Армстронг, Луї Деніел

Армстронг Луї Деніел.jpg

А́рмстронг, Луї́ Де́ніел (англ. Armstrong, Louis Daniel; прізвисько «Сачмо» (англ. Satchmo — скорочення від Satchel Mouth — рот-міхи); 04.08.1901, м. Новий Орлеан, штат Луїзіана, США — 06.07.1971, м. Нью-Йорк, США) — джазовий музикант, співак, композитор, актор.

Армстронг, Луї Деніел

(Armstrong, Louis Daniel)

Рік народження 04.08.1901
Місце народження Новий Орлеан
Рік смерті 06.07.1971
Місце смерті Нью-Йорк
Напрями діяльності музичне мистецтво, музичне виконавство
Традиція/школа джаз, свінг, диксиленд

Життєпис

Народився у бідній родині. Долучився до музики 1913 у виправному будинку.

Грав у різних танцювальних оркестрах, зокрема в оркестрі тромбоніста Е. («Кіда») Орі. Наставником Л. Армстронга був Дж. («Кінг») Олівер, корнетист з м. Нового Орлеана, який переїхав до м. Чикаго і 1922 викликав туди Армстронга. Виступаючи з оркестром Олівера «Креол Джаз Бенд» («Creole Jazz Band»), Армстронг швидко завоював популярність своїми соло, а також дуетами з Дж. Олівером. Перші записи Армстронга як виконавця музики зроблені саме з цим з оркестром, зокрема пісні «Chimes Blues» і «Tears».

1924 Армстронг переїхав до м. Нью-Йорка, де був солістом оркестру Ф. Гендерсона та ще кількох оркестрів. У 1925 повернувся до м. Чикаго, де грав у ансамблі «Дрімленд Сінкопеторс» («Dreamland Syncopators»), 1927 заснував ансамбль «Луї Армстронг та його джазові виконавці» («Louis Armstrong and His Stompers»).

Записав найзначущі для раннього джазу платівки з власними суто студійними групами «Гаряча п’ятірка» («Hot Five»; 1925) і «Гаряча сімка» («Hot Seven»; 1927). У цей час він перейшов з корнета на трубу, а також виступав як вокаліст.

1928 пісні у його виконанні («Big Butter and Egg Man», «Hotter than That», «West End Blues») потрапили до першої десятки хітів. Запис останньої був одним із перших, внесених до Зали слави «Ґреммі».

1929 Армстронг переїхав до м. Нью-Йорка й виступав у бродвейському ревю «Гарячий шоколад» («Hot Chocolates»), де, зокрема, виконував пісню «Ain’t Misbehavin'», запис якої також увійшов до першої десятки. У 1930 грав в оркестрі Л. Расселла, потім переїхав до м. Лос-Анджелеса, де керував оркестром.

Дебютував у Голлівуді у фільмі «Колишня пристрасть» («Ex-Flame»; 1931).

На початку 1932 кілька пісень у виконанні музиканта увійшли до топ-п’ятірки хітів: «Chinatown, My Chinatown», «You Can Depend on Me», «Love, You Funny Thing!». А пісня «All of Me» в березні 1932 стала хітом «номер один».

У 1932–1935 виступав із гастролями в Європі. В цей же час у США кілька його записів, зроблених 1930, потрапили до першої десятки хітів: «Sweethearts on Parade», «Body and Soul», «Hobo, You Can't Ride This Train».

1935 Армстронг повернувся до США і записав платівку з двома хітами першої десятки: «I’m in the Mood for Love» і «You Are My Lucky Star». Зажив слави по обидва боки Атлантики; упродовж наступних років гастролював містами США з оркестром, який організував для нього його менеджер Дж. Глейзер.

Зіграв невеликі ролі в кіно, зокрема у фільмі «Манна небесна» (1936), робив записи пісень, деякі з яких стали хітами першої десятки: «Public Melody Number One», «When the Saints Go Marching in», «You Won't Be Satisfied (Until You Break My Heart)» — остання в дуеті з Е. Фіцджеральд.

1939 Армстронг знову виступав на Бродвеї — у мюзиклі «Свінг уві сні» («Swingin’ the Dream») за комедією В. Шекспіра «Сон літньої ночі».

Зі втратою популрності свінгу Армстронг розпустив оркестр і створив малий ансамбль «Усі зірки» («All Stars»), що грав музику в стилі диксиленд. Ансамбль дебютував у м. Лос-Анджелесі 13.08.1947. Відтоді до кінця життя Армстронг виступав із цим колективом, склад якого періодично змінювався.

У лютому 1948 Армстронг вдруге вирушив у велике європейське і світове турне. 1951 він знову потрапив до першої десятки хітів з довгограючою платівкою «Сачмо і Сімфоні Холл» («Satchmo at Symphony Hall»), а також синглом «I Get Ideas». До хіт-параду потрапила й пісня «A Kiss to Build a Dream On» з фільму «Стрип» (1951), яка прозвучала згодом у фільмі «Несплячі в Сіетлі» (1993, реж. Н. Ефрон).

Ще дві довгограючі платівки «Сач грає Фетса» [«Satch Plays Fats»; присвячена піаністу Ф. Воллеру (1904–1943; США)] та «Елла і Луїс» («Ella and Louis»; з Е. Фіцджеральд) потрапили до першої десятки хітів відповідно у 1955 та 1956.

У травні 1964 Армстронг знову створив хіт номер один — пісню для бродвейського мюзиклу «Привіт, Доллі!» («Hello, Dolly!») з такою ж назвою та отримав за неї премію «Ґреммі». Цей успіх він повторив через 4 роки піснею «What a Wonderful World», що сягнула першого рядка британського хіт-параду 1968.

1969 він знявся у фільмі «Привіт, Доллі!», де виконав титульну пісню у дуеті з Б. Стрейзанд. Армстронг з’явився також у фільмах «Художники й натурниці» (1937), «Пісня народилась» (1948), «Історія Гленна Міллера» (1954), «Вище суспільство» (1956), «П’ять пенні» (1959), «Паризький блюз» (1961).

Наприкінці 1960-х змушений був скоротити гастрольну діяльність через серцеву хворобу. Останній виступ відбувся 10.02.1971. Похорон Армстронга транслювався телебаченням на всю країну.

Творчість

Армстронг винайшов особливу манеру співу, вокальну-складову імпровізацію (скет), що використовує голос як інструмент. Під час записів композицій гуртів «Гаряча п’ятірка» та «Гаряча сімка» на зміну новоорлеанському стилю з характерною для нього колективною імпровізацію прийшов новий стиль, де ключову роль почала відігравати сольна імпровізація.

У добу свінгу Армстронг був найпомітнішим солістом, манера гри якого вплинула майже на всіх виконавців не тільки на трубі, а й на інших духових інструментах, і навіть вокалістів.

Армстронг перетворив соло на монологічне висловлювання, якому притаманне відчуття послідовного розвитку. Його техніка володіння трубою, експресивна атака, енергія, унікальне відчуття свінгу, ритмічна свобода, мелодійна винахідливість у побудові соло, вміння ніколи не повторюватися зробили його новатором раннього джазу.

У середині 1930-х він поступово перейшов від репертуару, що ґрунтувався на блюзовому матеріалі, до популярних пісень композиторів Г. Кармайкла, І. Берліна, Д. Еллінгтона. Його імпровізація стала простішою, але технічні можливості зросли, соло стали потужнішими з обов’язковою кульмінацією у вищому регістрі. Зросла також роль вокалу в його музиці.

Дар комізму, жартівливість, властиві його співочій манері та його сценічному амплуа, також притаманні більшості його ролей у кіно. Автор двох автобіографічних книг: «Свінг — це музика» (1936), «Сачмо, моє життя в Новому Орлеані» (1954).

Цитати

«Місце Армстронга в історії джазу є унікальним. Якби його не було, не було б і нас. Тому я хочу подякувати Луї Армстронгу буквально за моє життя»
«Louis Armstrongs Position in der Jazzgeschichte ist ohne Vergleich. Wenn es ihn nicht gäbe, gäbe es uns nicht. Ich möchte mich deshalb Louis Armstrong buchstablich für mein Leben danken»

 Дж. Гіллеспі, джазовий трубач. Цит за кн.: Berendt J.-E., Huesmann G. Das Jazzbuch. Hamburg : Fischer Taschenbuch Verlag, 2011. S. 96.


«Якщо когось і можна назвати містер Джаз, то це Луї Армстронга. Він був найвищим вираженням джазу і завжди ним залишиться»
«Wenn irgend jemand Mr. Jazz war, dann war es Louis Armstrong. Es war der höchste Ausdruck der Jazz und wird es immer bleiben»

 Д. Еллінгтон, джазовий піаніст. Цит. за кн.: Berendt J.-E., Huesmann G. Das Jazzbuch. Hamburg : Fischer Taschenbuch Verlag, 2011. S. 96.


«Схоже, що вельми відома свавільна пташка від імені Бога вдунула в першу людину своє дихання, аби дати їй життя і дух. Якби на її місці був Луї, людина вийшла б набагато кращою»
«Parece que el pajarito mandón más conocido por Dios sopló en el flanco del primer hombre para animarlo y darle espíritu. Si en vez del pajarito hubiera estado ahí Louis para soplar, el hombre habría salido mucho mejor»

 Х. Кортасар, письменник «Луї — найвеличезніший хроноп». Електронне джерело: Cortazar J. Louis enormísimo cronopio. URL: http://www.herencialatina. com/Julio_Cortzar/Louis_ Armstrong_Julio_Cortazar.htm


Твори

  • Satchmo: My Life in New Orleans. Boston : Da Capo Press, 1987. 248 p.
  • Swing that music. Boston : Da Capo Press, 1993. 208 p.
  • Louis Armstrong: In His Own Words: Selected Writing. 2nd ed. Oxford : Oxford University Press, 2001. 304 p.
  • Р о с. п е р е к л. — Моя жизнь в музыке // Огонёк. 2000. № 23. С. 11.

Література

  1. Коллиер Дж. Л. Луи Армстронг. Американский гений / Пер. с англ. Москва : Радуга, 1987. 424 с.
  2. Storb I. Louis Armstrong: The Definitive Biography. New York : Peter Lang, 1999. 150 p.
  3. Шапиро Н., Хентофф Н. Послушай, что я тебе расскажу. Джазмены об истории джаза / Пер. с англ. Москва : Синкопа, 2000. 368 с.
  4. Фейертаг В. В. Джаз. ХХ век. Санкт-Петербург : Скифия, 2001. 564 с.
  5. Meckna М. Satchmo: The Louis Armstrong Encyclopedia. Westport : Greenwood Press, 2003. 448 р.
  6. Stein D. Music is My Life: Louis Armstrong, Autobiography, and American Jazz. Ann Arbor : University of Michigan Press, 2012. 360 p.
  7. Brothers Th. Louis Armstrong, Masters of Modernism. New York : W. W. Norton & Company, 2014. 608 p.
  8. Stricklin D. Louis Armstrong: the Soundtrack of the American Experience. Lanham : Rowman & Littlefield Publishers, 2015. 200 p.
  9. Berendt J.-E., Huesmann G. Das Jazzbuch. Hamburg : Fischer Taschenbuch Verlag, 2017. 928 p.

Автор ВУЕ

О. А. Юдін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Юдін О. А. Армстронг, Луї Деніел // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Армстронг, Луї Деніел (дата звернення: 1.03.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ