Апологетика

Апологе́тика (від грец. ἀπολογία — промова на захист) — багатозначний термін:

1) філософсько-богословський полемічний рух 2-3 ст., спрямований на захист християнських ідей і громад. Виник у період поширення раннього християнства в Римській імперії як реакція на гоніння та вороже ставлення з боку офіційних релігійних і політичних інститутів. Зародження та розвиток апологетики зумовлені потребами захисту основ християнського світогляду, його віроповчальних і моральних принципів від звинувачень і критичних закидів з боку:

  • юдеїв — вбачали в християнах «невдячних відступників», які не вважають закон Мойсея єдиним законом спасіння;
  • римського уряду — вважав християн небезпечними через відмову складати імператорові божественні почесті та пророкування близької загибелі імперії;
  • простолюду, язичників — не сприймали християн за віру в невидимого Бога, зневагу до ідолів та жертвопринесень, інших язичницьких практик і таїнств (див. Язичництво);
  • філософів, високоосвіченої еліти — звинувачували християн у неповазі до «розуму», раціональних аргументів, нехтуванні філософією і дослідженнями, сприйняттям істин на віру.

Апологети домагались визнання християнства рівноправною релігією Римської імперії та припинення гонінь на вірян; обстоювали легальність існування християнських громад; визнали боговстановленість державної влади та непорушність соціального устрою; доводили переваги християнства (зокрема і к офіційної релігії).

Основне змістове спрямування християнської апологетики:

  • доведення істинності християнства, вищості його морального вчення, філософської глибини, переваг в ролі офіційної релігії;
  • поширення цих ідей серед християнських громад.

Відомо близько 40 творів апологетичного змісту, серед них твори Юстина Мученика («Апологія», «Бесіда з Трифоном-юдеєм»), Татіяна («Промови до еллінів»), Афінагора («Прохання на захист християн») та ін.

Апологетика склала ідейну основу патристики — філософської та богословської спадщини Отців Церкви, вплинула на розвиток пізньоантичної та середньовічної філософії.

2) Розділ богослов’я (теології), базова релігійна дисципліна, присвячена обстоюванню християнських доктрин, заснована на систематичній раціональній аргументації й дискурсі. Має за мету обґрунтування та систематичний виклад християнського віровчення, спростування іншорелігійних та нерелігійних світоглядних позицій і вчень. В історії богослов’я відома під різними назвами: «апологетика християнська», «філософська догматика», «основна догматика», «умоглядне богослов’я», «загальне богослов’я», «основне богослов’я», «фундаментальна теологія» тощо. Має конфесійний характер, основний зміст – обґрунтування істинності й переваг саме цієї християнської конфесії, критика спрямованих проти неї аргументів і заперечень. Найбільшого розвитку досягла у православ’ї й католицизмі. Є обов’язковою дисципліною в системі духовної освіти.

3) Безкомпромісний захист певних ідеологічних, релігійних, філософських та інших поглядів, течій або систем від будь-якої критики чи сумнівів. Палке обстоювання і активна пропаганда тієї чи іншої ідейної системи нерідко втілює упереджену, тенденційну позицію, абсолютизацію істинності й непомильності вчення, небажання дослухатись до аргументів і заперечень опонентів.

Література

  1. Зеньковский В., протоиерей. Апологетика. Париж : YMCA press, 1957. 262 с. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Vasilij_Zenkovskij/apologetika-zenkovskij/
  2. Кияк С. Апологетика (Оборона християнської віри). Івано-Франківськ : Видавництво Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту, 1997. 383 с.
  3. Гайслер, Норман Л. Энциклопедия христианской апологетики. Санкт-Петербург : Библия для всех, 2004. 1184 с.
  4. Панков Г. Философская апологетика религии. Из истории православно-академической мысли ХІХ — начала ХХ столетия: опыт философско-теологического обоснования религии (В. Д. Кудрявцев-Платонов, П. Я. Светлов, В. И. Несмелов, М. М. Тареев). Харьков : Харьковская государственная академия культуры, 2005. 298 с.
  5. Апологети / За ред. Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Київ : Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2010. 590 с.
  6. Крифт П., Тачелли Р. Справочник по христианской апологетике: сотни ответов на самые важные вопросы / Пер. з англ. О. Панича. Симферополь : Диайпи, 2011. 356 с.
  7. Головин С. Введение в систематическую апологетику. 3-е изд., испр. и доп. Киев : Книгоноша, 2016. 231 с.

Автор ВУЕ

Є. А. Харьковщенко

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Харьковщенко Є. А. Апологетика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апологетика (дата звернення: 14.04.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ