класичної античної міфології: у 1510–1520-х — Меркурія, Орфея, у 1550-х — Венери, Леди, Вакха, Церери й Аполлона, Нептуна (незавершена) та ін.

Реставрував і скопіював римську скульптурну групу 1 ст. до н. е. «Лаокоон» (1520–1525; тепер в Уффіці галереї).

Серед інших творів: скульптурна група «Геракл і Какус», встановлена на площі Синьйорії у м. Флоренції (1530–1534; спочатку була замовлена Мікеланджело, але з відновленням влади Медічі у м. Флоренції довірена Бандінеллі).

Виконав статуї святих (Петра, Павла, Івана Богослова, Івана Хрестителя) та рельєфи для надгробків римських пап Льва X і Климента VII в церкві Санта-Марія-сопра-Мінерва в м. Римі (1536–1541). Оздоблював Приймальну залу палаццо Веккйо, для якої виконав скульптури Лева Х і Климента VII, герцогів Алессандро і Козімо І Медічі, Л. ді Дж. Медічі на прізвисько Джованні делла Банде Нере (1540-ві).

Збереглися автопортрети художника, зокрема написаний 1530, де художник у вигадано манерній позі демонструє власний малюнок.

Кращим витвором митця вважають рельєфи хору в соборі Санта-Марія-дель-Фйоре (розпочаті 1547, завершені учнями, ймовірно за малюнками Бандінеллі).

Багато проєктів не реалізував, щоразу захоплюючись новими творами.

Останнім твором стала п’єта для надгробку померлого сина Клементе (1559; капела Пацці церкви Сантіссіма-Аннунціата, м. Флоренція, де пізніше і сам був похований).

Україніка

Палац (кам’яницю) Бандінеллі у м. Львові, пам’ятку архітектури кінця 16 ст., названо за ім’ям його власника — флорентійського купця Р. Бандінеллі, родовід якого (за однією з версій) безпосередньо пов’язаний з митцем.

Нагороди і визнання

Нагороджений орденом Золотої шпори.

Бандінеллі відносять до провідних флорентійських скульпторів доби маньєризму. Його мистецтво увиразнило зміну естетичних смаків світської та церковної аристократії після доби високого Відродження та палітру суперечностей маньєризму як художнього стилю.

Література

1. Виппер Б. Р. Борьба течений в итальянском искусстве XVI века (1520–1590). Москва : Академия наук СССР, 1956. 372 с.
2. Pope-Hennessy J. Italian High Renaissanse and Barock Sculpture : in 3 vol. London : Phaidon, 1963.
3. Avery C. Florentine Renaissance Sculpture. London : J. Murray, 1970. 274 р.
4. Bush V. The Colossal Sculpture of the Cinquecento. New York : Garland, 1976. 485 p.
5. Vasari G. Le vite dei più eccellenti pittori, scultori e architetti. Roma : Newton Compton Editori, 2015. 1403 р.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бандінеллі, Баччо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бандінеллі, Баччо (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.18.2022