Арчимбольдо, Джузеппе

«Вогонь», 1566, Музей історії мистецтв м. Відня (Австрія)

Арчимбо́льдо, Джузе́ппе (італ. Arcimboldo, Giuseppe;1527, м. Мілан, тепер обл. Ломбардія, Італія — 11.07.1593, там само) — художник, представник напряму маньєризм в італійському мистецтві.

Арчимбольдо, Джузеппе

(Arcimboldo, Giuseppe)

Рік народження 1527
Місце народження Мілан, Італія
Рік смерті 11.07.1593
Місце смерті Мілан
Напрями діяльності образотворче мистецтво
Традиція/школа маньєризм

Життєпис

Батько Дж. Арчимбольдо був художником. Про ранній період творчого становлення художника відомо мало. Починав працювати разом із батьком, допомагав створювати розписи Міланського собору, що будувався.

Малював ескізи для гобеленів собору Санта-Марія-Ассунта у м. Комо (тепер обл. Ломбардія, Італія). Існують згадки про його роботу у м. Феррарі.

Творча біографія Дж. Арчимбольдо переважно пов’язана з Богемією, умовно поділена на такі періоди: до 1562 — 1-й міланський, 1562–1587 — рудольфинський період, з 1587 до смерті — 2-й міланський період.

Від 1562 працював у м. Відні (тепер Австрія) як портретист-копіювальник при дворі імператорів Священної Римської імперії, спочатку Фердинанда І, а потім — Максиміліана ІІ та у м. Празі (тепер Чехія) при дворі Рудольфа ІІ Габсбурга, який дарував йому дворянство. Загалом при дворі Габсбургів провів 26 років, майже все творче життя. Приніс до празького двору маньєристичну естетику в її первинному, італійському варіанті. Справив значний вплив на формування мистецтва, названого згодом рудольфинським, осередком якого був двір імператора Рудольфа ІІ Габсбурга у м. Празі.

1587 повернувся на батьківщину і знову оселився у м. Мілані, хоча і продовжував працювати на Рудольфа ІІ.

Творчість

Дж. Арчимбольдо займався гобеленом, вітражем, монументальним та станковим живописом, графікою, оформлював придворні свята, цікавився різними галузями науки. Мав нестандартне художнє бачення, незвично трактував форму, тяжів до анаморфозів. Схильний до алегорій, володів талантом стилізації.

Ускладнені композиції, їхня ритміка, вигадливість і строкатість, були зовнішніми ознаками маньєризму, тому Дж. Арчимбольдо органічно вписувався у свою епоху. Незвичною вважають його спроби експериментувати з розкладанням форми на складники з використанням анаморфозів, традиційних для маньєризму. Тому стиль художника називають попередником сюрреалізму.

Манеру Арчимбольдо, в основі якої — незвичне художнє бачення, а не комплекс практичних прийомів, намагалися копіювати його сучасники. Інтерес до творчості митця відродився тільки у 20 ст.

Манера Арчимбольдо, яка з часом отримала назву «арчимбольдизм», формувалася поступово. Для творчості раннього (міланського) періоду характерні традиційність, тяжіння до натуралізму, реалістичність. У перші роки при дворі Габсбургів художник виконував роботи на замовлення у реалістичній манері («Портрет Максиміліана ІІ з родиною», 1563; «Портрет доньки Фердинанда І», близько 1563; «Ерцгерцогиня Джоанна», 1562–1565). Створював багато портретів придворних осіб.

Рання стадія формування індивідуального стилю Арчимбольдо (з 1560-х) вирізняється синтетичністю: використання мови анаморфозів поєднується з реалістичністю трактування форми.

Творчий спадок митця: вітражі, гобелени (підготовчі роботи), оформлення свят (ескізи маскарадних костюмів, лаштунків), живописні портрети реалістичні, живописні портрети алегоричні, «зворотні» картини (роботи, в яких зображення читається двічі — одне зображення пряме, друге — якщо перевернути твір догори ногами), графічні твори. Писав автопортрети (графічні) у різні періоди життя (у 48 років і в 61 рік).

Всесвітню славу Дж. Арчимбольдо здобув завдяки портретам, в яких образи створені за допомогою овочів, фруктів, птахів, елементів живої природи, предметів побуту. Найзначніші твори, написані за допомогою звернення до анаморфозів та мови алегорій, повторювалися автором кількаразово: цикл «Пори року» («Весна», «Зима», «Літо», «Осінь»; 1562–1570-і). Серед «зворотних» картин: «Кухар» (1570), де один варіант зображення — це чоловічий портрет у шоломі, а другий (якщо перевернути картину) — смажена дичина в тарілках; «Садівник» (близько 1590), де зображення читається або як портрет чоловіка, або як натюрморт з овочів; «Бібліотекар» (1566), «Юрист» (1566), «Чотири елементи» (1569), «Вертумн» (близько 1590), «Флора» (1591) та ін.

Визнання

Твори Арчимбольдо зберігаються у Міланському кафедральному соборі, Художньо-історичному музеї (м. Відень, Австрія), Музеї Королівської академії витончених мистецтв Сан-Фернандо (м. Мадрид, Іспанія), Луврі (м. Париж, Франція), Художньому музеї (м. Денвер, США), Баварських Державних зібраннях картин (м. Мюнхен, Німеччина), комплексі Королівських музеїв витончених мистецтв (м. Брюссель, Бельгія), тощо. Чимало робіт знаходяться у приватних колекціях.

Література

  1. Виппер Б. Итальянский Ренессанс : в 2 т. Москва : Искусство, 1977. Т. 2. 343 с.
  2. Арган Дж.-К. История итальянского искусства : в 2 т. Москва : Радуга, 1990. Т. 2. 239 с.
  3. Муратов П. Образы Италии. Москва : Республика, 1994. 596 с.
  4. Chastel A. L’Art Italien. Paris : Flammarion, 1995. 640 р.
  5. Дзери Ф. Арчимбольдо / Пер. с ит. Москва : Белый город, 2001. 48 с.
  6. Крискегорте В. Джузеппе Арчимбольдо. 1527–1593. Москва : Арт-родник, 2002. 79 с.
  7. Пономарева Т. Итальянская живопись начала XVI века (История мировой живописи). Москва : Белый город, 2008. 128 с.
  8. Романенкова Ю. Мировоззренческие универсалии периодов Stilwandlung в мировом художественном процессе. Киев : Химджет, 2009. 150 с.
  9. Романенкова Ю. Маньеризм в искусстве Европы XVI века: этапы трансформации стиля. Saarbrücken : Lambert Academic Publishing, 2014. 608 c.

Автор ВУЕ

Ю. В. Романенкова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Романенкова Ю. В. Арчимбольдо, Джузеппе // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арчимбольдо, Джузеппе (дата звернення: 1.03.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ