Афро-американська музика
А́фро-америка́нська му́зика — напрям у музиці, що виник унаслідок взаємовпливу музики африканських рабів та білих переселенців із Європи. Афро-американську музику поділяють на такі жанри: вокальна музика (спіричуел, балади, трудові пісні, блюзи); інструментальна музика і джаз.
Характеристика
Термін уведено 1914; тепер уживають переважно щодо фольклору афроамериканців США.
У сучасній музиці представлені різні традиції, насамперед європейська й африканська.
Витоки багатьох музичних напрямів, що виникли у 20 ст., можна віднайти у фольклорі афроамериканців — нащадків рабів, привезених з Африки.
Ранній афро-американський музичний фольклор умовно поділяють на 2 групи: світські й духовні пісні. До світської музики належать трудові пісні — вони звучали під час праці, яку виконували невільники. Духовні пісні з’явилися після навернення рабів у християнство.
Поступово від 17 ст. розвивався жанр афро-американських релігійних наспівів — спіричуел. Багатоголосся, гармонія та мелодії з європейської музичної традиції взаємодіють у спіричуелі з виражальними засобами африканської музики.
В африканській музиці широко використовують барабани. Проте африканці були змушені опанувати європейські інструменти, наприклад, скрипку, через заборону грати на барабанах (оскільки наглядачі боялися, що в такий спосіб дадуть сигнал про повстання).
Імовірно, унаслідок об’єднання трудових пісень і спіричуела виник ще один жанр афро-американської музики — блюз. Вважають, що він сформувався в 1870-х, але документального підтвердження цьому немає. Популярними блюзовими співаками були Бі Бі Кінг, Бессі Сміт (1894–1937), Ма Рейні (справжнє ім’я — Гертруда Пріджетт; 1886–1939; усі — США).
Під впливом афро-американської музики виник ще один жанр — регтайм (англ. ragtime, від ragged time — нерівний ритм) — стиль фортепіанної гри. Розрив ритмічної складової музичного рисунку, зміщення акцентів та інші зміни в ритмі мелодії на тлі чіткого акомпанементу є головною рисою регтайму, який був одним із попередників джазу. Серед найвизначніших авторів та виконавців регтайму — С. Джоплін (1868–1917), Дж. Скотт (1885–1938), Дж. Лемб (1887–1960), Т. Терпін (1871–1922; усі — США) та ін.
Джазова музика зародилася в Новому Орлеані та Луїзіані, пік її популярності припав на 1920-ті. Серед найпопулярніших виконавців — Л. Армстронг, Д. Еллінгтон, Е. Фіцджеральд.
Афро-американська музика продовжує розвиватися у 21 ст. Одним із найяскравіших її напрямів є хіп-хоп, який виник у Бронксі (США, 1970-ті). Серед найпопулярніших виконавців — Емінем (справжнє ім’я — Маршалл Брюс Метерз ІІІ; нар. 1972), В. Сміт (нар. 1968), Куліо (справжнє ім’я — Артіс Леон Айві молодший; нар. 1963; усі — США) та ін.
Література
- Зайцев А. В. Африкано-американская музыка и проблемы африкано-американской идентичности. Москва : Институт Африки РАН, 2004. 138 с.
- Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. 2-ге вид., перероб. і допов. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2009. 352 с.
- African American Music: An Introduction / Ed. by M. V. Burnim, P. K. Maultsby. 2nd ed. New York; London : Routledge, 2014. 480 p.
- Issues in African American Music: Power, Gender, Race, Representation / Ed. by M. V. Burnim, P. K. Maultsby. New York; Abingdon : Routledge, 2016. 432 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Афро-американська музика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афро-американська музика (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
