Антракнози
Антракно́зи [від грец. ἄνϑραξ (ἄνϑραϰος) — вугілля та грец. νόσος — хвороба, захворювання] — група небезпечних хвороб інфекційних рослин.
Зміст
Характеристика
Ознаки хвороби
Місця вражень різко обмежовані, темно-червоного або чорного забарвлення: плямистості, виразки неправильної форми, некрози, глибокі рани на плодах, гілках і стеблах, що призводять до порушення в надходженні поживних речовин і відмирання різних органів.
Збудники
Збудниками є гриб з родів Gloeosporium, Colletotrichum, Kabatiella тощо, які трапляються в усіх країнах світу й спричиняють антракнози в багатьох сільськогосподарських рослин: гарбузових, бобових, пасльонових, льону, винограду, аґрусу, смородини, полуниці, малини, а також деяких плодових дерев (див. Плодові культури), зокрема вишні, яблуні. Відомі випадки враження цими грибами горіхів волоських і мигдалю. За шкідливістю і поширенням антракнози посідають особливе місце серед захворювань культур сільськогосподарських.
Найпоширенішими серед захворювань цієї групи є антракнози квасолі, гарбузових, льону, яблуні, винограду тощо.
Антракнози овочевих, плодових і декоративних рослин найчастіше трапляються в другій половині літа. Висока небезпека зараження антракнозом для сходів та розсади. Збудники ушкоджують всю надземну частину квіткових рослин (сільськогосподарських, дикорослих; лісових, тропічних і субтропічних), найсильніше — пагони й листки. Міцелій грибів-збудників антракнозів перезимовує в насінні й залишках рослин.
Переносники (способи й умови поширення)
Стрімкому розвитку хвороби сприяють вітер, дощ, комахи. У зоні ризику перебувають передусім рослини із зовнішніми механічними пошкодженнями або ранами, через які проникає збудник інфекції. Антракнози, потрапивши в помірні широти з тропіків (див. Тропічні пояси), найактивніше розвиваються за високої (близько 80–90 %) вологості повітря (див. Вологість повітря абсолютна) і підвищеної температури (від +22 °C до +30 °C). Стимулюють його поширення дефіцит фосфору й калію в ґрунті (див. Ґрунту агрохімічний склад), а також високий рівень закислення родючого ґрунту (див. Ґрунту кислотність).
Боротьба та профілактика
Протягом останніх трьох десятиліть зафіксовано масові спалахи захворювань, які раніше не мали значного поширення (антракнози люпину, конюшини, квасолі), і порівняно нових: антракнози картоплі, вівса, суниці, ареали яких швидко розширюються. Для підвищення продуктивності цих культур, що мають важливе харчове, кормове й ресурсозберігальне значення, фахівцями із захисту рослин визначено найважливіші стратегічні завдання, пов’язані з поліпшенням (або оптимізацією) фітосанітарної ситуації. Обґрунтовано систему захисту польових, овочевих, плодово-ягідних культур та картоплі на основі агротехнічних, хімічних, імунологічних та біологічних заходів боротьби зі шкідливими організмами й розроблено відповідні методичні рекомендації.
Зменшення шкодочинності хвороб рослин і збереження екологічної рівноваги в агробіоценозі, які можуть знизити рівень інфікування чи стримувати ризик розвитку антракнозів, залежить від своєчасно вжитих запобіжних профілактичних заходів: вибір стійких рослин, правильна сівозміна, прибирання залишків урожаю та опалого листя, протруювання насіння тощо.
Додатково
Способи боротьби з антракнозами, традиційні й новітні методи захисту рослин, причини виникнення цих хвороб в Україні на основі узагальнення багаторічних вітчизняних і закордонних досліджень географічного поширення, симптоматики, шкодочинності, біоекології та циклу розвитку збудників вивчав академік Національної академії аграрних наук України М. П. Лісовий.
Література
- Бублик Л. І., Васечко Г. І., Васильєв В. П. та ін. Довідник із захисту рослин / За ред. академіка М. П. Лісового. Київ : Урожай, 1999. 744 с.
- Роїк М. В., Нурмухаммедов А. К., Корнієнко А. С. Хвороби коренеплодів цукрових буряків. Київ : ПоліграфКонсалтинг, 2004. 224 с.
- Котова В .В., Кунгурцева О. В. Антракноз сельскохозяйственных растений. Санкт-Петербург : ВИЗР, 2014. 132 c.
- Буряківництво і біоенергетика в Україні: історія, наука, виробництво, люди (до 95-річчя ІБКіЦБ НААН України). Київ : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 352 с.
- Саблук В. Т., Бабич А. Г., Шендрик К. М. та ін. Шкідливі організми буряків цукрових: історія, сучасний стан вивчення та заходи захисту. Київ : Компринт, 2017. 892 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ягольник О. Г. Антракнози // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антракнози (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.06.2020
